Донеччина нині — один з найбільш постраждалих від війни регіонів України. Після повномасштабного вторгнення росії лінія фронту тут залишається однією з найдовших. Область зранена, змучена, але продовжує жити, тримає оборону і чекає визволення. Про те, які проблеми сьогодні розв’язують тут, які завдання ставлять, на що сподіваються і чим підкріплюють віру в нашу перемогу, розповів Укрінформу начальник обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

Тактика випаленої землі

— Яка нині воєнна ситуація в області? Чи змінилася тактика ворога від початку повномасштабного вторгнення?

— Ситуація в області максимально напружена, особливо по лінії фронту. Це цілодобові обстріли зі всіх видів озброєння, які є у ворога. Це руйнація цивільної інфраструктури вздовж лінії фронту, яка в нас на території області одна з найдовших.

Наскільки змінилася тактика ворога? Він її, починаючи з нашого багатостраждального міста-героя Маріуполя, не змінює. Це тактика випаленої землі, коли ворог, не маючи можливості пробитися через оборону наших Збройних сил, рухається шляхом руйнації саме цивільної інфраструктури, знищення її. Зокрема московити руйнують усі великі міські споруди, багатоповерхові будинки, різні комунальні будівлі — для того, щоб наші захисники не мали змоги тримати оборону в міських боях. Але ворогові навіть це не вдається, він справді не може пройти оборону на підступах до міста, здебільшого ця тактика невдала. Їхня тактика в тому, щоб закидати нас трупами своїх найманців, солдатів та офіцерів, за будь-яку ціну заходити в міста тоді, коли від них уже нічого не залишилося, крім руїн. Саме так росіяни їх «визволяють». Супротивник не може похизуватися своєю військовою спроможністю, хистом і талантом, що дав би змогу взяти ці міста принаймні відносно вцілілими.

Ми, звісно, фіксуємо зруйновані та пошкоджені ворогом будинки та об’єкти інфраструктури в області. Якщо переходити до цифр, то вони (на початок червня. — Авт.) такі: пошкоджено або зруйновано 95 701 житловий об’єкт, це здебільшого житлові будинки, з яких 6009 багатоквартирні та 89 692 — приватні. І щодоби, на жаль, ці числа збільшуються.

Стосовно закладів освіти — це біль, бо багато шкіл, які будували ще за радянських та пострадянських часів, 2019 року дуже активно відновлювали. Це вже були новітні, сучасні, реконструйовані або заново зведені школи. На початок червня 746 закладів освіти у нас зруйновано або пошкоджено, з них 78 — загальної середньої освіти (школи та профтехзаклади) — зруйновано повністю. Серед пошкоджених і зруйнованих 306 дитячих садків і ясел.

Також ведемо статистику щодо закладів медичної галузі всіх форм власності. Загальна кількість зруйнованих або пошкоджених станом на 1 червня цього року сягає 216 об’єктів.

Щодня нові жертви

— Скільки загиблих і поранених мирних громадян, скільки з них дітей?

— На жаль, ці числа теж зростають. Ми знаємо кількість загиблих і поранених жителів області без урахування двох міст — Маріуполя і Волновахи. Ці міста були під страшними ворожими обстрілами, увесь світ за цим спостерігав. Підрахувати кількість жертв у Маріуполі та Волновасі зможемо тільки після розслідування кримінальних проваджень і ексгумації тіл, проведення там усіх необхідних слідчих дій. Без урахування цих міст станом на середину червня 1560 жителів Донеччини загинули і 3689 зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Так само є сумна статистика щодо загиблих і поранених дітей. Без урахування Маріуполя і Волновахи 148 дітей в області загинули і 290 зазнали поранень. Але майже кожен день приносить нові жертви.

— Чи є дані про кількість безвісти зниклих цивільних жителів регіону після ворожих обстрілів і руйнування житлових будинків?

— Що стосується безвісти зниклих жителів Донецької області, таких за результатами обстрілів і завалів ми не фіксуємо, бо максимально навіть те, що лишається від тіл, дістаємо. Такі випадки були, наприклад, торік на початку осені, коли сталася руйнація багатоквартирних будинків у Часовому Яру. Там перебувало багато людей, і під обстрілами підрозділи ДСНС розбирали завали вісім днів. Усі тіла ідентифіковано. Це складний процес, до якого залучаються підрозділи Нацполіції і Служби безпеки України для встановлення, які саме люди на момент обстрілу перебували в цій будівлі. Тобто встановлюється, що конкретна людина не могла перебувати в цей момент десь в іншому місці, щоб вона справді не була безвісти зниклою. Тому з-під завалів ми всі тіла дістаємо. Якщо такий факт трапляється, я його, звичайно, коментую, доки ця людина в переліку безвісти зниклих. Але ідентифікація тіл і та кількість загиблих на території області, яку я вже назвав, — це зокрема й про людей, яких ми дістали з-під завалів.

