Про симпатичні книжки Бориса Кутового «Листи здалеку» та «Повість про Срібну флейту», певен, читачі ще напишуть багато вдячних відгуків. А критики у рецензіях віддадуть належне цим творам. Це буде потім. Та вже нині, на моє глибоке переконання, чи не найкращою реакцією на вихід у світ цієї книжки стала саме авторська. Знаєте, як Борис Кутовий має намір розпорядитися частиною накладу? Книжки заплановано продати (детальніше про акцію невдовзі повідомлять на сайті НСЖУ), а на виручені кошти оплатити лікування і перебування майже трьох десятків дітей із прифронтової Донеччини в підземному спелеосанаторії «Соляна симфонія» у Соледарі.

Фото обкладенки книги надав автор

Цей гуманітарний проєкт — своєрідне продовження активної діяльності Бориса Кутового на цій ниві. Адже журналіст, офіцер командування ООС, ветеран бойових дій на Донбасі очолює кілька відповідних програм: «Аrt-перемир’я», «Допомога Схід», «Подаруй дитині Донбасу книжку українською мовою».

Тому не випадково участь у презентації видання взяв командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв, який підтвердив важливість гуманітарного напряму на сході України. Оскільки, за його словами, гібридна війна війною, проте в зоні бойових дій триває боротьба не тільки за території, а й за душі і свідомість людей. І завдяки таким програмам за участі військових місцеві бібліотеки поповнюються новими книжками, а люди мають змогу дізнаватися про події в Україні з вітчизняних інформаційних джерел, а не із пропагандистських кремлівських рупорів. І немає сумніву, що твори Бориса Кутового — вагомий внесок у це протистояння добра і зла.

А що стосується презентованих книжок, то їх написано у формі листів-оповідань, які адресував малому синові батько, що перебуває далеко, тобто в зоні бойових дій. «З огляду на це, читаючи, мимоволі чекаєш, що ось-ось почнеться про війну, але ні: й далі йде щемлива розповідь про світ, де є казка без війни. І написано це так зворушливо, що відразу бере за душу», — поділився враженнями заступник головного редактора газети «Голос України» Віталій Суддя. До речі, це видання ще у 2014-му стало ініціатором інформаційних проєктів, які досі реалізовують на Донбасі.

Сам автор погоджується з висновками перших читачів: книжки справді йому вдалися добрими й світлими. І дуже потрібними. «Дилогія буде цікавою не тільки дітям, а й дорослим. Бо розмова дорослого з дитиною — одна з найважливіших серед інших розмов. А щодо війни, то вона таки відчувається. Скрізь. І у книжках теж. Бо вона трохи відступає, але нікуди не зникає».

А повертаючись до корисної ініціативи Бориса Кутового, завдяки якій група дітей з Донеччини зможе підлікуватися й оздоровитися в солоному підземеллі Соледара, хочеться вірити: такі проєкти підтримають не тільки вітчизняні літератори, а й представники інших сфер життя. Надто що Донбас і люди, які потерпають від війни, не так далеко, як здається. А війна, особливо інформаційна, поряд.

ПРЯМА МОВА

Борис КУТОВИЙ,
автор дилогії журналіст, капітан ЗСУ:

— Пишу про те, що кожна добра справа, навіть найменша, слугує торжеству Правди, яку ніколи не переможе кривда, яку не приховати і не заховати. Хоч би як цього комусь хотілося і як бажав би цього і Чорний Янгол, що навис над світом.