ДАТА

90 років тому Україна стала батьківщиною Юрія Кнорозова, який розшифрував писемність майя

Для більшості з нас найграндіознішими спорудами світу залишаються єгипетські піраміди, хоч насправді вони за розмахом та архітектурною довершеністю значно поступаються творінням давньої цивілізації майя. Важко повірити, однак дикі за уявленнями середньовічної Європи індіанці задовго до наших днів обрахували тривалість земного року в 365,2420 доби, що лише на дві десятитисячні (!) відрізняється від величини, встановленої за допомогою найсучаснішої техніки, — 365,2422. Та, на відміну від давно вже розгаданого ассирійського клинопису і загадкових єгипетських ієрогліфів, письмена майя «заговорили» лише 1955 року, коли уродженець України Юрій Кнорозов оприлюднив результати своїх сенсаційних досліджень.

 Сіамські коти теж мають незалежний характер. Фото надані автором

Харківський розбишака

За словами визнаного фахівця-майяніста, професора Єльського університету Майкла Ко, розшифрування писемності майя стало тріумфом духу й інтелекту. Безуспішні спроби досягти цього тривали кілька століть, а найавторитетніші вчені неодноразово заявляли, що ніхто і ніколи вже не зуміє прочитати таємничих знаків прадавніх індіанців. Отож ім’я нашого земляка цілком заслужено стоїть в одному ряду зі знаменитим Шампольйоном, який розкрив таємницю давньоєгипетських ієрогліфів.

На жаль, до сьогодні світ переконаний, що Юрій Кнорозов — лише російський вчений, хоч насправді майбутній дослідник народився в Україні в містечку Південне, яке нині стало околицею Харкова. Тут він навчався в залізничній школі № 46, а одними з найтяжчих для нього на все життя залишилися спогади дитинства про жахіття Голодомору. І це при тому, що хлопець зростав у сім’ї службовців, які отримували хліб за картками, тому хоч якось були захищені від голодної смерті.

Обдарованість хлопчика виявилася ще з дитинства. За спогадами близьких, Юрій прекрасно грав на скрипці й непогано малював. Однак, попри успіхи в навчанні, Кнорозову неодноразово погрожували виключити зі школи за погану поведінку. Найімовірніше, причиною був незалежний характер хлопця, завдяки якому він вже дорослим наважився взятися за розв’язання нібито надскладного завдання.

Втім, навіть вступаючи на історичний факультет Харківського університету, Юрій Кнорозов ще нічого не знав про індіанців майя. Єдиним містком, який поєднував юного мрійника зі світом давніх цивілізацій, була хіба що донині вціліла картина із зображенням єгипетських пірамід, написана його батьком.

Це не «комікс», а давній астрономічний трактат (кодекс). Фото надане автором

Як справи в Юкатані?

Бажання поглиблено вивчати єгиптологію привело молодого студента до Московського  університету, куди здібного харків’янина зарахували 1940 року. Втім, уже невдовзі хлопець захопився етнографією, а точніше, таємничими і малодослідженими… шаманськими практиками північних і східних народів СРСР.

Парадоксально, але доріжку до давніх цивілізацій майя Юрію Кнорозову прокладе війна. За красивою версією радянських часів, саме в розгромленому Берліні молодий воїн дивом вихопив із палаючої бібліотеки дві найважливіші для його подальшого життя книжки — передрук рукопису XVI ст. францисканського монаха Дієго де Ланди «Повідомлення про справи в Юкатані» та видані у Гватемалі «Кодекси майя».

Та, як свідчать документи, телефоніст 156-го артилерійського полку резерву Ставки Верховного Головнокомандування зустрів Перемогу під Москвою. Отож, найімовірніше, колишній студент, який цікавився шаманством, виміняв малозрозумілі книжки у когось із офіцерів-переможців, які поверталися до рідного краю. В усякому разі, сам Кнорозов, за розповідями колег, лише посміювався над «офіційною версією» походження цих двох книжок, однак таємниці їх появи не розкрив нікому.

Кандидат, що став доктором

Повернувшись 1946 року до Московського університету, юнак вирішив зайнятися розшифровкою писемності майя, що прикро вразило його наукового керівника професора Сергія Толстова — за визначенням Кнорозова, «сверепого донского казака». Наставник був твердо переконаний, що його талановитий вихованець лише змарнує час, б’ючись над непосильною навіть для кращих фахівців-майяністів світу таємницею. Професор, розлючений впертістю свого дипломника, відмовився дати йому рекомендацію до аспірантури, а в інших вишах претенденту на зайняття науковою діяльністю прозоро натякнули, що нездоланною перешкодою для нього стане «темна пляма» в біографії колишнього фронтовика — перебування його матері на окупованій ворогом території.

Ситуація здавалася безвихідною, однак Юрій Кнорозов виявив справжню українську впертість. Він переїхав до Ленінграда, де влаштувався молодшим науковим співробітником у знаменитій Кунсткамері. Увесь вільний час молодий музейник присвячує розгадуванню таємничої писемності майя. Жив він у заставленій стелажами з книжками допоміжній кімнаті музею, в якій із меблів — лише письмовий стіл та солдатське ліжко.

