Кожен з нас, звертаючись до лікарні, має надію, що там обов’язково допоможуть. А якою має бути медична допомога? Головне, щоб недалеко добиратися і недорого обійшлося? Чи передусім якісною і безпечною? Низька кваліфікація медиків, недбалість, байдужість часто призводять до лікарських помилок і трагедій.

Нерідко з’являється інформація, що під час операції видалили здорову нирку замість хворої. Медики визнають помилку, але хіба пацієнтові від того легше? Трапляється, що неправильне лікування перелому ноги завершується її ампутацією. А після видалення апендикса чи іншої абдомінальної операції хворі ще довго змушені лікуватися від госпітальної пневмонії чи сепсису.

Не всі помилки виявляють відразу. Два роки минуло відтоді, як жителеві Хмельницького видалили око. Лікарка запевняла, що це єдиний вихід, зволікати не можна. Цієї весни пацієнт ще раз пережив шок, коли дізнався, що причина його страждань — пухлина, яка спричиняла головні болі й погіршення зору. За два роки вона значно збільшилася, з’явилися метастази, хтозна, чи допоможе тепер операція.

Медична рулетка

Люди в білих халатах ображаються, чуючи про лікарські помилки. Справді, не всі ускладнення під час госпіталізації пов’язані з рішеннями лікаря. Стан хворого погіршується, коли медична сестра не встигає вчасно робити ін’єкції та ставити крапельниці. Здоров’я і навіть життя часом залежать від ремонтників, які знеструмили всю вулицю разом з лікарнею, де так і не спромоглися під’єднати резервний електрогенератор.

Фахівці дедалі частіше вживають вислів «дефекти медичної допомоги», до яких зараховують усі вади, помилки під час встановлення діагнозів, методів лікування, необґрунтоване призначення лікарських препаратів, прорахунки в організації надання медичної допомоги тощо. Чому кількість цих дефектів постійно збільшується? І як можна цьому запобігти? Питання про безпечну медичну допомогу не лише до наших лікарів. Це проблема глобальна.

«Протягом року у світі виконують майже 230 мільйонів складних операцій, під час яких хворі перебувають під наркозом та потребують лікування в реанімації. За статистикою, для 7 мільйонів пацієнтів це закінчується тяжкими післяопераційними ускладненнями. І попри всі зусилля медиків, понад мільйон з них помирає.

Фахівці Європейського центру з контролю і профілактики захворювань (ECDC) підрахували, що в середньому госпітальні інфекції виявляють в одного із 20 пацієнтів.

У країнах ЄС ці ускладнення спричиняють понад 37 тисяч летальних випадків щороку, — розповідає академік Андрій Сердюк, директор Інституту громадського здоров’я ім. О. Марзєєва Національної академії медичних наук України. — Ця проблема актуальна для всіх держав і для всіх систем охорони здоров’я. Визначити ступінь шкоди, якої завдають хворим медичні помилки, вперше взялися вчені Гарвардського університету 1991 року.

Проаналізувавши величезний обсяг інформації, експерти дійшли висновку, що у США щороку помирають понад 100 тисяч пацієнтів через помилки медперсоналу, яких можна було уникнути.

Велика Британія, медичну систему якої свого часу нам ставили за взірець, надала інформацію ВООЗ, згідно з якою смертність від дефектів медичної допомоги сягнула 70 тисяч за рік. Лише протягом 2014 року Національне агентство з питань безпеки пацієнтів зареєструвало понад 1,6 мільйона інцидентів, що могли негативно вплинути на стан здоров’я хворих. Серед причин — помилки в діагностиці, виборі методів лікування, дозуванні препаратів тощо.

Болючою проблемою була і залишається госпітальна інфекція. У клініках Великої Британії щороку реєструють близько 100 тисяч інфікованих пацієнтів, 5% з яких помирають.

Хочете знати, який вигляд на цьому тлі має наша медична система? Якщо вірити статистиці, то з 2009 року кількість внутрішньолікарняних інфекцій постійно… зменшується. У багатьох областях максимальний показник не перевищує 200 за рік. Є регіони, де не виявлено жодної.

