Програма Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) DOBRE працює в Україні вже сьомий рік. Протягом двох останніх її очолює Браян Кемпл — американець за походженням та українець душею. З початком широкомасштабного вторгнення разом з іншими керівниками програм від USAID він екстрено переорієнтовував діяльність усієї команди на першочергову допомогу українцям з постраждалих територій. Торік у листопаді USAID оголосила про продовження роботи Програми DOBRE ще на три роки.
Браян Кемпл народився та виріс у США, багато подорожував, брав участь у різних навчальних програмах. Згодом усвідомив, що хотів би займатися міжнародною доброчинною діяльністю. Тож працював у гуманітарних місіях у Казахстані, Киргизстані, Косово, а тепер — в Україні очолює Програму DOBRE.
— Пане Браяне, ваш прихід на цю посаду припав на завершення першої шестирічної фази Програми DOBRE, на яке великий вплив мало повномасштабне вторгнення росії в Україну. Чи вдалося в таких умовах досягнути цілей, які ставила програма перед собою в той період?
— Програма DOBRE почала працювати в Україні з осені 2016 року, для участі в ній було відібрано 75 громад із семи областей. Головною метою було визначено допомогти громадам скористатися можливостями та впоратися із завданнями, які перед ними поставила реформа з децентралізації. Коли розпочався цей процес, USAID виробила концепцію програми, яка сприяла б розвитку громад.
Через п’ять років нашої діяльності донори відзначили великий успіх започаткованого проєкту, й було вирішено збільшити допомогу. Тож Програму DOBRE розширили ще на 25 громад з трьох областей. Загалом до початку російського вторгнення вона охоплювала 100 громад з 10 областей. І навіть із цими новими громадами попри важкі обставини та виклики майже всі проєкти нам вдалося завершити.
Коли розпочалася війна, ми перерозподілили частину нашої допомоги вісьмом громадам-партнерам у західних областях, щоб допомогти їм впоратися з великим напливом українців, які рятувалися з небезпечних територій. Звісно, було кілька проєктів, які через обставини, що склалися у країні, втратили актуальність або стали неможливими. Але загалом поставлених у першій фазі програми цілей було досягнуто.
— Чи є відмінності між першою та другою фазою Програми DOBRE?
— Звісно, ситуація, що склалася, потребувала коректив. Раніше програма надавала технічну та матеріальну підтримку різним проєктам розвитку. Наприклад, громада визначила, що для неї пріоритет — поліпшення надання місцевої послуги — вивезення сміття. Ми купували спеціалізований транспорт і передавали його громаді як допомогу. Такий був наш підхід ще до війни.
Після вторгнення на перше місце вийшло надання екстреної допомоги від USAID через усі чинні в Україні програми, зокрема нашу. Як я вже зазначив, найпершою була матеріальна підтримка громад західних областей для допомоги внутрішньо переміщеним особам. І в другій фазі програми, яка розпочалася восени і триватиме три роки, у пріоритеті залишилася матеріальна допомога на вирішення негайних питань, що виникли у громадах через воєнні дії в Україні.
Нині наші партнери — 60 громад з десяти областей, які отримають матеріальну та технічну допомогу на їхній розвиток. Додатково ми відібрали ще 19 громад для надання екстреної матеріальної допомоги. Хочемо допомогти громадам вирішити актуальні питання, адже перед ними постали нові виклики в закупівлях, плануванні, бюджетуванні за умов складного економічного становища у країні. Ми відкоригували другу фазу так, щоб громади вчасно отримували необхідну їм допомогу.
— У другій фазі Програми DOBRE значну частину допомоги надаватимуть громадам, які постраждали від руйнувань та окупації. Що саме плануєте надавати?
— Це матеріальна допомога на вирішення екстрених важливих потреб громад чи відновлення послуг, які вони втратили через війну. Ми звертаємося до цих громад і просимо їх надати нам перелік основних потреб, у вирішенні яких можемо їм зарадити. Скажімо, часто просять допомогти з обладнанням для відновлення водопостачання, електроенергії чи іншої інфраструктури.
— Які чинники враховуєте, під час відбору громад-партнерів для участі у Програмі DOBRE? Чи змінилися критерії відбору у другій фазі?
— Для першої фази ми відбирали громади на основі конкурентоспроможності, визначали тих, хто виявив щире бажання стати нашим партнером, адже співпраця з нами потребує певного часу й роботи громади. Відібрали ті, які продемонстрували свою готовність до співпраці та мали для цього ресурси. Адже всі проєкти із Програмою DOBRE реалізовують за умов співфінансування.
