Картину Черчилля продали за рекордну суму

Анджеліна Джолі виставила на торги картину Вінстона Черчилля, написану під час Другої світової війни, і продала її за рекордну для живописних робіт колишнього прем’єр-міністра Великої Британії суму 11,5 мільйона доларів. Цінність полотна полягала в тому, що 1943 року Черчилль подарував його американському президентові Рузвельту, а 2011-го його придбала родина Джолі.

Картину Вінстона Черчилля «Мінарет мечеті Аль-Кутубія» Анджеліна Джолі виставила на торги з початковою вартістю 2—3,4 мільйона доларів, за оцінками експертів аукціонного дому Christie’s. Однак полотно викупив хтось, чиє ім’я не розкривають, за рекордні 11,5 мільйона доларів. До цього роботи політика-живописця продавали на аукціоні максимум за 2,5 мільйона.

Особлива цінність цієї картини із краєвидом марокканської мечеті в тому, що Черчилль написав тільки одне полотно за роки Другої світової війни на посаді прем’єр-міністра, а після 1943 року подарував цю роботу президентові США Франкліну Рузвельту, союзникові у війні проти Німеччини.

Після смерті американського президента 1945-го картина «Мінарет мечеті Аль-Кутубія», за даними сайту Міжнародного товариства Черчилля, перейшла у спадок до його сина, який 1950-го продав її колекціонерові з Небраски. Той перепродав роботу фінансистові, колекціонерові та кінопродюсерові Норману Дж. Хікману. Власник двічі виставляв її на огляд публіки, у 1965-му і 1970 роках. Після смерті колекціонера картина перейшла до його другої дружини, а потім — до її доньки, яка зберігала «Мінарет мечеті Аль-Кутубія» у шафі протягом 15 років. Потім полотно викупив антиквар з Нового Орлеана, який продав його за ціну, нижчу за 3 мільйони доларів.

До сім’ї Джолі картина потрапила 2011 року, її придбали на аукціоні. Вартість покупки не називали.

На картині, виконаній у жанрі пейзажу і стилі постімпресіонізму, зображено захід сонця над найбільшою в Марракеші мечеттю XII століття. Припускають, що Черчилль міг написати її після Касабланкської конференції, яка проходила в січні 1943 року, надихнувшись краєвидами Марокко.

Живописні роботи Вінстона Черчилля ніколи раніше не продавали за таку велику суму. 2017 року на аукціоні Sotheby’s його остання робота «Басейн з золотими рибками в Чартвеллі» (1962) пішла з молотка за 473 тисячі доларів. Ще одну, з тією самою назвою, але датовану 1932 роком, продали на торгах Sotheby’s 2014-го за 1,8 мільйона фунтів стерлінгів.

У січні 2021 року нинішнє зростання цін на живописні роботи політика експерти пояснили популярністю серіалу «Корона» про життя королівської сім’ї Великої Британії. Вони вважають, що Вінстон Черчилль у виконанні актора Джона Літгоу викликав у глядачів симпатію, що спровокувало зростання інтересу до його мистецьких творів. «Корона» вдихнула життя у фігури британських політичних діячів і зробила їх більш людяними», — сказав експерт Sotheby’s Саймон Хакер в інтерв’ю виданню The Telegraph.

Британський політик захоплювався не тільки живописом, а й літературною творчістю. 1953 року Вінстона Черчилля удостоєно Нобелівської премії з літератури. У молодості він був військовим кореспондентом і писав репортажі для британських газет з полів битв в Індії, Африці, на Кубі. Черчилль видав сім книжок з історії Великої Битанії XX століття і роман. 1930-го 56-річним він написав автобіографію «Моє раннє життя».

Живописом Вінстон Черчилль зайнявся 1915-го, під час Першої світової війни, коли йому було 40. На той час він вже побував на посаді міністра внутрішніх справ і його усунули з посади першого лорда адміралтейства за поразку в Дарданельській операції. За життя він створив понад 500 картин і став почесним членом Королівської академії мистецтв.

Його роботи виставляли не тільки у Великій Британії, а й у США, Канаді, Австралії та Новій Зеландії. За свідченнями істориків, у заняттях живописом Черчилль шукав розраду після моральної поразки, коли його усунули із престижної посади і перевели на службу в провінцію, на посаду канцлера герцогства Ланкастер. Тоді Черчилль разом із дружиною переїхав у заміський будинок Хоу Фарм поблизу Годалмінга, який вони орендували влітку.

Дружина його брата Гвендолін у той час захопилася аквареллю і запропонувала сумному зятеві розділити з нею це хобі. За визнанням самого Черчилля, доти він ніколи не брав у руки пензля і не виявляв до живопису жодного інтересу. Хоч у дитинстві він міг бачити картини відомих майстрів з колекції свого предка Джона Черчилля, 1-го герцога Мальборо. Це були полотна Рафаеля, Брейгеля Старшого, Рембрандта і Гольбейна Молодшого. До занять живописом його намагалася залучити і мати Дженні, яка захоплювалася малюванням. Вона брала уроки в художниці Генрієтти Ворд в Лондоні й на заняття приводила маленького сина. Кілька картин Дженні продала в Ірландії, одну з них виставляли в Ірландському товаристві образотворчих мистецтв.

Черчилль писав пейзажі, натюрморти і портрети в різних техніках різними матеріалами. Серед його полотен — екзотичні краєвиди єгипетських пірамід і античних руїн, пейзажі Франції й Іспанії, архітектурні замальовки інтер’єрів і портрети знайомих.

Більшість його картин зберігається в приватних колекціях або у нащадків. Частина полотен належить Національному фонду Великої Британії, а два виставлено в його меморіальному кабінеті в одному з коледжів Кембриджського університету. Окремі картини навіть увійшли до колекції Королівської академії мистецтв і Галереї Тейт у Лондоні, Музеї мистецтв у Далласі, Смітсонівського інституту у Вашингтоні та музею Метрополітен у Нью-Йорку.

Черчилль опублікував теоретичну роботу з мистецтва «Живопис як приємне проведення часу», в якій розповів про свої навички в малюванні. На думку істориків, попри брак великого таланту в живописі, Черчиллю вдалося стати відомим художником ще до того, як він прославився як політик світового масштабу. Допомогли йому в цьому зв’язки з іншими художниками і природна комунікабельність, вважають вони.