Від інфекцій, асоційованих з наданням медичної допомоги, у країнах ЄС щороку страждають понад 4 мільйони пацієнтів. А в Україні максимум, який свого часу було зафіксовано, не перевищив 7,5 тисячі.

Ситуація надзвичайно складна. Як можна розв’язати проблему, якщо її ігнорують протягом багатьох років? Фахівці Інституту громадського здоров’я у співпраці із колегами АМН та Національного медичного університету ім. Богомольця підготували Концепцію стратегії попередження дефектів надання медичної допомоги у вітчизняній системі охорони здоров’я. Головні положення цієї стратегії слугуватимуть фундаментом для безпечної, якісної медицини.

До її обговорення залучаються організатори охорони здоров’я, спеціалісти МОЗ, науковці, викладачі медуніверситетів, а також фахівці з інфекційного контролю, страхових компаній, розробники медичного обладнання та апаратури, широке коло пацієнтських організацій».

Бакколонії на руках і телефоні

Часто родичам хворих доводиться чути від лікарів, що операція пройшла нормально, але почалися різні ускладнення. Є навіть термін «госпітальна пневмонія». Особливість у тому, що вона з’являється під час лікування у стаціонарі. Спричиняють це захворювання високовірулентні полірезистентні збудники, якими багата лікарняна мікрофлора. Перебіг такого запалення легень дуже важкий, нерідко призводить до летальних випадків.

Ще тяжчий перебіг має так звана вентилятор-асоційована пневмонія, яку діагностують через дві доби від початку проведення штучної вентиляції легенів. Багато експертів схиляються до думки, що саме вона одна із причин смертності в разі захворювання на коронавірусну недугу.

Внутрішньолікарняні інфекції загрожують не лише тим, кого госпіталізували. Медики, передовсім ті, що чергують в операційних, реанімаціях, інфекційних, відділеннях гнійної хірургії, травматології та інших, теж досить часто стають жертвами внутрішньолікарняних інфекцій.

«Багаторічні дослідження свідчать, що показник летальності серед хворих, які мали внутрішньолікарняні інфекції, удесятеро вищий, ніж у пацієнтів без внутрішньолікарняних інфекцій, — підкреслила доктор медичних наук Олена Сурмашева, завідувачка лабораторії санітарної мікробіології та дезінфектології Інституту громадського здоров’я. — Найвразливіша категорія — діти. Свого часу увагу експертів ВООЗ привернула статистика восьми регіонів СНД, де у відділеннях патології новонароджених летальність від внутрішньолікарняних інфекцій подекуди сягала 46%. Кожна п’ята дитина старшого віку, яка перебувала на лікуванні в хірургічних стаціонарах, мала ускладнення через такі інфекції.

Хто ще у групі ризику? Високі рівні інфікування мають породіллі та пацієнти хірургічних відділень, де показники сягають відповідно 15 і 36%.

Не захищені від цього й медичні працівники. Понад 63% медперсоналу відділень гнійної хірургії протягом року хворіють на різні форми гнійно-запальних інфекцій, високий цей показник і в пологових будинках. Часто фіксують повторне зараження, перебіг якого важчий.

Усе це відбувається через порушення санітарно-епідемічного режиму в лікувальних закладах, нехтування правилами дезінфекції та брак інфекційного контролю».

Усі знають, що в операційній, реанімації має бути стерильно чисто. Перед операцією зобов’язані визначити так званий бактеріологічний пейзаж мікрофлори, притаманної конкретній операційній чи реанімації. Це роблять заради безпеки пацієнта і медиків, які там працюють.

Процедура стандартна: беруть змиви. Експерти стверджують, що у більшості лікарень обмежуються стінами й підлогою, у кращому разі перевіряють поверхні апаратури та обладнання. Хоч згідно із правилами безпеки, слід брати змиви з рук, спецодягу медперсоналу й навіть електронних пристроїв і наручних годинників. Усе це належить до зони ризику.

Попри всі заборони, майже половина медперсоналу користується мобільними телефонами в операційних блоках, хоч бактеріальні дослідження виявляють колонії патогенних мікробів на кожному п’ятому телефоні.

