Цього разу вирішила не обмежуватися лише словесними коментарями на адресу авторів кримського електронного туристичного тижневика, який продовжує доставляти мені пошта. Скажу одразу: аби про тамтешнє життя судити з їхніх повідомлень, то назву півострова треба змінювати на Едем. З них дізнаюся, що там туристичне життя кипить о будь-якій порі: від іноземців нема відбою — сюди запраг приїхати мало не весь Китай, круїзні лайнери теж завертають, а злітна смуга в Сімферополі мало не вгинається від безперервного турпотоку.

Зазвичай просто пробігаю очима цю маячню, однак в одному з останніх випусків увагу привернув заголовок: «У Крим повертаються українські відпочивальники». Захотілося з’ясувати, з якої стелі знято цю інформацію. Виявилося, з відкритих джерел, щоправда, проросійських. Тут зусилля об’єднали не тільки кримські агітатори, а й газета «Вєсті», повідомивши, що «цього року в Крим приїдуть 10—15 тисяч українців переважно з центральних і східних областей». І така в них жага відпочити в окупантів, що «їх не зупиняє ні оформлення документів, ні транспортні проблеми». Щоправда, такі запевнення здивували навіть кримську сторону. Зокрема, президент однієї з найбільших туроператорських компаній Борис Зелінський прокоментував її так: «Поки що нема підстав говорити про сплеск інтересу українських громадян до відпочинку в Криму».

Але цікавіше попереду. Ще один пан з Криму — директор компанії «Дельфін» Сергій Ромашкін висуває власну версію. Буцімто «потік українців переважно з Донеччини і Луганщини не перевищує 5%. Це приблизно 200 тисяч». Та не варто поспішати дивуватися накинутій кількості, бо далі цифри в короткій замітці ростуть у геометричній прогресії. Виявляється, торік у Криму було 4,5 мільйона відпочивальників, а вже цьогоріч приїде 6,5. Мільйона, зрозуміло. За якими методиками їх обраховували — не зрозуміло.

З подальшого жонглювання цифрами і фактами щодо обсягів бронювання номерів можна зрозуміти тільки те, що «хотя спрос хороший, но он замедляется, а результат все равно очень впечатляющий». Чому ж раптом у цій бочці меду ложка дьогтю у вигляді «замєдлєнія»? Бо рубль зміцнився (невже?), тому росіяни обирають закордон, Криму нелегко конкурувати з Краснодарським краєм (а ще три роки тому конкурували), і найголовніше: закінчилися дешеві авіаквитки. А на чому ж прилетять мільйони відпочивальників у Крим? Мабуть, на килимі-літаку. Його агітатори випробували ще раніше, адже ще один «новостійник» — RAMA-news, який публікує «самые достоверные новости турбизнеса», прохопився, що «російським туристам не щастить з дешевими авіаперельотами», тобто вже не перший рік?

А завершується матеріал словами, які вбивають кілок у все пропагандосказане: «Качественного роста потока можно ждать уже только после строительства моста через Керченский пролив, когда можно будет не только спокойно добраться до Крыма, но и начать активное развитие инфраструктуры отдыха».

А коли ж це станеться? Є відповідь і на це запитання. Процитую ще одну замітку з «достовєрного» сайту із заголовком «Строить — не ломать». У ній ідеться, що Росія перенесла на рік терміни відкриття залізничного мосту в Крим. Якщо раніше вказували навіть дату — 18 грудня 2018 року, то нині «открытия стоит ждать все же к концу 2019 года».

А щоб «возвращающієся у Крим» українці просто зараз не кинулися стовбити місця на пляжах, бо 6,5 мільйона — й за кращих часів було рекордом, варто послухати цифри у виконанні людини, яка знає ситуацію на півострові не тільки з інформаційних джерел, — колишнього міністра туризму і курортів Криму Олександра Лієва.

За його прогнозами, у Криму цього року побуває 1,5 мільйона туристів. Приблизно стільки їх було і торік, і позаторік. Звідки ця цифра? Її зазвичай показують травневі свята — період з 29 квітня по 15 травня. У цей час із 2000 по 2011 рік півострів приймав близько 100 тисяч відпочивальників. Піком став 2013-й, коли приїхало 200 тисяч туристів і на півострові відпочило шість мільйонів. Тим часом торік у цей період приїхало аж 30 тисяч туристів, і вони здебільшого розподілилися між Севастополем і Ялтою. Цього року ситуація фактично повторилася, додалося тільки п’ять тисяч.

