Уже впродовж кількох років актуальною є тема вирубки лісів в Україні, яка тривожить суспільство. Дехто з експертів пропонує такі вирубки взагалі заборонити. Втім, є й інша проблема: немало лісів пропадає і без втручання людини — дерева просто висихають. Чому так стається і що потрібно зробити, щоб зелені легені були здоровими, «Урядовому кур’єру» розповів завідувач лабораторії підвищення стійкості лісів Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького (УкрНДІЛГА) кандидат сільськогосподарських наук Іван УСЦЬКИЙ.
— Іване Мирославовичу, як ви охарактеризуєте сучасний стан лісів України?
— Поширена думка, що вирубка лісів в Україні спричиняє катастрофічні наслідки для довкілля, — чергова страшилка. Обсяги цих рубок не мають кардинального впливу на довкілля. Зв’язок масштабів суцільних рубок в Карпатах з останніми повенями не доведений. Результати багаторічних досліджень, проведених в лабораторії стійкості лісів УкрНДІЛГА, зокрема аналіз даних щодо динаміки лісопатологічних процесів, свідчить, що площі лісових насаджень України, в яких відбувається патологічне всихання дерев з різних причин (хвороби, шкідники, буреломи, сніголами, пожежі тощо) в останні 20 років збільшуються. Станом на 2009 рік порівняно з 1994 р. такі площі збільшились в 1,8 раза. Їх частка від вкритої лісовою рослинністю площі становила 2,4% на 1997-й та 5,6 % на 2009 рік. Найтривожніша ситуація в південному степу та Карпатському регіоні.
Загалом площі соснових насаджень, охоплених патологічними процесами, поступово збільшувалися з 1997-го до 2009 року майже на 8,5 тисячі гектарів кожні три роки. Масштаби патологічних процесів у дубових насадженнях нерівномірно зростали на 12,5 тисячі гектарів кожні три роки. Після 2000-го площі ялинників, що всихають, збільшуються вже майже на 8 тисяч гектарів щорічно.
— Це через природні чинники чи й людина доклала до цього руку?
— Можна сказати, що і те, й інше. В Україні вже не лишилось лісів, які б росли без втручання людини. Якщо це хвойні насадження, то переважно штучно створені монокультури (одновікові однопорідні деревостани), а якщо листяні, то здебільшого порослевого походження другої генерації (відновлені кореневою паростю з пеньків зрубаних двічі насаджень).
Лісові культури — це штучно створений ліс. При його створенні неможливо врахувати всю специфіку грунтових та мікробіологічних умов.
Одна з причин погіршення стану лісів — розбалансованість їхньої вікової структури. У повоєнні часи відновлення зруйнованих міст і сіл України потребувало багато деревини, і масштаби рубок були значними. На зрубах, як правило, створювались лісові культури. Заліснювались, переважно сосною, піщані арени вздовж лівих берегів рік. Нижній, найдоступніший дубово-буковий пояс Українських Карпат вирубали і замінили смерекою ще в часи Австро-Угорщини. Сучасні смерекові ліси — фактично друге покоління.
Ліси теж старіють і вмирають. Відносно вічним може бути лише різновіковий і різнопорідний ліс. Активізації патологічних процесів сприяють також кліматичні флуктуації, зокрема значне підвищення температур у вегетаційний період останнього десятиліття та посухи.
— І до чого все це може призвести?
— За прогнозами, до 2020 року патологічні процеси будуть на 12,2% вкритих лісовою рослинністю площах. Патології на сосняках, якщо збережуться нинішні тенденції, на 2020 рік сягнуть близько 140 тисяч гектарів, дуба — 230 тисяч гектарів та ялини — близько 500 тисяч. А це дуже багато.
— Що можна зробити, щоб Україна не втратила зелені легені?
— Вихід із ситуації — впровадження, залежно від віку насадження та основних його функцій, різних систем головних рубок, рубок формування та оздоровлення лісу, зокрема складних рубок — комплексних і комбінованих, які започатковано в лісах України. Ці заходи дадуть змогу в умовах безперервного існування лісу поступово змінити одновiкові однопорідні деревостани на рiзновiковi мiшанi багатояруснi лiсовi насадження, правила проведення яких вже затвердив уряд. На жаль, досвіду таких рубок в Україні майже немає, і їх поки що апробують в дослідних господарствах УкрНДІЛГА. Не обійтись і без санітарних рубок, основна мета яких — збереження стійкості насаджень, запобігання розвитку патологічних процесів у лісі та зменшення збитків, завданих ними.
З огляду на нинішню ситуацію обсяги санітарних рубок закономірно збільшуватимуться. Як і обсяги інших рубок — лісовідновлювальних та головного користування, зокрема суцільних.
— Але ж іноді під виглядом санітарних рубок знищують здорові ліси.
— Зловживання санітарними рубками, без сумніву, є. Збільшення їх обсягів є в тому числі наслідком скасування бюджетного фінансування галузі. Однак істерія в пресі щодо так званих неправомірних вирубок потребує адекватної відповіді. Знищення здорових лісів під виглядом санітарних рубок неможливе без домовленості між різними гілками місцевої влади. Потрібно розуміти, що під час санітарних рубок, особливо суцільних, можлива вирубка ще живих дерев, не пристосованих до вільного стояння, дерев хворих, ослаблених пожежами, шкідниками, вітрами, таких, що всихають від стрімкої зміни водного режиму. Невчасне вирубування таких дерев уже як сухостою призводить до значних матеріальних втрат. Такі дерева втрачають товарність і годяться лише на дрова.
— Як відрізнити санітарну рубку від хижацької і зберегти наші ліси?
— Усі рубки в лісах України проводять згідно з відповідними правилами, заснованими на історичному досвіді багатьох поколінь лісоводів. Масштаби рубок головного користування регламентуються розрахунковою лісосікою, обсяг деревини на якій не повинен перевищувати середній приріст деревини в регіоні. Розрахункова лісосіка — це щорічна науково об∂рунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яку затверджують для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.
Лісове господарство не зацікавлене в перевищенні цієї лісосіки, інакше рубатимуть ту «гілку», на якій воно сидить. Санітарні рубки регламентуються «Санітарними правилами в лісах України», нова редакція яких вже погоджена в Мінприроди. За цими правилами призначення санітарних рубок потребує узгодження з органами виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства, територіальними органами Держлісагентства, з відповідними органами з питань охорони довкілля. Насадження, що потребують суцільної санітарної рубки, попередньо обстежує спеціальна комісія, до складу якої входять: лісопатолог спеціалізованої служби лісозахисту, головний лісничий або інженер охорони і захисту лісу, лісничий, а також представник держадміністрації та органу виконавчої влади з питань охорони довкілля.
Дотримання процедури призначення цих рубок унеможливлює проведення передчасної хижацької рубки. Проте якщо таке й трапляється, то це вже справа компетентних органів.
Інна МИКОЛАЄНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Іван УСЦЬКИЙ. Народився 24 серпня 1950 року в м. Нижні Устрики (Польща). У 1971 році закінчив Львівський лісотехнічний інститут, здобувши кваліфікацію «інженер лісового господарства». Трудову діяльність розпочав на посаді інженера-таксатора в Харківській експедиції «Ліспроект». Після служби в армії у 1974 році продовжував працювати інженером-таксатором в Харківській експедиції «Ліспроект». З 1977 року працює в УкрНДІЛГА. Кандидат сільськогосподарських наук.
Ми в Google+