На війні як на війні. А що чекає після повернення до цивільного життя на воїна і його сім’ю? Емоції, спогади, розмови, сни… Будь-що, пов’язане з бойовими діями, безжально вкарбовується у свідомість людини. Як впоратися з цим багажем? Як розпізнати посттравматичний стресовий розлад? Психологи одностайні в думці, що приблизно через півроку після повернення із зони бойових дій посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) дасться взнаки багатьом солдатам неоголошеної війни.

Адже маємо досвід. Нехай і прихований. Після виведення радянських військ із Афганістану з’явився було термін-діагноз «афганський синдром», проте його воліли швидко забути. Тепер суспільство свідоміше, не бажає залишати бійців і їхні сім’ї наодинці з новим, як його в народі називають, «донбаським синдромом» і не хоче робити вигляд, що проблеми немає. 

Початок справи — увага

— Недарма нині суспільство і ЗМІ приділяють пильну увагу посттравматичному стресовому розладу, — говорить начальник відділення психологічного забезпечення управління по роботі з особовим складом командування Повітряних сил ЗСУ полковник Сергій Ємельяненко. — Уже тисячі громадян України беруть участь в Антитерористичній операції і стільки ж перебувають на передовій. Триває четверта черга часткової мобілізації, завершується бойове злагодження щойно сформованих військових підрозділів, і невдовзі новопризвані захисники України відбудуть у зону АТО для чергової ротації на заміну тих, хто виконував бойові завдання у визначених районах АТО.

Саме тут криється загроза для демобілізованих захисників, яка може перетворити їх із героїв на проблему для родини і суспільства. Ймовірна поява різних симптомів, серед яких — флешбеки. Це прокручування в уяві картин неприємних подій, спогадів, про які найбільше хочеться забути. Посттравматичний стресовий розлад — це різновид відтермінованої реакції людини на психологічні травми, які здатні спричинити порушення психіки. Почасти бійці шукають порятунок у спиртному, наркотиках, шукають крайнього, на кого можна було б спрямувати свій гнів, організовують групи за спільними інтересами.

Позитивні емоції — найкращі ліки від стресу. Фото з сайту photo.sf.co.ua

Він не настане, якщо його чекати

За словами військового психолога, ПТСР зазвичай настає через місяць після стресу і може тривати понад чотири тижні. Саме за такий період закінчується «героїчна фаза» перших днів після повернення. Людина опиняється сам на сам зі своїми проблемами, поринає у депресію. І це ми говоримо лише про тих військовослужбовців, які не отримали поранень і не втратили близьких. Якщо людина втратила когось із близьких, ПТСР може тривати десятками років. Такі розлади зазвичай називають «посттравматичний розлад особистості». У поранених бійців ПТСР розвивається і проходить спокійніше, ніж у тих, хто не зазнав тілесних ушкоджень, через те, що психічний біль витісняється фізичним.

Психологи наголошують, що пом’якшити цілком природну захисну реакцію людського організму можна, якщо заздалегідь звернути увагу на підготовку людини до перебування в стресових умовах. Передовсім ідеться про визначення психологічних можливостей на стадії підбору військовослужбовців для виконання тих чи тих завдань, коли командир чітко знатиме, хто на що здатен. Далі — робота військових психологів безпосередньо в зоні бойових дій. Психолог має надати рекомендації командиру щодо подальшої служби військового. Для послідовності й актуальності відповідних рекомендацій практичному психологу підрозділу доцільно вести щоденник психологічного спостереження на різних етапах участі військовослужбовця у бойових діях (операціях) і наданої психологічної допомоги. Занотовувати відомості про індивідуальні психологічні особливості, дані психологічного тестування, тривалість і характер впливу психотравмуючих обставин, обсяг наданої психологічної допомоги і її результати. А після закінчення служби — наступний етап: фаховий супровід і реабілітація в центрах.

— Головне, що впливає на людину в післястресовому стані, — зауважує полковник Ємельяненко, — це ставлення до неї суспільства, сім’ї, друзів і близьких. Людині потрібно не так і багато — увага, розуміння і підтримка.

Практичні поради від військового психолога Сергія Ємельяненка:

♦ 3—4 дні після повернення думки бійця перебуватимуть ще «там», тому дайте солдатові час для «з’єднання ніг і голови»;

♦ з повагою ставтеся до важливих для ветерана речей, знайдіть їм відповідне місце в помешканні;

♦ візьміть участь в оформлені документів на отримання статусу учасника бойових дій та допоможіть пройти відповідні процедури для реалізації його пільг;

♦ допоможіть вирішити питання про стаціонарне лікування (обстеження), санаторне лікування;

♦ за першої-ліпшої нагоди рушайте у подорож. Відвідайте пам’ятні для родини місця, церкву, театри, концерти;

♦ намагайтеся не пропускати і відвідувати разом урочисті й траурні церемонії;

♦ будьте уважним слухачем, який терпляче вислуховуватиме по кілька разів одні й ті самі історії (це емоції, які потребують виходу назовні, і краще, щоб це відбувалося вдома — під контролем близьких людей);

♦ обережно ставтеся до бажання бійця управляти автомобілем, намагайтеся не відпускати його одного за кермом;

♦ не наполягайте на поверненні до звичних способів поведінки і захоплень, це спричинить роздратування й усамітнення з власними переживаннями;

♦ намагайтеся зрозуміти, чого потребує близька людина; будьте готові до емоційних зривів і несправедливих висловів — вони спрямовані не на вас особисто, а є наслідком невдоволення своїм станом;

♦ спробуйте залучити ветерана до громадських справ, волонтерських рухів, публічної діяльності, участі в організації учасників бойових дій, відвідування поранених у госпіталях тощо;

♦ коректно обмежуйте перегляд серіалів і бойовиків із батальними сценами, а також користування Інтернетом — надавайте перевагу гумористичним програмам, життєвим мелодрамам, фільмам про природу, тваринний світ, культуру, подорожі тощо.

Головне — намагайтеся зробити життя дорогої вам людини кращим, щоб у неї не було спокуси шукати інших світів…