ПОЗИЦІЯ

«УК» з’ясовував, як аборти можуть вплинути на соціальний розвиток держави у випадку їх заборони на законодавчому рівні
 

12 березня цього року на розгляд Верховної Ради надійшов проект закону № 10170 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони штучного переривання вагітності (абортів)». За умови прийняття документа аборти у нашій країні заборонять. А штучно переривати вагітність дозволятимуть лише за умови виявлення у вагітної хвороб, які можуть загрожувати її життю. Матимуть змогу позбутися небажаної вагітності й дівчата до 16 років, жінки з місць позбавлення волі, матері п’ятьох дітей, а також ті, в кого помер чоловік чи є дитина-інвалід.

Певна річ, у цьому делікатному питанні знайшлися і противники, і прибічники. Одні обурені спробами держави в такий спосіб зазіхнути на власне право вибору жінки — народжувати чи ні, а інші виступають за життя, вважаючи аборти першопричиною поганої демографічної ситуації в країні та великим гріхом.

Почуття провини може переслідувати все подальше життя. Фото з сайту teme.com.ua

Жінки обирають пологи

Цим законопроектом пропонується внести зміни до ч. 6 ст. 281 Цивільного кодексу «Право на життя» (згідно з нею, жінка за бажання може штучно перервати вагітність, яка не перевищує 12 тижнів, а від 12 до 22 тижнів робити аборт, якщо має інфекційні та паразитарні хвороби, ВІЛ, туберкульоз, злоякісні пухлини, хвороби ендокринної системи, цукровий діабет, розлади психіки та поведінки, хвороби системи кровообігу, органів дихання, травлення, сечостатевої системи, шкіри, уроджені вади розвитку тощо — Авт.).

Можуть зазнати змін і ст. 50 Закону «Про основи законодавства України про охорону здоров’я» та ч. 1 ст. 134 Кримінального кодексу про незаконне проведення аборту.

Ініціатори проекту під час його створення спробували надати ембріону правового статусу. Мовляв, численні результати УЗД довели: страждання абортованої дитини можна прирівняти до смертельних конвульсій дорослої людини. Переймаються у владі й тим, що, за статистикою, у 80% випадків жіноче безпліддя спричинене абортами, і за останні дванадцять років українців стало менше на 5 млн.

Однак дані, оприлюднені МОЗ, засвідчують, що суспільство вміє застерігатися від небажаної вагітності. За 10 років кількість абортів скоротилася майже в шість разів, і ця тенденція зберігається донині. Якщо у 90-х рр. медики провели понад мільйон абортів, то в 2011 р. — 156 тис. 193 (із них небажана вагітність була в 101 тис. 212 випадках). До того ж частка пологів за цей період значно перевищила частку штучного переривання вагітності. Лише минулого року народили 492 тис. 218 жінок.

Цікавою у цьому контексті є позиція духовенства. Глави Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук та Римо-католицької церкви Мечислав Мокшицький закликали ВР заборонити аборти. А предстоятель Української православної церкви Митрополит Володимир цю ідею не підтримав. У інтерв’ю Першому національному каналу він сказав: «Церква категорично відкидає можливість абортів і підкреслює: це вбивство, гріх. Але навряд чи аборти слід проповідувати, потрібно боротися проти них. Видати закон можна, але що він дасть? Узаконювати це, на мою думку, не можна, тому що операції зроблять таємними, люди калічитимуть один одного».

Медичний контроль ніхто не відміняв

Згадайте, як у 1936 р. радянська влада ніби зробила крок назустріч «численним заявам трудящих жінок», прийнявши постанову ЦВК і РНК СРСР щодо заборони абортів. Вже за рік від неприродних і насильницьких причин загинули 1,4 тис. дітей до 1 року. Лише 1955 р. аборти легалізував секретар ЦК ВКП (б) Микита Хрущов. То невже держава мріє про такі демографічні зміни?

Звісно, аборт за медичними показниками може позначитись украй негативно на здоров’ї жінки. Це і захворювання статевих органів, ендокринна неплідність, розлади гормональної регуляції, які сприяють розвитку передракових та злоякісних захворювань молочної залози та шийки матки. Однак, навіть це здається квіточками в порівнянні з летальними випадками, до яких можуть призвести підпільні аборти. Виникає ще одне запитання: а чи зможе держава забезпечити контроль за здоров’ям жінок в умовах активованого ж нею нелегального ринку таких послуг?

Навіть у Всесвітній організації охорони здоров’я не вважають за доцільне забороняти аборти заради розв’язання демографічної кризи. Якщо жінка хоче позбутися вагітності, то вона це зробить, а за відсутності необхідних медичних умов може втратити життя. У Нідерландах, до прикладу, найнижчий у світі рівень абортів, незважаючи на те, що вони в цій країні легальні. Головне тут — елементарна обізнаність жінок.

