У цьому військовому підрозділі служать добровольці. А шлях батальйон розпочав у місті Тетіїв Білоцерківського району на Київщині.

Від Тетієва до Сумщини

9 березня бійці вели бої поблизу Баришівки, Березані, селища Перемога, Нової та Старої Басані. Далі шлях проліг до межі із Сумщиною. Зайшли на територію Конотопщини, потім погнали ворога до Бурині. Із березня підрозділ перейшов під командування командира оперативно-тактичного угруповання «Суми» генерал-майора Олександра Нестеренка, під орудою якого перебуває досі.

За словами Олександра Нестеренка, підрозділ, яким командує підполковник Сергій Торба, має безцінний бойовий досвід і впевнений у своїх силах. Ворогові краще не випробовувати його на міцність.

Сергій Торба впевнений у своїх силах, адже має безцінний бойовий досвід. Фото надав автор

Командир відповідає за всіх і все

У командира батальйону підполковника Сергія Торби з позивним «Січ» військовий стаж — 22 роки. За його словами, в армії із 16. Як вступив до Харківського танкового інституту, так і служив до виходу на пенсію. Кілька років побув пенсіонером і знову — на службу. Згадує АТО, бої під Ізвариним, Савур-Могилою, захист Луганщини, втрати і перемоги, підрозділ, де служив. Зокрема в 72 окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Пишається цим і спілкується з побратимами, більшість яких — на передовій. 

Каже, що коли формували окремий стрілецький батальйон, то розраховували захищати Київ та область. Нині головне завдання — не допустити ворога до кордонів з Україною, запобігти прориву кордону, мінімізувати обстріли з того боку. 

З матеріально-технічним забезпеченням усе гаразд: є і бронежилети, і продукти, і зброя й техніка, зокрема трофейна. Налагодили стосунки з місцевим населенням, навчають його поведінки під час обстрілів. Як наголошують бійці, вони служать на кордоні і дуже добре обізнані із ситуацією «там». Часто створюють ворогові «незручності», рятуючи від обстрілів та руйнувань наші території.

«Козак»-Петрович, «Продюсер» та інші

Хто ж захищає Сумщину? Як вони стали бійцями? Біографії й історії різні.

Чи не найстарший з них Петрович з позивним «Козак» віком за 50. Свого часу служив у війську, вийшов на пенсію, зайнявся підприємництвом. А 24 лютого був у військкоматі. Пишається, що служить у цьому підрозділі.

Ще один боєць — із позивним «Продюсер», ним був до війни. Підрозділ формувався в Київському обласному територіальному центрі комплектування в Тетієві. Туди 27 лютого почали прибувати мобілізовані, і їм визначали посади за штатним розписом. «Козакові» доручили робити перекличку і сортувати, хто з якими спеціальностями, військовим досвідом. Передовсім записували тих, хто воював.

«Козак» вносив дані в таблицю і повідомляв разом із представниками військкомату, кому на яку посаду заступати. Ніби вже всіх внесли у список, а двоє чоловіків і кажуть: «Нас не записали». Як з’ясувалося, за спеціальностями продюсер та архітектор. І куди їх з таким досвідом? Але хлопці дуже просились у підрозділ. Так бійцями стали Михайло й Анатолій.

Серед бійців батальйону — будівельники, трактористи, адвокати, прокурори, вчителі, підприємці. Майже 40% — учасники бойових дій. Середній вік — понад 45. Усі вмотивовані. Один з них — батько шістьох дітей, є підприємець із Балтії.

Насамкінець. За словами Сергія Торби, дуже хочеться побачити мальовничу Сумщину не з вікна військової машини, а під час подорожі. Та війна триває, і не випадає розслаблятися чи ставити її на паузу. Навпаки, слід подвоювати зусилля, щоб здолати ворога. Велика Перемога неодмінно буде!

Наталія КАЛІНІЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»