Не минає і дня, щоб у зведеннях Генерального штабу не з’являлась інформація про обстріли ворогом Сумщини, руйнування, поранення людей. Читати такі повідомлення тривожно. А жити там, де тривають бойові дії, — окреме випробовування для тих, хто тут залишається. У мене, як і в кожного жителя цієї території, надія лише на Збройні сили України, захист і безпеку, за які несуть відповідальність наші захисники та місцева влада.
Наскільки нині Сумщина захищена від ворога, чи безпечно жити в області, які головні завдання вирішують військові і як співпрацюють із різними гілками влади на місцях? На ці та інші запитання відповідає командувач оперативно-тактичного угруповання «Суми» генерал-майор Олександр НЕСТЕРЕНКО.
— Олександре Володимировичу, ви командуєте частинами, які входять до складу оперативно-тактичного угруповання «Суми». Ви, на відміну від багатьох військових, часто буваєте на публічних заходах, відвідуєте військові формування на території області й за її межами. Чи можна детальніше розказати, які саме завдання виконує ваш підрозділ?
— Якщо коротко, то вирішує оперативні й тактичні завдання, але не лише на території міста Сум. Історія нашого формування почалася разом з визволенням області. Ми йшли з Києва і разом із ЗСУ визволяли Сумщину та готувалися до її подальшої оборони.
Отримавши наказ від командувача Сухопутних військ ЗСУ, очолюваний мною підрозділ у складі двох батальйонно-тактичних груп у перші дні квітня розпочав визволення Сумщини в напрямку Конотопа. А вже 7 квітня, на Благовіщення, ми отримали розпорядження Головнокомандувача ЗСУ про створення оперативно-тактичного угруповання «Суми».
До його складу увійшли підрозділи та військові частини ЗСУ і сектору безпеки, які дислокуються на частинах територій Сумської, Харківської, Полтавської та Черкаської областей. На визволених територіях необхідно було формувати підрозділи для оборони міст і сіл, створювати горизонтальні зв’язки між усіма силовими блоками та представниками різних гілок влади.
Під час визволення області та в перші місяці її мирного життя ми взяли на себе функцію об’єднання всіх ресурсів для оборони території, створення безпечних умов життя. Це доводиться робити на великій території з різними умовами життя і викликами. Тут є зони бойових дій, які щоденно обстрілюють і, за мірками прикордонного Білопілля, глибокий тил. Наше завдання — об’єднати всі ресурси та повноваження для оборони рідного краю.
— Чи справджується нині вислів «удома і стіни допомагають», адже ви народилися на Сумщині та саме тут починали службу?
— У мене широка географія служби. Але повернення на Сумщину та ще в такий час — це особлива відповідальність і довіра. Так, я добре знаю і місцевість, і людей. Щоб зрозуміти деякі позиції чи спланувати бойові дії, іноді й карти не треба. Але захист території, де ти народився і виріс, де живуть твої батьки, — особлива відповідальність.
Нещодавно зустрів свою колишню вчительку, вона обняла мене і сказала: «Сашо, якщо ти тут нас захищаєш, то я спокійна за Сумщину і нікуди звідси не поїду».
— Тож ваша порада: із Сумщини не варто виїжджати? Як реагувати на постійні інформаційні вкиди на кшталт: «ось-ось на Сумщину буде наступ?»
— Передусім треба чітко усвідомити, що війна в нас гібридна. І її ведуть різними засобами. Інформаційний фронт один із них. Сіяти паніку, розбрат, недовіру до ЗСУ і влади — один з важливих засобів боротьби проти України в арсеналі ворога. І як іноді свідчить реакція людей, досить успішний.
Уже не раз голова Сумської обласної адміністрації Дмитро Живицький під час пресконференцій, прямих ефірів говорив, що ситуація в області контрольована завдяки ЗСУ та добровільним формуванням територіальних громад.
Не розкриватиму всіх таємниць, але інформацію органи влади отримують від військових. Весь силовий блок Сумщини, зокрема і прикордонники, і поліція, і служба безпеки та ЗСУ виконують визначені бойові завдання. Ми знаємо про переміщення ворога, скупчення, озброєння, яке тримають уздовж кордону, його наміри. Повірте, якщо виникне небезпека і необхідність евакуації, то для цього є резерви, чітко визначений порядок дій.
В області такі заходи напрацьовано ще в лютому-березні, коли діяли зелені коридори і на офіційному рівні повідомляли про можливість евакуації з дотриманням усіх гарантій безпеки.Сумщина нині має найдовшу з усіх областей ділянку кордону з рф і щодня потерпає від ворожих обстрілів. 21 громаду зараховано до зони бойових дій. Але попри обстріли, в цих містах і селах живуть і працюють люди, відданість яких своєму краю треба цінувати і дякувати за роботу в таких надскладних умовах.
І тут уже завдання місцевої влади — навчити людей безпечно поводитися під час обстрілів, будувати та облаштовувати укриття, захищати об’єкти соціальної інфраструктури тощо. Більшість громад за підтримки військових із цим справляється.
