ПОДІЯ

Іменні літературні премії видатного українського письменника вручили  в день його народження

Йде час. Змінюються покоління. Але ось уже 30 років актуальним залишається біль Олеся Гончара, занесений до його щоденника: «Де ви, лицарі  нових часів, чому так мало вас?!» Звичайно, йдеться не лише про літераторів. Однак чи не вони, ті, хто мудрим словом береться не лише осмислити, а й поліпшити життя, найактивніше відгукнулись на заклик — роздум прапороносця українського духу. Саме вони піднімають на щит біль митця-громадянина за долю Батьківщини. А найкраще вшанування  пам’яті — продовження його справи.  Вдається небагатьом. Серед них — одесит Геннадій Щіпковський, який цьогоріч визнаний лауреатом літературної премії імені Олеся Гончара за трилогію «Товтри».

— Твір дивовижний, — сказав голова журі Петро Кононенко. — В ньому постійно звучить Гончарове: «Чи так я живу?» А сьогодні це надзвичайно актуально. Адже Україна дала світові хліборобство, науку, промисловість, але народ не одержав того, чого достойний.

Геннадій Щіпковський намагався передати це в своїх романах.

— Я з покоління, — ділився він думками, — яке виросло і вчилось на «Прапороносцях». Його автор показав нам і всьому світові, що є український солдат, який боронив не лише свою землю, а й Європу. А поки не відбудуємо Собор у власних душах, справжньої України не буде. Ми вміємо плакатись, сміятись, а треба будувати державу. Нині її руйнують. Йде до того, що скоро село залишиться лише у спогадах. А література — це життя. І ми не маємо права стояти осторонь протестів, які в ньому відбуваються.

Цю думку поділяють і молоді автори—лауреати міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара. Вона  заснована 1996 року німецькими меценатами письменницею Тетяною Куштевською, підприємцем Дітером Карренбергом та Національною спілкою письменників України.

Тетяна Куштевська розповіла, що ідея міжнародної премії виникла після того, як  дізналась, що в останні дні свого життя Олесь Гончар бідкався, хто ж допомагатиме молодим талантам.

— Це нас так схвилювало, — зізналась вона, — що й вирішили встановити щорічну премію тим, хто триматиме прапор Гончара.

За 15 років міжнародна премія допомогла багатьом талантам добитись успіху. Цьогорічне поповнення продовжує Гончарове горіння.

— На конкурс надійшло понад тисячу подань, — повідомив член його журі Петро Перебийніс. —  Серце розквітало, коли їх розглядали: молодь поєднала сплав традицій і новації. Написане ними — квітневі паростки Гончарового слова. Взяти, приміром, роман Тетяни Троїцької «Аквамарин для Водолеї». Це не твір, а саме життя.

АВТОРИТЕТНО

Віктор БАРАНОВ,
голова Національної спілки письменників:

 — Засновниками літературної премії імені Олеся Гончара є Міністерство культури і Національна спілка письменників. Вручається вона в день народження славного сина нашого народу, який став оберегом всього українства. Так ми піднімаємо його прапор, бо це наш оберіг. І дуже добре, що високу нагороду лауреату вручив міністр культури Михайло Кулиняк.

Водночас вручається й міжнародна українсько-німецька премія, адже турбота про молоду зміну — наше одне з найголовніших завдань.

Як і всім, молодим творцям нині важко. Добре слово і відзнака премією полегшить шлях молодих авторів до видавництв. Тож я приєднуюсь до слів Володимира Біленка, що громадяни Німеччини показали багатьом українцям, як треба любити Гончарову Україну.

ДОВІДКА «УК»

Лауреати українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара

Номінація «Проза»:
Тетяна Троїцька (м. Харків) — за роман «Аквамарин для Водолеї»
Марина Троян (м. Золотоноша) — за роман «Збій»

Номінація «Поезія»
Мирослав Лаюк (м. Київ) —  за збірку поезій «Осоте!»
Людмила Дядченко (м. Київ) — за збірку поезій «Плата за доступ»

Номінація «Мала проза»
Люцина Хворост (м. Харків) — за цикл оповідань «Шукайте свою подорож»

Номінація «Літературознавство»
Валерія Олондар (м. Київ) — за літературознавчу працю «Сила слова Олеся Гончара»

Номінація «Публіцистика»
Валентина Гальянова (с. Лука Мелешківська, Вінницька обл.) — за цикл публіцистичних етюдів «Химеросховище»
Марина Єщенко (с. Великий Кобелячок, Полтавська обл.) — за збірку публіцистичних портретів «ЖиттЯ моЄ!»
 Заохочувальна премія — Геннадій Горовий (м. Обухів, Київська обл.) — за повість для дітей «Дзелень-світ».