Від трьох до 133. На глядачів такого вікового спектра розраховано нове комедійне шоу «Маски в кубі» знаменитого театру «Маски-шоу». З нагоди 30-річчя комік-трупа здійснила ювілейний тур 28 містами України. Артисти зробили сімейне шоу, яке зацікавить і дітей, і підлітків, і дорослих, і літніх людей із різним емоційним та інтелектуальним рівнем. Багатьох шанувальників артисти набули завдяки серіалу «Маски-шоу» (в 1991 році група «Маски» почала виробництво телевізійних комедійних фільмів у стилі «німого кіно» з такою назвою). Нині в їхньому арсеналі — приблизно 70 фільмів, багато з яких відзначено престижними вітчизняними та міжнародними нагородами, повнометражний художній фільм у стилі ексцентричної трюкової комедії, два десятисерійних комедійних телефільми.

Директор театру Наталія Делієва і дві його зірки — народні артисти України Георгій Делієв та Борис Барський згадали найцікавіше з історії групи й розповіли про новий спектакль.

Комік-трупа «Маски-шоу»

— Як колектив зафіксує ювілей в історичному календарі?

Наталія Делієва:

— Ми вирішили зареєструвати безпрецедентний факт в історії театральних труп в Національному реєстрі рекордів. Після експертизи, пред’явлення трудових книжок з історичним записом про зайняття артистами посад було зафіксовано рекорд України «Театральна трупа, яка 30 років не змінювала акторського складу». Представлено і найголовніший доказ — збереглася раритетна перша афіша, на якій написано: «Ансамбль пантоміми і клоунади «Маски». 1985 рік. Одеська обласна філармонія». На ній шестеро акторів, які досі працюють.

І, звичайно, відзначили ювілей туром 28 містами України. Такий великий тур у нас уперше. До цього були лише сімома, десятьма, дванадцятьма містами нашої країни. Сподіваємося, що коли «Маскам» виповниться 31, ми відвідаємо ще й Сімферополь, Донецьк і Луганськ.

— Кажуть, «Маски» щороку видають по прем’єрі.

Борис Барський:

— Це можна подати до Книги рекордів Гіннесса, бо такої кількості авторських вистав, мабуть, жоден клоунський колектив не мав.

Георгій Делієв:

— Боря має на увазі, що кожен спектакль виконується тільки у нас (крім «Дикуна»). Їх написали, наприклад, Борис Барський або я.

— А що глядачам пропонували оцінити в ювілейному турі?

Георгій Делієв:

— Ми вирішили підбити підсумок 30-річної діяльності, тому що на кожному спектаклі до нас підходять глядачі й кажуть: це добре, а хотілося б побачити й те, що ви раніше робили. І ми згадали старі номери, які дуже подобалися глядачам, відновили ті, що демонстрували 30, 25, 10, 5 років тому. Показали і зовсім нове: придумали до вистави новий скетч, репризи, номери, геги (комедійний прийом, в основі якого лежить очевидна безглуздість. — Авт.). І все це втілили в загальну концепцію, проводячи ідею, що весь світ цілісний і кожна людина по-своєму особлива, як окремий Всесвіт. Водночас усі герої становлять одне ціле.

Усе це уклали в куб (не в круг), пішли ось таким парадоксальним шляхом. Придумали таку форму, як відеомеппінг (це дуже модно). Враховуючи смак молодих, вдалися до нагальних для них пристосувань. У результаті вийшло таке сімейне шоу, яке можуть дивитися і діти, і підлітки, і дорослі люди, і літні з різним емоційним інтелектуальним рівнем.

Борис Барський:

— Від трьох до 133 років.

Георгій Делієв:

— Так, але головна умова, що почуття гумору все-таки має бути у глядача, інакше буде нудно й незрозуміло. Адже до того ж це спектакль без слів. Це пантоміма — жанр, з якого ми починали і який застосовуємо в кожному нашому спектаклі. Бо якщо це п’єса, написана, припустімо, Борисом Барським, то там все одно наявні елементи пантоміми, хореографії, пісні, шоу, трюки і обов’язково — якась дивна декорація. І Борис, пишучи п’єсу, створює поле для ось таких пантомім і особливих речей, які тільки ми можемо виконати. Він має на увазі, що я, здійснюючи постановку, і актори додумуємо щось, створюючи унікальний твір. І, можливо, тому п’єси Бориса Барського не можуть існувати в інших театрах.

— Скільки всього людей працює в театрі?

Наталія Делієва:

— Основний склад — шість акторів: Борис Барський, Георгій Делієв, Наталія Бузько, Олександр Постоленко, Михайло Волошин та Ігор Малахов. Це наш кістяк, за який нам дали нещодавно рекорд України «Театральна трупа, яка 30 років не змінювала свого акторського складу».

Так само в кожному новому спектаклі (а у нас нині 10 репертуарних вистав) іноді до нас приєднуються й інші актори. Так, у них бере участь Олексій Акопян, який також знімався колись у «Маски-шоу», в «Каламбурі», Вадим Набоков («Село дурнів»), Ірина Токарчук (Тітка Сіма з одеської комунальної квартири, скетч-шоу «Джентльмен-шоу») і молоді актори, такі як Яна Делієва.

— А хто грає в ювілейному спектаклі?

Наталія Делієва:

— Актори основного складу і молода актриса Сільветта Атауліна. Згадуючи тур, який недавно завершився, хочу зазначити: мене тішить, що стали звертати увагу на українських артистів і культуру. Ви пам’ятаєте, які були донедавна в нас антрепризи — скрізь артисти з іншої країни. І ось у Кривому Розі, Запоріжжі дивлюся на афішну тумбу, а там зазначено тільки українських артистів. Мене така гордість і радість охопила!

