Останніми роками українці сподівались на те, що завдяки початку роботи нових правоохоронних органів таке явище, як корупція, залишиться в минулому. Але це явище виявилося живучим, тому побороти його дуже важко. Законотворці пропонують посилити покарання за корупційні дії. На їхнє переконання, лише так вдасться зменшити їх кількість. Щоправда, юристи налаштовані не так оптимістично.

Від Піднебесної до України

Ще півстоліття тому в бідному Сінгапурі корупція процвітала. Нині ця азійська країна входить до п’ятірки найменш корумпованих країн світу. Там вдалося досягти неймовірного результату завдяки зокрема тому, що було ухвалено законодавство, яке забезпечувало невідворотність покарань за корупційні злочини.

Тепер сінгапурські чиновники живуть на досить високу зарплату, але щороку звітують про доходи своїх родин. Недоторканності в них немає, тому хоч би ким ти був, якщо попався — гарантовано сядеш у в’язницю. Такий підхід дав очікуваний результат, тому й вдалось обійтися без відрубаних голів, як у Китаї, де антикорупційне законодавство найсуворіше у світі. Чиновників, помічених у махінаціях, зазвичай чекає страта або відрубування рук. Попри це, у Піднебесній досить високий рівень корупції.

«Аналіз боротьби з корупцією в Сінгапурі й Китаї наводить на думку, що для подолання цього явища потрібні три чинники: законодавче врегулювання, що унеможливлює розвиток корупції, забезпечення невідворотності покарання і рівності всіх перед законом. І, звісно, зниження рівня толерантності до корупції в суспільстві», — каже старший партнер ЮФ «Кушнір, Яким’як та партнери» Олег Яким’як.

На жаль, українське суспільство толерантно ставиться до проявів корупції. І це попри те, що останнім часом ухвалюють багато нормативних актів, які мають побороти це ганебне явище й змінити ставлення суспільства до нього. Один з них — законопроект № 5159 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення положень у частині запобігання корупції та недопущення випадків уникнення кримінальної відповідальності».

Ні — незаконному збагаченню

Цей законопроект вносить зміни в чинні нормативно-правові акти як у частині посилення відповідальності за корупційні правопорушення, так і за злочини проти статевої свободи та недоторканності (згвалтування, розбещення неповнолітніх тощо). Також істотно звужує перелік злочинів, підозрюваним чи обвинуваченим у скоєнні яких можуть обирати запобіжні заходи, не пов’язані з триманням під вартою. Тож каратимуть суворіше, а відпускати осіб під особисту поруку та домашній арешт — набагато рідше.

«Заборона обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у скоєнні корупційного злочину, передбаченого Кримінальним кодексом, позитивна, — переконаний адвокат ЮКК «Де-Юре» Андрій Павлишин. — Адже вона унеможливлює використання коштів, отриманих від корупційного злочину, для уникнення взяття під варту під час такого розслідування. Проте не встановлюється заборона на обрання м’якших запобіжних заходів щодо осіб, яких підозрюють чи обвинувачуюєть у скоєнні такого злочину. Корупціонерам, як і раніше, зможуть обирати запобіжний захід у вигляді особистої поруки чи домашнього арешту. Крім того, заборона застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у скоєнні корупційного злочину, призводить до того, що у випадках, в яких нині ще можна обрати запобіжний захід у вигляді застави, після внесення пропонованих змін до Кримінального процесуального кодексу обиратимуть м’якший запобіжний захід, наприклад домашній арешт. Зміни, якими встановлюється, що «розмір застави не може бути меншим за розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням», не відповідають меті інституту запобіжного заходу».

Аналізуючи можливий порядок правозастосування цієї норми, можна дійти висновку, що виносячи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, суд обов’язково має з’ясувати обсяг завданої правопорушенням шкоди. Однак визначення обсягу шкоди — предмет судового розгляду під час вирішення справи по суті, але аж ніяк не під час вирішення питання про застосування запобіжних заходів.