Ще гірша картина в реанімаціях, куди значна частина медиків заходить, не знімаючи годинників. Фахівці кажуть, що майже 85% цих годинників стають прихистком для колоній патогенних мікробів. Змиви з рук тих, хто користується телефонами на робочому місці, показують бакзабруднення на рівні 70—75%. У звітах зазначено, що руки — «джерело розповсюдження ентеробактерій, синьогнійної палички, золотистого та епідермального стафілококів». І це ще не весь перелік.

Фахівці наголошують, що постійний контроль і дотримання правил дезінфекції значно знижують рівень внутрішньолікарняних інфекцій, перекривають шляхи їх передачі, тож зменшують ризики розвитку ускладнень. Починати слід із простого: ретельно мити руки, а потім іти до пацієнта.

Допомагає чи шкодить?

Науковці, які займаються проблемами громадського здоров’я, переконані, що кількість дефектів медичної допомоги в лікарнях можна значно зменшити, якщо шукати їх причини, а не лише винних. Медперсонал здебільшого приховує такі ситуації, намагається все вирішити самотужки, щоб уникнути скандалу та покарання. Звідси й статистика, яка показує майже повний добробут.

«Прикро, але доводиться констатувати, що госпітальна смертність, тобто смертність у стаціонарах лікувальних закладів, зростає. І це стосується великої кількості людей працездатного віку, — зазначив професор Юрій Скалецький, завідувач лабораторії безпекових стратегій в охороні здоров’я Інституту громадського здоров’я. — Досліджуючи проблему, ми черпали інформацію з різних джерел, порівнюючи її з даними медичної статистики, звітами МОЗ. Національна доповідь про стан техногенної безпеки, яку підготувала Держслужба з надзвичайних ситуацій, містить дані про зростання кількості післяопераційних ускладнень та післяопераційної смертності, причиною яких були госпітальні інфекції. Однак у медичних колах про це воліють не згадувати, наче такої проблеми не існує.

Успіх лікування залежить від багатьох чинників, зокрема якості діагностичного та лікувального обладнання. Підсумки досліджень, які провели фахівці Інституту медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України, правду кажучи, вражають. Це стосується апаратури для променевої терапії, зокрема в онколікарнях та онкодиспансерах. Майже половина з перевірених апаратів не відповідає заданим параметрам — вони або опромінюють хворих більше від необхідного, або дають значно нижчу дозу, ніж потрібна для лікування. У разі перевищенні рівня у хворих погіршується самопочуття, розвиваються патології внутрішніх органів, утворюються свищі, навіть трапляються летальні випадки. У багатьох медичних закладах виявили перевищення дози опромінення на 35—40%.

Занижені дози теж спричиняють проблеми. В онкохворих збільшується ризик виникнення так званих вторинних пухлин, знижується імунітет, неможливо досягти запланованих підсумків лікування. За даними науковців, майже у 15 тисяч онкохворих було не полегшення внаслідок лікування, а ускладнення, які призвели до погіршення самопочуття та навіть смерті. На жаль, ні лікувальні заклади, ні міністерство ніяк не відреагували на підсумки досліджень».

Лікарі виправдовують себе тим, що люди часто звертаються по допомогу тоді, коли хворобу вже важко зупинити, не завжди виконують рекомендації з лікування, не можуть зробити всі необхідні обстеження. Проблема загострилася в період пандемії, коли через карантинні обмеження вже кілька разів довелося призупиняти надання планової медичної допомоги.

Згідно з даними ВООЗ, у країнах із низьким і середнім рівнем доходів населення близько 8% пацієнтів, що лікуються у стаціонарах, зазнають такої шкоди, яка призводить не лише до тяжких наслідків, а й до смерті. Серед причин, від яких це залежить, експерти називають хронічне недофінансування, недосконалу структуру медичних закладів, використання застарілих медичних технологій, діагностичної та лікувальної апаратури, недоступність сучасних фармпрепаратів. Дуже гострий кадровий дефіцит.

Тривалий час на помилки під час лікування не звертали належної уваги. Науковці стверджують, що масштаби цієї проблеми по-справжньому змогли усвідомити лише на початку нового тисячоліття, коли низькоякісна медична допомога вже стала однією з десяти головних причин втрати здоров’я та смерті людей. Древній меседж «Не зашкодь!» нині як ніколи актуальний.

Ольга СКРИПНИК
для «Урядового кур’єра»