Втім, значно важчою перешкодою, ніж спартанські умови життя, був брак вільного часу та воістину надлюдська складність завдання. Вже згадуваний дешифрувальник писемності Давнього Єгипту Шампольйон мав ключ у вигляді ідентичного ієрогліфам давньогрецького тексту, а арсенал Кнорозова обмежувався двома книжками, над якими вже безуспішно працювали кілька поколінь учених.

Нині, коли таємниця відгадана, шлях до неї видається простим і очевидним, як все геніальне. Однак доказом виняткової значимості відкриття Кнорозова служить результат захисту ним дисертації, що відбувся у Москві 29 березня 1955 року. Претенденту на звання кандидата історичних наук присвоїли ступінь доктора! Ініціатором надання позачергового наукового рангу став колишній наставник — «лютий донський козак» Сергій Толстов, якого підтримала більшість членів комісії.

Невиїзне світило

Тріумф Юрія Кнорозова став досягненням всієї радянської науки, хоч самому першовідкривачу від цілком заслуженої слави дісталися лише окрайці. У 1956 році вчений уперше і, як виявилося, востаннє за часів СРСР побував за кордоном, взявши участь у Міжнародному конгресі американістів у Копенгагені. В подальшому про численні запрошення іноземних колег вченого навіть не повідомляли, зате, як з гіркотою іронізував Юрій Кнорозов, «створювали нескінченні комісії з мого вивезення до Мексики, всі члени яких там уже побували».

Спантеличені демонстративною байдужістю до їхніх запрошень, іноземні колеги невдовзі зрозуміли, що радянський майяніст — невиїзний. Відтак охочі проконсультуватися в науковця світового рівня  самі приїздили до Ленінграда, який завдяки Кнорозову став одним із найвідоміших центрів майяністики. Втім, лише нею різнобічні інтереси маститого вченого не обмежувалися. Вихованці його наукової школи дешифрували письмо давніх жителів острова Пасхи і айнської піктографії корінних жителів Курильських островів. Ще однією сферою наукових інтересів вченого стала розробка теорії сигналізації і комунікації природних колективів, у тому числі людських. За оцінками фахівців, праці Кнорозова в цій галузі істотно випередили потреби часу, а тому ще дочекаються належної оцінки і визнання.

Нема пророків у своїй Вітчизні?

Важко повірити, що єдиною відзнакою вченого зі світовим іменем у радянській країні стала Державна премія СРСР (1977 рік) за комплекс робіт із дешифрування писемності цивілізації майя. Заслужена нагорода знайшла вченого аж через понад двадцять років після тріумфального відкриття!

Недаремно улюбленою книжкою Юрія Кнорозова були… «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека. Напевно, саме невичерпний оптимізм знаменитого солдата допомагав геніальному вченому стійко переносити  нові й нові випробування на його шляху — від сімейного життя, яке не склалося, до заздрості і підступів менш талановитих, зате пробивних колег.

Лише після розпаду СРСР Юрій Кнорозов уперше потрапив на омріяну землю давніх майя і ацтеків, а заслуги вченого відзначили вищими нагородами Гватемали і Мексики — Великою золотою медаллю та орденом Ацтекського орла.

Тим, хто нині пафосно величає Юрія Кнорозова «великим росіянином», не варто забувати, як після зникнення радянської імперії видатний вчений не мав коштів навіть на сигарети і вимушений був підбирати чужі недопалки. Гірко про це говорити, але людина, яка ще за життя вписала своє ім’я в історію людської цивілізації, померла в лікарняному коридорі (місця в палаті не знайшлося) від пневмонії.

Втім, чи не гріх нам, українцям, що на дивом уцілілому будинку, в якому пройшли дитинство і юність видатного вченого, досі немає навіть скромної меморіальної дошки, а багатьом із нас донині нічого не каже ім’я Юрія Кнорозова, чий талант відкрив для людства таємниці однієї з найдавніших цивілізацій світу?

ДОСЬЄ «УК»

Юрій КНОРОЗОВ (19 листопада 1922 р., Харків — 31 березня 1999 р., Санкт-Петербург) — видатний історик і етнограф, який розгадав таємницю писемності майя. Засновник радянської школи майяністики. Доктор історичних наук. 2012 року в Канкуні (Мексика) Юрію Кнорозову встановлено пам’ятник, створений Григорієм Патоцьким.

ДОВІДКА «УК»

Майя — давня цивілізація Центральної Америки, відома своєю писемністю, мистецтвом та астрономічними знаннями. Почала формуватися за 2000 років до н. е. Свого розквіту досягла в період 250 —1100 років н. е.

Юкатан (ісп. Yucatn) — півострів у Центральній Америці, що відокремлює Мексиканську затоку від Карибського моря. На північній частині півострова розташовані мексиканські штати Юкатан, Кампече і Кінтана-Роо. Південь півострова належить державам Гватемала і Беліз. На території Юкатану існувала держава індіанців майя, столицею якої в II ст. було місто Чічен-Іца.