«Вбачається, що на практиці перед обранням запобіжного заходу потрібно буде чітко встановлювати розмір завданої шкоди. Суд у такому разі буде обмежений доводами слідства, які зазвичай не дуже об’єктивні», — додає Андрій Павлишин.

Загалом законопроект передбачає посилення відповідальності за корупційні злочини задля ефективної боротьби з корупцією. Загальновідомо: що більша міра покарання, то більше шансів, що особа не йтиме на ризик заради незаконного збагачення.

На думку керуючого партнера Адвокатського об’єднання «Клочков та партнери» Володимира Клочкова, цей законопроект значно посилює відповідальність за скоєння корупційних злочинів, встановлює максимальну міру покарання у вигляді довічного позбавлення волі. «Крім того, передбачає механізм недопущення втечі підозрюваного, оскільки встановлює застосування до нього запобіжного заходу тільки у вигляді тримання під вартою та унеможливлює застосування м’якшого альтернативного заходу. Це стосується і внесення застави. Законопроект унеможливлює внесення підозрюваним застави. Це позбавить корупціонерів змоги втечі, — зазначає адвокат. — Однак ця норма містить і недоліки. Адже підозра не завжди обгрунтована, а підозрюваний не завжди злочинець. Тож невинного, якого підозрюють у скоєнні злочину, утримуватимуть під вартою протягом проведення досудового розслідування, а це доволі тривалий час. З огляду на це вважаю, що доречно буде встановити коротший термін проведення досудового розслідування із неможливістю його продовження. Також передбачити відповідальність за порушення цих строків службовими особами для недопущення їхньої бездіяльності та штучного затягування справи задля вчинення психологічного тиску на підозрюваного».

Підлягає доопрацюванню

Законопроект передбачає зупинення перебігу строків давності за скоєння корупційного злочину тими, хто має недоторканність, наприклад судді, народні депутати, президент та інші. Така новела заперечує можливість уникнення «недоторканними корупціонерами» відповідальності у зв’язку із закінченням строків для притягнення до кримінальної відповідальності.

«Пропонують посилити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, збільшуючи нижній поріг санкції позбавлення волі. Максимальний строк позбавлення волі залишився таким, як був, — 10 років, — зазначає Олег Яким’як. — На мій погляд, для кращого практичного результату доцільніше було б встановити суворіше покарання саме за незаконне збагачення, на відміну від пропозиції чи отримання неправомірної вигоди (за що і пропонують довічне ув’язнення). А ось незаконне збагачення буде вже за самої наявності матеріальних благ, законність джерела походження яких особа не може підтвердити. Проте законопроект не передбачає посилення кримінальної відповідальності для осіб, котрі пропонують, обіцяють або надають неправомірну вигоду службовій особі».

Також законопроект пропонує посилення кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою аж до довічного позбавлення волі для тих, хто займає особливо відповідальне становище.

«На моє переконання, не виправдане позбавлення суду апеляційної інстанції права повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, — каже керуючий партнер АО Suprema Lex Віктор Мороз. — Як свідчить практика, повне судове слідство в суді апеляційної інстанції провести майже неможливо, адже його функція — контроль за рішенням суду першої інстанції, а не повторний розгляд справи. Тому вважаю, що таке повноваження суду апеляційної інстанції, як повернення справи на повторний розгляд до суду першої інстанції, варто залишити. Не відповідає принципу презумпції невинуватості й зміна порядку обчислення перебігу давності притягнення до кримінальної відповідальності. У даному разі коректніше передбачити механізми позбавлення недоторканності людини, яка піддається кримінальному переслідуванню за корупційні злочини. А ось підвищення міри відповідальності за службові, корупційні та статеві злочини вважаю цілком обгрунтованим та виправданим».

Насамкінець експерти наголошують, що законопроект потребує доопрацювання.