У другу фазу потрапили 33 громади, з якими ми співпрацювали раніше та які себе дуже добре показали. Нові 27 громад було відібрано з областей, які постраждали внаслідок бойових дій та потребували негайної допомоги. До критеріїв відбору додався ступінь необхідності нашої допомоги й бажання та можливість із нами співпрацювати.
— У якому напрямі громади-партнери найчастіше розробляють проєкти? Які їхні пріоритетні потреби нині?
— Мене особливо вражає в українцях те, що попри нагальні потреби у важких умовах сьогодення вони цим не обмежуються та планують свою перспективу й розвиток. І тому співпраця з нами для них затребувана, адже Програма USAID DOBRE надає саме таку допомогу. Громади прагнуть нових знань і вмінь, які ми можемо їм запропонувати. Із шістьма громадами ми вже почали розробляти плани відновлення, допомагаємо з оцінкою руйнувань, і це для них дуже актуально. А тим громадам, куди релокувався бізнес із небезпечних територій, допомагаємо з його адаптацією. Наша допомога дуже актуальна й необхідна нині, і ми пристосовуємо її до потреб і пріоритетів самих громад.
— Чи відстежуєте подальшу роботу втілених за вашою участю проєктів у громадах? Чи задоволені підсумками?
— Майже всі наші проєкти активні й залишаються актуальними. Хіба одиниці призупинено через воєнний стан, адже ми завжди надавали допомогу, яка була пріоритетною для громади за визначенням її жителів. Ми не відстежуємо подальшу долю раніше втілених проєктів, але чуємо й знаємо про їхню ефективність і розвиток зі ЗМІ та від самих громад.
— Програма DOBRE — одна з найуспішніших і найвідоміших в Україні. У чому, на ваш погляд, полягає її успіх і відмінність від інших?
— Вважаю, що для цього є дві складові. Перша — цей проєкт USAID був актуальним в Україні, й агенція зуміла виробити дуже правильну концепцію підтримки реформи з децентралізації. Ця підтримка за допомогою нашої та інших програм створила великий резонанс у громадах — їм сподобалося, що вони можуть самостійно все вирішувати, впливати, досягати. Ми не диктуємо жодній громаді, що вона повинна робити. Ми лише пропонуємо свою допомогу та пояснюємо її важливість. А також допомагаємо громадам визначатися зі своїми пріоритетами й досягати цілей. Тобто ми нічого не нав’язуємо, а навпаки, спонукаємо, щоб вони самі визначалися. Коли місцева влада комунікує із жителями, визначає їхні потреби, бачення та працює над їх втіленням, то й виникає довіра людей до такої влади.
Друге: триває активна робота із самими жителями через недержавні громадські організації. Людям роз’яснюють, які можливості вони мають і як ними правильно користуватися. Найлегше налагодити таку комунікацію в маленьких громадах, де всі одне одного знають і стосунки на першому плані. Та пам’ятаємо, що з маленьких, але стійких громад поволі будується сильна та стійка країна. Можливо, успіх Програми DOBRE в тому, що ми спонукали громади стати успішними. У будь-якому разі, це в нас вийшло.
— Що хотіли б побажати громадам, які стали партнерами DOBRE у другій фазі, і тим, які ще не співпрацювали із програмою, але дуже хочуть?
— Працюємо, щоб люди ставали активнішими в ухваленні рішень у громадах і своєму житті. У нас є й будуть корисні вебінари, доступні для всіх охочих в Україні. Люди можуть ними користуватися і здобувати більше знань. Нашим партнерам — велика вдячність. Бажаю працювати й надалі плідно та сумлінно. Упевнений у гарному результаті, спираючись на наш великий попередній досвід роботи.
Порадив би громадам, які не потрапили до числа наших партнерів, не соромитися звертатися по допомогу й консультації до досвідченіших громад, дізнаватися, звідки вони отримують допомогу й підтримку і як нею скористатися.
Одна з моїх особистих цілей у цій роботі — якомога більше зблизити громади між собою. І ми намагаємося налагодити горизонтальні зв’язки між ними. І хоч усі громади різні, в них дуже багато спільних проблем і завдань, вони можуть обмінюватися досвідом з великою користю для себе.
Тетяна ВЕРБИЦЬКА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+