Можливо, було б і більше, але пам’ятаєте — «дешеві авіаквитки скінчилися». Туризм у Криму не стане прибутковим через дефіцит транспортного сполучення, запевняє Олександр Лієв. Раніше його основним видом була залізниця. Нею добиралося понад три мільйони українців, росіян, білорусів. Як відомо, таке сполучення повністю зупинено. Кількість рейсів в аеропорту «Сімферополь» порівнянна з тим, що було в довоєнний час: останній рік Україна прийняла 579 тисяч туристів, зокрема і європейських. Однак нині всі ці рейси тільки в один бік — Росії. Третій рік Крим не приймає жодного круїзного судна в жодному із п’яти портів, а тоді їх заходило приблизно 100 на рік.

Тож основний зв’язок Криму з Росією — через Керченський пором, який у мирний час переправляв майже 300 тисяч туристів на рік. Окупаційній владі вдалося його модернізувати — пропускна спроможність збільшилася вчетверо. Але цю місткість заповнили не туристи, а поставки найнеобхідніших для півострова товарів. Який висновок? Щоб сезон був прибутковим, потрібно 2,7 мільйона туристів. За такої транспортної складової Крим може приймати максимум 1,7—1,8 мільйона туристів на рік.

Та чи зміниться туристична ситуація на краще навіть із побудовою мосту, коли Москва вже третій рік поспіль демонструє для півострова інший пріоритет — розвиток військово-промислового комплексу?

Тож солдафонські правила взялися запроваджувати і в туристичній галузі. Той, хто хоч раз відпочивав у Криму, знає, що тамтешніх жителів сезон годував цілий рік. «Основний турпотік приймала та сфера, яка в податковій частині була не настільки помітна для кримського бюджету, але була дуже важлива як соціальна, — розповідає екс-міністр. — Чотири мільйони туристів приймали 4,5 тисячі міні-готелів і пансіонатів, а також 10 тисяч здавачів квартир. Саме цей сектор постраждав найбільше». Російська влада вже ухвалила в першому читанні законопроект, який забороняє приймати у власному житлі туристів без реєстрації підприємницької діяльності та без виведення цього житла з житлового фонду. А це було єдиним джерелом доходу майже 100 тисяч кримських сімей.

Постраждала і санаторно-курортна галузь. Ту її приватну частину, яку не «націоналізувала» окупаційна влада, не вдалося заповнити ще 2014 року. Виживають ті об’єкти, куди своїх підопічних направляли профспілки, соцстрах тощо. Майже половина оздоровниць, які працювали сезонно і вже відкривалися у травні, нині не змогли цього зробити — дається взнаки підвищення цін на продукти, енергоносії тощо.

Саме через здорожчання життя на півострові ціна на кримський турпродукт стала на 40% вищою, ніж у Краснодарському краї. Хоч завжди було навпаки, і тому Крим успішно конкурував із Сочі. 

Насамкінець.То чому все-таки не їдуть у Крим українці, які завжди становили основу туристського потоку? Бо ті жалюгідні цифри охочих відвідати півострів, а експерти прогнозують цьогоріч там 2—3 тисячі наших громадян, не йдуть у жодне порівняння зі стабільними чотирма мільйонами. Зрозуміло, перша причина патріотична. Але й ватникам складно туди добратися через транспортну проблему. Третя — безпекова, що є основною в туризмі. Хто може спрогнозувати поведінку навіжених казачків, які від початку окупації проявили себе копирсанням у валізах туристів?

Нині півострів втішається монопотоком, який складається тільки з росіян. І лише у мріях повертається в ще не давні часи, коли Євросоюз не тільки словом, а й фінансово допомагав перетворити кримський алмаз на справжній діамант, здатний залучити туристів з усього світу. Ось і в останньому випуску тижневика читаю: «Туроператори Іраку й Італії готові возити туристів у Крим». Що на це скажеш? Е, якби та якби та виросли на голові гриби…