Зі шкільного курсу географії відомо, що найбільші річки України — Дніпро, Дністер, Південний Буг — течуть на південь. Це спричинено переважним похилом місцевості. Нехай цей похил і не такий великий, та він позначається й на кліматі країни, роблячи його трішки теплішим. Важливо й те, що саме на півдні розташовані наші моря, які слугують і транспортними шляхами, і місцем відпочинку. Велике значення мають південні регіони в сільському господарстві: саме там вирощують найсмачніші овочі і фрукти.

Особливе місце для багатьох галузей належить Одещині — найбільшій області України. Ще одна її особливість — наявність вузькості, що переважно являє собою Дністровський лиман. Тож транспортне сполучення з півднем Одещини відбувається лише двома автошляхами, які його оминають.

На жаль, обидва  не дуже зручні. Один, що тягнеться вздовж моря, частково проходить по розвідному мосту біля селища Затока, розташованого так, що дорогу тут немає змоги розширити.

Зручнішим вважається інший автошлях — через село Маяки, проте він частково проходить територією Молдови. Зокрема поряд розміщене молдовське село Паланка. Тож аби перетнути цю невеличку ділянку, завжди доводиться зупинятися на прикордонних постах.

Цікаво, що дорога, про яку йдеться, експлуатує Україна. Торік на ній розпочали ремонт мосту через плавневий водотік. Як наслідок, рух транспорту тут на півроку закрили. Нині завдяки будівництву невеличкої об’їзної дороги сполучення відновлено, та міст будують вкрай повільно — і це при тому, що його довжина становить лише кілька десятків метрів.  «УК» уже писав, що великої потреби в цьому мості немає: достатньо було в насипі покласти кілька залізобетонних труб. Важливо й те, що будівництво ведуть на території Молдови.

У цій ситуації  давно потрібно було вирішити питання повноцінного автошляху повз сусідню державу. Правду кажучи, така спроба була на початку  2000-х, але її не довели до кінця. Тоді встигли висипати лише кілька вантажівок ґрунту, і на цьому справа закінчилася. Перешкодили будівництву псевдо-екологи. Їхнім головним аргументом була Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, яку ніби порушено. Згадували також знищення орних земель, виконання робіт біля Одеського водозабору тощо. Цікаво, що дехто з таких експертів навіть звернувся до президента Молдови, щоб і той висловився проти.

Насправді у згаданій конвенції ані слова немає про неможливість якогось будівництва в межах водно-болотних угідь. Це випливає хоча б із того, що площа цих угідь величезна. Про орні землі теж немає сенсу говорити — ділянка автошляху мала пройти по території, де орних земель немає і бути не могло, адже вона здавна вкрита очеретом.

Насправді помітної шкоди новий автошлях не міг завдати нікому. А от його відсутність реально завдає шкоди державі і її  громадянам. Щороку цим автошляхом користуються мільйони людей, яким доводиться втрачати від кількох хвилин до кількох годин на прикордонних постах. До цього додаються й витрати, пов’язані з проходженням постів прикордонної служби. Стосовно екології, то через вимушені зупинки і сповільнений рух автомашин тут додатково спалюють тонни пального.

Звернімо увагу, що йдеться не про якусь там другорядну дорогу, а про автошлях державного значення — його номер М15. До того ж він належить до міжнародного значення Е87. На південь від України він тягнеться через Румунію, Болгарію і сягає Туреччини.

Ділянка автошляху, яку варто збудувати, завдовжки 7,3 кілометра. Вона коротша за наявну і, вкотре повторімося, не потребуватиме зупинок на  прикордонних постах. Звичайною є й складність будівництва. Серйозної шкоди природі новий автошлях не завдасть, принаймні ця шкода буде на порядок меншою, ніж у разі подібного будівництва через Дністровський лиман. Утім, думки, а головне конструктивні пропозиції екологів усе-таки варто врахувати. Поряд розташований Нижньодністровський національний природний парк. Поза сумнівом, там мають знати, що собою являє місцева природа.   

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук, для «Урядового кур’єра»