Складається враження, що в Україні навіть із легальними способами абортування виникають проблеми. Київ не має столичного абортаріуму, як це є в Москві та інших великих містах світу. А при абортаріях клінічних лікарень немає жодного психолога, який би міг допомогти вагітній розібратися з причинами здійснення аборту чи то поспілкуватися з прооперованою, щоб у неї не виникало почуття провини та так званого постабортного синдрому.

Ціна питання — 2 тис. грн

До слова, жоден з акушерів-гінекологів, з якими я спілкувалася, не сказав, чому в нашій країні жінки роблять аборти. Єдине, в чому запевнили одноголосно: нині лікарі не заробляють на абортах. Та сумніви в цьому виникають уже при ознайомленні із прайс-листами медичних установ. У середньому, медикаментозний аборт коштує від 1500 до 2000 тис. грн, а вакуум від 700 до 1200 грн. Хто з українців, які не мають змоги придбати засоби застереження вагітності, зможе викласти із кишені таку суму?

Заборона абортів не здатна знищити його як явище, бо соціальні причини переривання вагітності залишаться незмінними. Люд із статками, близькими до середнього класу, також не прагне народжувати. Адже розуміє: на виховання в подальшому дітей грошей скоріше за все не з’явиться. Тоді виходить парадокс, кому такими нововведеннями зможе допомогти держава?

А хто підбиратиме невинних та водночас небажаних немовлят, яких викинули на смітники молоді жінки? Хто потім забезпечить цим поколінням стабільне перспективне життя в інтернатах, або купуватиме малюкам із обмеженими можливостями необхідне обладнання чи дітям з аномаліями виділятиме кошти на лікування? Це покоління влада хоче зберегти і за його рахунок зміцнювати економіку?

Переконана, в європейській країні, статус якої ми виборюємо, цих запитань не має виникати взагалі. Передовсім слід створювати моральні, медичні, матеріальні умови для народження, виховання дітей у сім’ях із середніми статками, а вже потім вирішувати на законодавчому рівні питання із забороною абортів. Та чи за потужної підтримки держави всіх верств населення і наданні суспільству відчуття стабільності виникатиме потреба у їх забороні?

ДУМКА ЛІКАРЯ

Хірургії без ускладнень не буває


Оксана ПАК,
завідуюча відділом малоінвазивної
та реконструктивної хірургії
Олександрівської клінічної лікарні (Київ):

— В Україні кількість абортів не така вже й велика, і потреба в їх виконанні зменшується. По-перше, якщо у 1996—1997 рр. в нашій лікарні на день робили по 6—7 абортів, то у 2012 р. — 1—2. По-друге, українці стали досвідченішими, вони чудово ознайомлені з усіма існуючими видами застереження небажаної вагітності.

Зараз, за законодавством, до 12 тижнів жінка має право за власним бажанням перервати вагітність. Це краще, ніж заборонити аборти взагалі. Адже жінка сама несе відповідальність за негативні наслідки, з якими вона може стикнутися після аборту, і в моральному, і в фізичному контексті.

Є різні види абортування: оперативне втручання чи медикаментозний аборт. За це несе відповідальність вже лікар: попередити кровотечу, виникнення інфекцій, запальних процесів у матці, летальні випадки. Слід завжди пам’ятати: хірургії без ускладнень не буває! Все залежить від того, наскільки якісним було обстеження пацієнтки перед оперативним втручанням.

Згадайте, до чого призвела заборона абортів у Польщі? Жінки їхали переривати вагітність до Львова. Українки так само зможуть виїжджати на аборт до Росії.

Переконана, незалежно від того, заборонять в Україні аборти чи ні, жінки їх робитимуть. Та краще, щоб це відбувалося у абортаріях, де лікарі допоможуть їм максимально зберегти здоров’я.

ДУМКА ПСИХОЛОГА

Дівчину треба виховати як жінку

Людмила ГРИДКОВЕЦЬ,
кандидат психологічних наук:

— У жінки постабортний синдром проявляється так: спочатку виникає почуття провини, а вже за 20 — 30 років на цьому підгрунті можуть розвитися психічні патології, трапляються навіть випадки шизофренії.  Фактор аборту — завжди неможливість пробачити себе. Причому він розвивається не після здійснення аборту, а з часом, коли людина змінює світогляд.

Жінка вирішує робити аборт, бо фіксується саме на проблемах (нема грошей, чоловіка) замість того, щоб шукати шляхи їх розв’язання. Лікарі ж не надають психологічної підтримки, не намагаються розібратися в стані пацієнтки, натомість одразу відправляють її до абортарію. На практиці переконалася, достатньо жінці дати психологічну розрядку — перевести акцент на радість материнства, — і вона вже хоче народити.

Якщо раніше 16-річна дівчина психологічно була сформованою відповідальною жінкою, яка може стати хорошою матір’ю, то в нинішніх реаліях навіть у 20 — 24 роки жінка по суті ще є дитиною. Якщо батьки з дитинства виховуватимуть дівчину як жінку, питання з абортами в таких сім’ях не виникатиме взагалі. І ця жінка, народивши дитину, ні за яких обставин від неї не відмовиться.