«білорусь 1», «білорусь 2, 3, 5», ОНТ, «Мир», «росія-білорусь» — далеко не повний перелік телеканалів, які без проблем дивляться жителі нашої, Зарічненської та сусідньої Локницької територіальних громад. Їх чудово ловлять звичайні телевізійні антени. Натомість побачити наприклад наші «Єдині новини» — величезна проблема: їх можна спіймати лише через супутник. Трапляється, що цифровий тюнер Т2 люди налаштовують на передавальну антену у Вараші. Та це марудна справа: приміром, з найменшою зміною погоди вже нічого не побачиш. Тобто вкрай ненадійно і нестабільно», — розповідає журналістка із селища Зарічне на Рівненщині Тамара Алексіюк.

Це й не дивно: загальна протяжність кордону з білоруссю в Зарічненській та сусідній Локницькій громадах — 94 кілометри. Зарічне лежить за 30 кілометрів від нього, а село Вичівка — лише за 3. Передавач стоїть у пінську, за 30 кілометрів. І його потужності цілком вистачає, щоб покрити прикордонну територію України стійким цифровим сигналом.

Телевежа є, а бачення немає

«Річ у тім, що ця проблема виникла не сьогодні й навіть не тоді, коли росія напала на нас за повного сприяння білорусі. Вона, як кажуть, з бородою. 20 років тому в Зарічному встановили 110-метрову телевежу. Але там досі немає жодного телевізійного передавача — така собі валіза без ручки. Пригадую, ми як прикордонна територія навіть потрапили до Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення, коли Україна переходила на цифру. Фірма «Зеонбуд» тоді виграла тендер на встановлення обладнання. Пригадую, тоді йшлося про суму 1,5 мільйона. Начебто вже підійшли впритул до вирішення наболілого питання в 2019-му, але далі справа не зрушила з місця», — розтлумачує Тамара Алексіюк. 

Ось і виходить, що вежа є, а українського телебачення немає.

Голова Рівненської обласної організації НСЖУ Дмитро Тарасюк, який майже чверть століття, аж до 2020 року, працював представником Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в області, додає: «Схожа ситуація не лише в Зарічненській та Локницькій громадах. Висоцька, Миляцька, Дубровицька, Старосільська, Березівська — теж прикордонні. А такий самий потужний передавач, як у пінську, є і в білоруському століні неподалік кордону, поблизу Висоцької громади. Тож і тут білоруських новин хоч відбавляй. Натомість завдяки сигналу, що поширюється з телевежі в нашій Дубровиці, що за 25 кілометрів від кордону,  половина жителів столінського району можуть дивитись українське телебачення. Адже там встановлено чотири передавачі, які забезпечують трансляцію 32 українських каналів. Це так звані мультиплекси. Був би хоч один такий на вежі в Зарічному, то значна частина пінського району бачила б наші «Єдині новини».

Але й це ще не все. Українського телебачення не бачить частина жителів півдня області, зокрема в Демидівській та Млинівській громадах (на щастя, тут хоч немає не дружнього нам кордону).

«У селі Копань Демидівської територіальної громади є телевежа, через яку мав би поширюватися сигнал для цієї зони. Але її свого часу звели лише на 60 метрів, тоді як проєктна висота — 110. Тож частина секцій просто іржавіють на землі, свого часу концерн РРТ послався на те, що немає грошей. Тому й тут українське телебачення люди можуть дивитися лише із супутника, бо сигнал з телевежі в Антополі губиться за рельєфом Дубенсько-Кременецького кряжа. Упродовж багатьох років ми не раз ставили ці питання на різних рівнях і щодо півночі, і щодо півдня області, але нас, на жаль, не почули», — веде далі Дмитро Тарасюк.  

Грім уже гримнув!

Ось уже справді: доки грім не гримне. Гримнув, люди добрі!

Другий рік поспіль Рівненщина дедалі надійніше укріплює кордон з білоруссю (його загальна протяжність на території області — 214 кілометрів): зводить фортифікаційні захисні споруди. Його, як і належить, пильно охороняють бійці тероборони. «Ворог не пройде!» — запевняють вони в численних репортажах у тих-таки «Єдиних новинах». Але їхні односельці із Зарічненської та Локницької громад цього не бачать, хіба що чують на хвилях двох українських FM-радіостанцій.

Що ж виходить: ворог не пройде, а ворожий сигнал проходить без проблем? Адже згадані білоруські канали транслюють російські новини,  не кажу вже про сформовані за російськими методичками власні. Тобто наше українське прикордоння живе в суцільному королівстві кривих дзеркал навіть через 15 місяців повномасштабної війни. Нонсенс! І тут, як кажуть, рядном кордон не завісиш, потрібне тепер уже термінове втручання держави.

Начальник Рівненської ОВА Віталій Коваль обіцяє пришвидшити вирішення вкрай наболілого питання. Хоч чудово розуміє, що без підтримки держави тут не обійтися. Нещодавно в області побував заступник голови Держспецзв’язку та захисту інформації України Володимир Трохименко, який на власні очі побачив та оцінив масштаб проблеми. Обговорили й підсилення радіосигналу українських мовців, зокрема, державної військової радіостанції України «Армія FM».

Потрібна державна підтримка

«Розв’язати проблему можна лише через втручання держави, адже йдеться про нашу національну безпеку. Якісне покриття сигналом українського радіо і телебачення прикордонних територій Рівненщини, так званих сліпих зон, — інформаційна, отже і національна безпека», — справедливо зазначив Віталій Коваль.

«Для Національної ради з питань телебачення і радіомовлення наповнення прикордоння українським мовленням стратегічне. Так, на більшій його частині на Рівненщині можна слухати три програми радіо суспільного мовця, радіо «Армія ФM» та «Стильне радіо — Перець FМ». А від початку повномасштабної війни отримали дозволи й почали  мовлення дві місцеві телекомпанії «Сфера-ТВ» та ТРК «Ритм». Незабаром і радіо «Армія FМ» з’явиться ще на одній частоті на Рокитнівщині. Ще на трьох точках поширення сигналу запрацює національна мережа цифрового багатоканального мовлення в метровому діапазоні. У підсумку на прикордонні з’явиться стійкий сигнал ще 12 українських телеканалів», — каже представник Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в області Лілія Гринюк.

Дмитро Тарасюк уточнює: чотири мультиплекси, які є в Дубровиці, працюють у дециметровому діапазоні. Якщо додати ще три, що працюватимуть у метровому,  зона впевненого сигналу з України значно розшириться.

Звісно, ціна питання зростає чи не щодня. Та хочеться вірити, що і з цим викликом упораємося, хоч реакція надто запізніла. Значно раціональніше було б запобігти проблемі, ніж тепер гасити вороже інформаційне полум’я.