Міжнародний кадровий портал Head Hunter Україна (hh.ua) щопівроку проводить дослідження, які називає «Барометр ринку праці». З підсумками останнього дослідження за перше півріччя цього року ознайомила громадськість керівник експертно-аналітичного центру порталу Катерина Криворученко. Ці підсумки виявилися в чомусь очікуваними, цікавими і навіть повчальними.

Більшість вакансій — у виробництві

Ось наприклад регіони-лідери за кількістю вакансій очікувані й багато років незмінні: Київська, Харківська, Дніпропетровська, Одеська та Львівська області. У столиці найбільший попит мають професії за напрямами продаж, ІТ, телеком та маркетинг — це також очікувано: столиця остаточно перетворюється на величезний супермаркет. До того ж слід мати на увазі, що значний відсоток робіт, що входять до категорії продажу, сезонні, тому високий попит навесні та влітку закінчується восени.

А ось цікаво: в інших регіонах у переліку найпоширеніших вакансій замість надокучливого маркетингу з’являється інша позиція з рідною назвою, що надихає на оптимізм, — виробництво. Кількість вакансій за цим напрямом зросла і тепер у чотири з половиною рази перевищує кількість претендентів. Найчастіше шукали спеціалістів галузі машинобудування, інженерів та фахівців харчової промисловості. До ТОП-10 поширених напрямів, у яких роботодавці шукали спеціалістів, увійшли: сільгоспвиробництво, технологія, закупівля та постачання, конструктор, металургія, легка промисловість, меблеве виробництво.

Ще цікаво щодо підвищення зарплати. За даними дослідження, у І півріччі 2018 року частина роботодавців підвищувала заробітну плату працівникам. Але по-різному: третина опитаних зазначила, що в їхніх компаніях підвищили зарплату всім співробітникам; у 30% — тільки тим, хто показав найвищі досягнення в роботі. Ще третина респондентів зауважила, що в компаніях, де вони працюють, не переглядали заробітну плату. І хоч більшість роботодавців заявляють про збільшення заробітних плат, підвищення не були значними: здебільшого йдеться про зростання на 5—10%. З урахуванням збільшення цін це підвищення суто умовне.

Явні і приховані скорочення

Кількість вакансій певним чином пов’язана зі становищем самих компаній-роботодавців. Автори дослідження зауважують: як і торік, у 2018 році роботодавці частіше шукали співробітників, щоб замінити тих, хто пішов (33%), 23% відкрили одну-дві нові вакансії, 15% відкривали вакансії тільки зі стратегічних напрямів бізнесу. Ще 15% проводили розширення бізнесу в усіх напрямах. Не набирали співробітників 13% роботодавців: 8% — через те, що не було змоги і 5% — оскільки в цьому не було потреби. І лише 1% опитаних сказав, що І півріччя 2018 року відзначилося скороченням працівників. Але через цей 1% не радимо вдаватися до надмірного оптимізму: не набирати нових працівників замість тих, що звільняються, — теж форма скорочення, тільки прихована, з її врахуванням відсоток буде набагато більшим.

До речі, про мотиви, з яких звільняється працівник: на першому місці — зарплата, далі — нема кар’єрного зростання та моральна обстановка в колективі. Варто зауважити й на тому, як роботодавці ставляться до матеріального та нематеріального заохочення працівників. Згідно з дослідженням, 16% роботодавців протягом першого півріччя збільшили бонуси і премії без зміни фіксованої частини зарплати, 8% збільшили бонусну частину і зменшили фіксовану, 4% урізали або скасували бонуси, премії, додаткові виплати. І майже 20% повідомили, що вони взагалі не практикують виплати бонусів і премій.

І з-поміж іншого: останніми роками спостерігається загальна тенденція виведення зарплати з тіні, але подекуди це не задовольняє самих працівників — деякі воліють отримувати зарплату в конвертах, щоб не втратити житлових субсидій та інших видів соціальної допомоги.

Нематеріальну мотивацію цього року почали активніше використовувати 28% роботодавців. Приблизно чверть компаній нематеріальну мотивацію не практикують з різних причин. Так, у першому півріччі 2018 року такі програми було скорочено у 4% компаній, не відновили програм, скасованих ще до 2018-го, в 6%, а в 16% їх ніколи не існувало.

Престижний — не значить потрібний

Для молоді пріоритети трохи міняються місцями: кар’єра зазвичай на першому місці, гроші на другому. Мовляв, на кращому місці, ніж це, я ще своє візьму. До речі, про молодь: на наше прохання Катерина Криворученко торкнулася дражливої проблеми, яку професіонали називають «ейджизм» (від англійського age вік), тобто дискримінація претендентів на роботу за віковою ознакою. Якщо в середньому кількість кандидатів на одну вакансію три-чотири, то серед молоді на перше місце роботи — понад шість. Не краща ситуація і з-поміж тих, хто наближається до пенсійного віку, але за новим пенсійним законодавством не добирає виробничого стажу.

Багато роботодавців вдаються до дискримінації за ознакою віку й статі — це порушення закону. Але не знаємо жодного випадку, щоб когось за це було покарано. Шедевр від працедавця, який довелося бачити на власні очі: «Потрібний працівник, не старший за 25 років, з досвідом роботи». Щоправда, є компанії, які формують команди різного віку для виконання різних завдань, проводять конкурси професій серед молоді, щоб навчити її за власними потребами, але таких небагато.

Тут також можуть відігравати роль психологічні особливості керівника. Молодий керівник, зауважує Катерина Криворученко, не просто добирає собі подібних: він боїться, що в нього зі старшими підлеглими можуть виникнути проблеми із субординацією. Мовляв, оцей шмаркач мене вчитиме, як що робити? Натомість якщо йдеться про управлінців, тут перевагу нададуть старшій людині з досвідом.

І ще на одному мусимо зауважити. Молодь, обираючи професію, радше користується уявленнями свого середовища про престижність певних занять, ніж ситуацією на ринку праці й наявністю особистих здібностей для виконання обраної роботи. За даними дослідження, аналіз ринку праці за галузями показує, що найвища конкуренція впродовж останніх років залишається у категорії «Вищий менеджмент» — близько 13 осіб на місце. До ТОП-5 також увійшли «Видобуток сировини», «Початок кар’єри, студенти», «Юристи» та «Мистецтво, медіа, розваги». Розважатися, певна річ, усі хочуть, а популярність юридичного напряму, мабуть, пояснюється численними повідомленнями про розкішні будинки й автомобілі не надто доброчесних суддів — приклад, так би мовити, надихає.

Однак, як сказав один закордонний експерт з Міжнародної організації праці, краще добрий слюсар, ніж поганий юрист. Натомість є в Києві район, де майже у кожному під’їзді — або адвокат, або юридична консультація. І беруть сумніви, що всі вони добрі й конче потрібні в такій кількості. А слюсарі, як і інші робітничі професії, дуже потрібні. Стабільно зростають зарплати й умови праці у сільськогосподарському виробництві, однак престижність цього напряму серед молоді й досі низька. На жаль, той напрям освітньої роботи з молоддю, який звемо профорієнтацією, дуже послаблений, якщо не втрачений остаточно.