Хочу звернутися до місцевого населення із закликом: у жодному разі не ігноруйте загрози артилеристських чи ракетних обстрілів, повідомлення про повітряні тривоги. Ворог застосовує різні види уражень, тож треба бути особливо пильним, вчити всіх дотримуватися правил власної безпеки — від малих до старих.
— Ви згадали, що нашу область захищають підрозділи ЗСУ. Які ще військові формування нині залучені в обороні території? Невже не згадаємо Сумську тероборону, про яку вже і пісні складено, і легенди?
— Місцеві добровольчі формування істотно впливають на обороноздатність територій. Багато в чому визволення Сумщини та боротьба з ворогом у лютому-березні стала успішною саме завдяки злагодженим діям територіальної оборони, добровольчих формувань, ЗСУ й інших підрозділів сектору оборони.
Створенням і підготовкою загонів місцевої територіальної оборони я займався з 2015 року тоді ще на посаді заступника командувача військово-оперативного командування «Північ» з територіальної оборони. Три-чотири роки тому не всі розуміли, навіщо ті навчання, кудись везуть чоловіків, щось із ними проводять, ставлять на облік.
Уперше 2018 року на Сумщині навчання для підрозділів територіальної оборони відбулися під гаслом «Захистимо свій дім — захистимо Україну». Це гасло нині на шевронах багатьох бійців добровольчих формувань, з якими я познайомився ще тоді. Як показав уже бойовий досвід, саме кількість підготовлених і організованих на місцях підрозділів може вплинути на перебіг війни.
Повномасштабне вторгнення ворога прискорило процеси утворення таких загонів. Добровольчі формування створено в кожній громаді, їх утримують коштом місцевого бюджету, вони виконують не лише воєнні завдання. Нині ми і захищаємо територію, й підтримуємо порядок на ній, відбудовуємо міста і села, контролюємо безпеку.
— Чому важливо підтримувати саме добровольчі місцеві формування? Може, треба більше коштів на ЗСУ?
— Добровольчі формування територіальних громад — це найбільш мобільний вид формувань, який поєднує завдання — воєнні й цивільні. У цих підрозділах проходять службу місцеві жителі. Фінансують загони коштом громади, а зброю та боєприпаси вони отримують від ЗСУ. Разом із військовими чергують на блокпостах, будують укриття. Звичайно, ми координуємо їхню діяльність, навчаємо, тренуємо, ставимо оперативні завдання.
Із початку створення цих загонів, коли в перші дні туди приходили бійці з мисливськими гвинтівками, вони виросли до формувань, які мають навіть певні види артилерійського озброєння. Постійні навчання, вдосконалення навичок користування зброєю, заняття із тактичної медицини та мінної безпеки — це далеко не повний перелік завдань добровольчих формувань територіальних громад. Я відвідую всі ці загони, спілкуюсь із командирами, особовим складом, головами громад і впевнений, що місцеві формування надійно тримають оборону. А підтримувати треба всіх, хто захищає Батьківщину, матеріально і морально.
— Які ще приклади позитивної співпраці військових і місцевої влади на всіх рівнях? Де, можливо, треба співпрацювати тісніше?
— Нині ми не розділяємо питань безпеки між владою і військовими. Хоч би що обговорювали: жнива, підготовку закладів освіти до нового навчального року, ремонти доріг чи мостів — усі рішення ухвалюємо спільно з обласною владою. Звичайно, найбільше звертаємо увагу на обладнання рубежів оборони, будівництво укриттів. Наші бійці завжди беруть активну участь у масових заходах до тих чи інших дат, вручають нагороди і отримують відзнаки.
Найбільша відзнака — максимально можлива в нинішніх умовах безпека регіону. І це підсумок нашої роботи з усіма гілками влади Сумщини, Полтавщини, Харківщини і Черкащини.
— Що перше зробите після Перемоги?
— Звернуся до родин, які втратили на війні близьких. Уклонюся, подякую і запевню, що ми ніколи не забудемо, якою ціною здобули Перемогу. Подякую всім, із ким ішов поруч усі дні війни. Тільки разом, тільки підтримуючи одне одного і допомагаючи армії, ми переможемо.
Наталія КАЛІНІЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр НЕСТЕРЕНКО. Народився на Сумщині. Із 1996-го по 1999 рік проходив службу у Військовому інституті ракетних військ та артилерії імені Б. Хмельницького в Сумах. Із 2007-го обіймав посаду начальника штабу 30 ОМБ. На її основі сформовано миротворчий підрозділ дев’ятої ротації українського контингенту миротворчої місії в Косові, де Олександра Нестеренка призначено командиром національної складової УкрПолбату. Із 2009 року у званні полковника командував 30 окремою механізованою бригадою.
2014 року його призначено першим заступником командира 8 армійського корпусу. Із 2017 року — заступник командувача з територіальної оборони ОК «Північ». Улітку 2018 року вперше в Сумській області провів навчання для підрозділів територіальної оборони. Із липня 2019-го — командир ОК «Схід». 5 грудня 2019 року присвоєно звання генерал-майора. Із квітня 2022 року — командувач оперативно-тактичного угруповання «Суми».
Ми в Google+