Зовсім інша ситуація із безвісти зниклими військовослужбовцями. Але ця процедура відбувається в межах кримінального провадження, працюють бази ДНК у слідчих підрозділах Нацполіції і Служби безпеки. Слідчі дії щодо військовослужбовців проходять інакше, але обласна адміністрація теж цьому сприяє — щоб було збільшено кількість пересувних лабораторій, зокрема й науково-дослідного експертного центру, де проводять судмедекспертизи для встановлення ДНК-приналежності. Нині їх зі зрозумілих причин переміщено в іншу область. Ми все робимо для максимального наближення до того, щоб усіх наших загиблих захисників, зокрема й тих, тіла яких передає ворог, було обов’язково ідентифіковано і передано рідним…

— Чи є відкриті кримінальні провадження щодо російських військових злочинців, які вбивали, катували, ґвалтували наших громадян?

— Їх тисячі, і більшість їх встановлено. Слідство в таких провадженнях проводиться постійно, є чіткий контроль з боку керівництва прокуратури, Служби безпеки і Нацполіції.

Можу навести приклад, наскільки ефективною була така взаємодія після обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську торік 8 квітня. Я тоді дав у межах своїх повноважень вказівку: після того як ідентифікували всіх загиблих і поранених на території залізничного вокзалу, не допускати жодних комунальних служб, прибирань. Було важливо зафіксувати місця падіння уламків цієї «точки-У», яка прилетіла з написом «За детей», і надважливо зафіксувати місця падіння ракети й розриву першої частини, тому що там був касетний боєприпас для ураження саме живої сили, у цьому випадку — цивільного населення. І тоді провели фіксацію вчинення цього злочину, огляд місця події, який дав можливість отримати неспростовні докази. На підтвердження моїх слів є коментарі генерального прокурора і слідчих підрозділів, що зібрано неспростовні докази — звідки, з якого міста і яка військова частина здійснила запуск ракети саме по залізничному вокзалу Краматорська.

Колабораціоністів виявляють постійно

— Що можна сказати про колабораціоністів на цих територіях, та й взагалі про таких у регіоні?

— Маємо дивитися правді у вічі й казати про це. Колабораціоністів виявляють постійно. Кількість таких людей зазначено в кримінальних провадженнях, це можуть розголошувати лише слідчі. Колабораціоністи є і продовжують діяти, і частина обстрілів, які відбуваються на території Донецької області, — це не якась мегаробота спецслужб росії, а результат дій зрадників. Ворог і далі має в регіоні свої очі й вуха, які ми так само швидко намагаємося виявити. Ця робота ретельна, її проводять щомісяця залежно від кількості обстрілів, їх характеру.

Що стосується колабораціоністів у владі, то в структурних органах облдержадміністрації таких фактів встановлено не було. Але є тимчасово окуповані території Маріупольського району — це Мангушська та Кальчицька територіальні громади, де були очільники переважно від уже забороненої партії ОПЗЖ або їхні поплічники, які здійснювали колабораціоністську діяльність і зрадили нашу державу. Це, наприклад, перший заступник Мангушського селищного голови, який співпрацює з окупантами. Зрадникам заочно повідомлено про підозру, досудове розслідування триває. Стосовно колишнього Святогірського міського голови (Володимира Бандури. — Авт.), обраного від партії ОПЗЖ, то вже проведено конфіскацію його майна, яке перебувало на території України. Він, за оперативними даними, перебуває на тимчасово непідконтрольній території, але отримав підозру за державну зраду. Крім того, є підозра за вчинені ним економічні злочини на території Святогірської громади. Колись він звернувся з листом до мене з проханням надати йому кошти й допомогти у відбудові школи у Святогірській громаді. Але коли провели аудит, спеціалісти дійшли висновку: якщо ми спрямуємо йому ці кошти на відбудову школи, то ненавмисне дамо можливість приховати економічні злочини, які він скоїв, витративши близько 15 мільйонів гривень «у повітря». Бо в нього за документами школа була майже реконструйована, а насправді навіть не було проведено фасадних робіт, не кажучи вже про внутрішні. Тому крім злочину проти основ національної безпеки,  колишній Святогірський міський голова відповідатиме і за вчинений економічний злочин — порушення бюджетного законодавства.

Цей зрадник у липні записав відео, де звернувся зі своїми публічними заявами, що в Святогірську «расія навсєгда», але вже у жовтні місто було з українським прапором — понівечене, дуже зруйноване, але наше, українське…

— Ви сподіваєтеся на репарації Росії? Можна про це сказати у цифрах?

— Ми сподіваємося і робимо все для цього. Загальної суми ще немає, але, звичайно, це трильйони доларів, і для кожної області окремо. Основу репарацій буде підтверджено після завершення всього комплексу розслідування, а на це потрібно багато часу.