Раніше українських митців майже не було. Нарешті ми згадали, що в Україні є і наші актори! Адже ті спектаклі, які ставлять в українських театрах, на дві-три голови вище від антрепризних вистав, які нам привозили. І тільки завдяки тому, що ці актори брали участь у якихось серіалах, і все це показували по телебаченню, були там і повна зала, і шалено дорогі квитки.

— Спектаклі театру сповнені гумору. А чи траплялися реальні ситуації під час їх підготовки, які викликали усмішку?

Борис Барський:

— Курйозних випадків у професійній діяльності було багато. Особливо пов’язаних зі зйомками. Наприклад, коли я грав кишенькового злодюжку. Евеліна Бльоданс виходить із тролейбуса, я їй подаю руку, підморгую, і водій притискує їй руку. Евеліна каже: «Я драматична актриса і не кричатиму пантомімічно, а реально. Їй кажуть: «Кричи». Тролейбус зупинився, їй притисли руку, і я починаю знімати обручки. Вона кричить: «Люди, допоможіть хоч хто-небудь, що ви такі байдужі?» І раптом з натовпу вискакує мужик, заламує мені руку й замахується. Кажу: «Ти, дурню, що робиш? А він: «Зараз міліція розбереться, хто дурень». «Почекай до міліції, тільки не бий, я тобі потім все поясню, — благаю». І чекаю, поки скажуть «стоп» камері. А вони не говорять, а навпаки, знімають, знімають, знімають... Мені здавалося, що це півгодини тривало, потім ми зрозуміли, що три хвилини. Вони нескінченними були.

— Кажуть, бувало, що спектакль пророкував майбутнє?

Георгій Делієв:

— Ситуацій, коли ми щось зробимо на сцені або на екрані, а потім через рік-два це відбувається в житті, у нас було багато. Ми передбачили багато подій, що сталися у світі, зокрема теракт у Нью-Йорку із «близнюками». Ось конкретний приклад. У шоу «Маски на виборах» (2006 рік) є епізод, коли я граю у президії секретаря, який стоїть з охороною. У нього починають кидати яйця, і охорона дістає парасольки, закривається. П’ять або шість років потому повторилося все один в один.

— Чи є шанс у «Масок» повернутися на екран?

Георгій Делієв:

— Ми в будь-яку секунду готові.

Наталія Делієва:

— Однак труднощі в тому, що кожна серія «Масок» — як художній фільм. Це декорації, костюми, локації і комп’ютерна графіка. Каскадери, техніка, багато камер. Це дорогий продукт, а нині схвалюють те, що коштує недорого.

Хочеться сказати і про інші проблеми. Театр ми утримуємо виключно власними силами. Дякуємо за те, що в Одесі нам надали приміщення в оренду, і наш театр як незалежний всім дає змогу виступати, зокрема молодим театрам, яким ніде показувати своє мистецтво.

У нас щороку відбувається Міжнародний фестиваль клоунів і мімів. Це єдиний фестиваль в Україні такого рівня. До нас приїжджають клоуни з усього світу — з Італії, Іспанії, США, Канади. Ми запрошуємо найкращих, таких, як Лео Бассі з Іспанії, який у світі клоунади — це Роберт де Ніро.

Георгій Делієв:

— Король клоунади.

Наталія Делієва:

— Але найголовніша мета цього фестивалю, який завжди проводять напередодні 1 квітня, — це те, що ми запрошуємо молодих клоунів, які згодом стають відомими. До нас приїздять продюсери з усього світу, бо таких клоунів і мімів, як в Україні, немає ніде.

Наприклад, цього року скасували «Гуморину» (фестиваль сміху в Одесі із сорокарічною традицією. — Авт.). І ми теж хотіли скасовувати наш фестиваль, бо важко без підтримки. Але глядачі нам не дали цього зробити. І наші конкурсанти просили не робити цього. Тож фестиваль провели. Більше того — зробили на ньому звернення в ООН, щоб 1 квітня стало всесвітнім днем клоуна. Це звернення ми передали в Міністерство закордонних справ, яке переслало його в ЮНЕСКО. Мине час, і 1 квітня стане всесвітнім днем клоуна, і це йтиме від України з фестивалю «Комедіада», від театру «Маски». Сподіваємося, що такий день настане, бо клоунам прикро чути, коли кажуть: «Я що, клоун?» Адже клоуни — це зазвичай люди з великої літери як мінімум з двома вищими освітами, а головне — з великим серцем, сповненим любові.

— Чи були у вас пам’ятні зустрічі із глядачем?

Борис Барський:

— Є багато людей, які не виражають емоцій, а підходять після вистави, коли ми виходимо сфотографуватися з усіма, і непомітно намагаються доторкнутися: «Живий»!

Наталія Делієва:

— Нещодавно на гастролях у Кривому Розі, коли ми вже зібрали речі, одна глядачка так щиро сказала: «Спасибі вам величезне, після ваших вистав хочеться жити». Це було найкраще з того, що ми колись чули.

Світлана СОКОЛОВА
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Комік-трупа «Маски-шоу» заснована в 1984 році. Беззмінний художній керівник Георгій Делієв. Спирається на багаті класичні традиції театру Дель Арте, театру абсурду, коміків «Великого німого», європейської клоунади. Виступи «Масок» — це феєрверк неприборканої фантазії, втілений у форму пантоміми, хореографії, драми, трюку, де кожен актор розвиває власний унікальний образ.