Хоч деякі гарячі голови закликають уже складати списки претендентів на люстрацію, депутати досі не напрацювали єдиної концепції, яка дала б змогу запустити механізм повного перезавантаження влади. У свою чергу експерти зазначають, що до такої процедури потрібно підійти виважено, щоб не перетворити її на розправу з опонентами.

Служити і каятися

Процес люстрації в різних країнах і в різні роки відбувався по-своєму. Наприклад, у Чехії ще в 1991 році було ухвалено закон, згідно з яким співробітники партійного апарату компартії й агенти спецслужб 5 років не могли обіймати керівні посади в держорганах.

В інших східноєвропейських країнах люстрації були значно м’якшими. Приміром, у Польщі закон, ухвалений улітку 1997 року, запропонував таку модель: вступаючи на визначені посади в органах державної влади, претендент зобов’язаний був подати відомості про співпрацю з комуністичними спецслужбами.

Чесне подання інформації не передбачало якихось обмежень. У разі приховування такої інформації претендента позбавляли права обіймати публічні посади впродовж 10 років.

Деякі країни вдавалися до варіанта антикорупційної люстрації. Серед таких наприклад Сингапур. Владна команда Лі Куан Ю поставила завдання знищити корупцію та підвищити довіру і повагу до держави серед населення. У цій країні провели перевірку осіб на отримані доходи, що стало елементом антикорупційної програми, оскільки в Сингапурі було фактично введено презумпцію винуватості урядовців будь-якого державного відомства. У 1960 році ухвалено закон, який дозволяв вважати доказом хабара те, що обвинувачений жив не за статками або володів об’єктами власності, які не міг придбати на свої доходи. Сюди ж стали зараховувати будь-яку винагороду, отриману чиновником від особи, що шукала з ним зв’язків для вирішення певних питань. Держ?службовець потім повинен був переконувати суд, що винагороду не було отримано в рамках корупційної схеми. Якщо провину чиновника доведено, його майно підлягає конфіскації, чиновник платить величезний штраф, сідає у в’язницю на значний термін.

Як проходитиме процес люстрації в Україні, стане відомо лише тоді, коли депутати зможуть досягти компромісу та напрацювати відповідну законодавчу базу. Поки що громадські організації, правники й різні політичні сили напрацьовують власний варіант концепції, що чітко визначила б критерії, за якими потрібно провести «очищення» влади на всіх рівнях.

«Є багато різних способів люстрації, — каже народний депутат України Віктор Швець. — Не знаю, який оберуть у нас, але це повинно бути визначено в законі. У тому, що люстрація необхідна, переконаний. Ми не можемо надалі довіряти важливі посади в органах державної влади корумпованим або причетним до інших злочинів особам. Дехто такі факти намагається приховати, але потрібно їх виявляти і не допускати таких людей до влади. Якщо людина приховала якісь відомості про свою діяльність і працює на державній службі, вона повинна нести відповідальність».

Його колега народний депутат Микола Джига вважає, що потрібно напрацювати такий механізм, який не дасть змоги звести люстрацію до банальної розправи з тими, хто не подобається новій владі. А можливо, краще замінити його фінансовою амністією.

«Поки що не зрозуміло, як проходитиме процедура люстрації та хто саме втілюватиме її на практиці, — каже Микола Джига. — Підозрюю, що це може бути зведення рахунків та відстежування, хто що побудував, хто на чому їздить тощо. Це все знову ж відбуватиметься вибірково. Думаю, що потрібно просто провести фінансову амністію, визначивши в законі, що будь-які громадяни повинні показати всі свої доходи, нажиті як законним, так, можливо, і незаконним шляхом, і віддати 10% державі за умови, що їх не каратимуть. Але з цього моменту вони повинні все чесно вказувати в деклараціях. Наприклад, які в них автомобілі, скільки їх. Яка нерухомість, скільки відкрито рахунків тощо. Це, на мій погляд, і буде правильний шлях до люстрації».

Хто потрапить до чорного списку?

Серед варіантів люстрації, які обговорюють політики і правники, найпопулярніші — антикомуністична та антикорупційна моделі. Але крім цих ідей, на переконання голови Люстраційного комітету Єгора Соболєва, варто замислитися і над антифеесбешною люстрацією. «Не секрет, що останні два керівники Служби безпеки України фактично представляли Російську Федерацію або принаймні мали величезні зв’язки, — пояснює він. — Так само є великі підозри, що наша Служба зовнішньої розвідки під час репресій учасників масових протестів фактично перетворилася на філіал ФСБ. Усе це розслідують спеціальні органи, зокрема Генеральна прокуратура. Сподіваюся, що Генеральна прокуратура не повторить помилок 2005 року і покаже не імпотентність, а результати в розслідуваннях злочинів колишніх високопосадовців».

Але будь-який варіант спрацює лише тоді, коли депутати нарешті почнуть голосувати за відповідні закони. Щодо редакції перших із них, серед яких про люстрацію суддів, народні обранці так і не змогли домовитися. Не вирішено поки що питання і з приводу того, як саме працюватиме Люстраційний комітет, які він отримає повноваження і хто його фінансуватиме.