Але я, маючи слідчий та прокурорський досвід, можу сказати, чому це так важливо. Це рішення прийматимуть у Міжнародному кримінальному суді, і від підтвердження доказів саме суддями МКС у подальшому залежить не тільки пред’явлення цього позову, а й стягнення коштів. І стягнення буде не тільки добровільним… Але має бути дотримано законної і чіткої процедури підрахування суми збитків.

— Тобто, наприклад, росіяни зруйнували дамбу, це ось стільки збитків. І так із кожним об’єктом?

— Так, звісно. Це принцип справедливості. Ми від ворога не вимагаємо зробити те, що в нас було не добудовано до його вторгнення. Вимагаємо кошти для відновлення тільки того, що він зруйнував. Так, це буде довгий процес.

Евакуація береже життя

— Нині на всій території області проживає близько 530 тисяч осіб. Евакуація фактично розпочалася з другої половини дня 24 лютого 2022 року, коли в області проживало 1 мільйон 800 тисяч жителів. Ми не гаяли часу, й евакуація дала результати. Інакше кількість жертв була б у рази більша. Підтверджень цього безліч…

Дітей на території області зараз лишається приблизно 40 тисяч. Є громади відносно спокійні, які трохи віддалені від лінії фронту. А щодо таких населених пунктів як Залізне, Південне, смт Нью-Йорк, де постійні обстріли, то в Торецькій громаді і в частині Бахмутського району у фокусі нашої уваги нині 286 дітей, які потребують примусової евакуації. Ця робота триває, я дав місяць часу, щоб прозвітували з місць щодо евакуації дітей і батьків, які не бажають цього робити. Це справді стосується виключно батьків, бо дитина з ними поїде, ми ж розуміємо.

— Чи залишається в області сухий закон? Що із забезпеченням продуктами харчування?

— Ініціатором сухого закону і навіть, так би мовити, протискувачем цього рішення був я. Це ж прийнято не на законодавчому рівні, а моїми повноваженнями, на регіональному рівні, і закріплено командувачем оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Звісно, тим, хто хотів у таку складну годину заробляти на цьому, рішення не сподобалось. Але це моя тверда позиція, і вдячний за те, що мене чують і розуміють. Тут нема ніякого пафосу.

Не завжди можу говорити про те, що бачу щодня, але ми розуміємо психоемоційний стан і цивільного населення, яке тут проживає, і військових. Стається багато ДТП і смертей, не пов’язаних з бойовими діями, і здебільшого причина цього — саме вживання алкогольних напоїв, а на тлі стресу відбуваються і психічні розлади. Це величезне лихо... Тому стан сухого закону в області зберігається, на блокпостах встановлено жорсткий контроль. Це моя позиція, і змінювати її до нашої перемоги не збираюся.

Продуктами харчування область забезпечена. Дякую за організацію цього процесу керівництву держави — Офісу Президента, Кабміну, Мінекономіки. І звісно, нашим міжнародним партнерам. Одним із ключових є WFP — World Food Programme, флагман процесу наповнення гуманітарної складової Донецької області. Продукти харчування, гігієнічні набори і медикаменти в регіоні є в достатній кількості, їх постачають, цей процес налагоджений і працює ефективно.

— Можете назвати релоковані підприємства?

— Це машинобудівні підприємства, які дещо змінили профіль роботи. Гадаю, зрозуміло, про що йдеться. Задля безпеки переїхали на захід нашої держави, а потім — навіть до країн Європейського Союзу.

— Люди повернуться, коли закінчиться війна. Чи стягуватимуть із них комунальні борги?

— Це болісне питання для людей. Обласна адміністрація надасть усі можливі пропозиції. Я вважаю, що має бути розділення: ті, хто проживав на території області і мав можливість платити за ті послуги, які їм нараховували, і ті, хто не проживав, а був у цей час евакуйований. Тут має бути диференційований розумний підхід, регульований нормативно-правовими актами на рівні Кабінету Міністрів. І ми в цьому готові максимально сприяти, надавати свої пропозиції…

Команда обласної та районних військових адміністрацій уже напрацювала основні напрями величезної стратегії відновлення. Тому людям бажаю наснаги, здоров’я, берегти себе, акумулювати сили для відновлення нашої Донеччини і рідної України загалом.

Розумію, що людині, в якої зруйноване житло і яка повертатиметься, наприклад, у Слов’янськ, ми повинні запропонувати високу заробітну плату, можливо, навіть вахтовий метод роботи, щоб була можливість брати участь у будівництві свого нового житла для подальшого переїзду. Це ми зараз трохи зачепили будівництво, а медичні працівники, а освіта? Тут необхідний комплексний підхід, і ми до цього готуємося.

Олена КОЛГУШЕВА,
Донецька область
Укрінформ

(Надруковано зі скороченнями)