Єгор Соболєв розповів, що представив уряду кілька варіантів, за якими може бути сформовано Люстраційний комітет. Перший передбачає створення його як незалежного органу зі спеціальним статусом. Така модель відповідає рекомендаціям Ради Європи. Інший варіант дешевший у кризових умовах, у яких перебуває економіка та бюджет країни. Ідеться про створення комітету на базі Національного агентства з питань державної служби. «Це той орган, який уже має повноваження укладати контракти та перевіряти державних службовців, має представництво в кожному регіоні, офіси і штат працівників, — пояснює Єгор Соболєв. — В умовах «дірки» в бюджеті та величезних потреб, зокрема військових, очевидно, що економність цього варіанта дуже приваблива. Яке рішення буде ухвалено, залежить від уряду. Хочу підкреслити, що я категорично проти, аби Люстраційний комітет здійснював люстрацію. Тому що бачу завдання комітету в прозорій підготовці правил для люстрації у вигляді відповідних законів. А далі саме закони мають слугувати підставами для відсторонення людей, для звільнення з посад та недопущення повернення на державну службу».

За словами Єгора Соболєва, нині Люстраційний комітет працює виключно як громадська ініціатива, до якої долучилися активісти, волонтери, правники, журналісти, що роками писали про розслідування. На думку Є. Соболєва, якщо цей орган утворить держава, він мусить прозоро існувати на гроші платників податків. «Якщо держава з різних причин не створить цього органу, думаю, що тоді Люстраційним комітетом має стати вся країна, — підкреслив він. — Адже створення нової держави та влади, яка буде не панувати, а служити, — в інтересах усіх громадян: і студентів, які розпочинали страйк на Євромайдані, і підприємців, чиї активи «пожирала» родина колишнього президента країни. В цьому разі доцільно організувати не менш прозоре громадське фінансування процесу».

Він також повідомив, що нещодавно на черговій зустрічі із правниками, правозахисниками та прихильниками люстрації нарешті досягнуто згоди щодо того, за якими критеріями вона має відбуватися. «Вирішили об’єднати пропозиції Гельсінської спілки щодо антикомуністичної люстрації та люстрації порушників прав людини з ідеями антикорупційної люстрації, яку розробила Асоціація правників. Фактично ми домовилися про те, що закон про люстрацію має бути максимально жорстким», — зазначив голова Люстраційного комітету.

Першими підуть прокурори

А доки депутати та правники продовжують дискутувати з приводу загальної концепції та можливих механізмів, процес люстрації вже пообіцяли розпочати в Генпрокуратурі. За словами в. о. Генерального прокурора України Олега Махніцького, вже є наказ про реорганізацію управління внутрішньої безпеки. Відповідно до наказу, управління внутрішньої безпеки Генпрокуратури виводиться з підпорядкування головного управління кадрів і підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору. Крім того, співробітники управління внутрішньої безпеки в обласних прокуратурах також виводяться із підпорядкування прокурорів областей і підкоряються безпосередньо управлінню внутрішньої безпеки. Так починається процес люстрації. Управлінню поставлено чіткі завдання щодо контролю за порядністю, професіоналізмом співробітників прокуратури та законністю їхніх дій.

«Ми отримали сумну спадщину від минулих керівників Генеральної прокуратури: прогнилу систему, замовні справи, корупційні схеми і деморалізовані кадри. Ми намагаємось оперативно розв’язати всі ці проблеми, аби виправити ситуацію», — говорить Олег Махніцький.

За словами О. Махніцького, основне завдання — зміна принципів діяльності прокуратури. «Оскільки раніше були системні випадки замовних справ, упередженого ставлення органів і досудового слідства в певних категоріях справ, дано вказівку про перегляд таких проваджень, — зазначив Олег Махніцький. — Справи, які перебувають у стані досудового слідства або в судах, буде переглянуто з позиції закону і наявності достатньої доказової бази. У разі виявлення відсутності доказів або елементів їх фальсифікації компетентні органи повинні прийняти рішення, яке відновить справедливість», — зазначив в.о. Генерального прокурора.

Олег Махніцький також підкреслив, що особливу увагу органи прокуратури приділяють протидії корупції. Він закликав українців не давати і не брати хабарів й одразу повідомляти про будь-які прояви корупції органи прокуратури.

Провести люстрацію обіцяють і в системі МВС. Як заявив очільник цього відомства Арсен Аваков, вибудовується принципово нова модель кадрових рішень, що передбачає участь громадськості в публічній процедурі кадрових призначень. «Усі призначені керівники обласних управлінь міліції та Державтоінспекції звільняються з посад і призначаються виконуючими обов'язки, а пропозиції щодо постійних призначень розроблятиме після аналізу на місцях Люстраційний комітет спільно з кадровою комісією МВС», — підкреслив Арсен Аваков.