Минулого тижня якось виходжу з автобуса на вулиці Інститутській і як не старався вибрати сухіше місце, все одно вскочив ногою в чорну брудну снігову кашу. Чвакнуло так, що заляпав цим болотом іншого пасажира. Попросив вибачення, зрозуміло, але потім сам дуже розсердився: невже не можна очистити від снігу хоч зупинки громадського транспорту? Якщо на Хрещатику й біля нього вони мають гидкий вигляд, то що робиться в спальних районах?!

Мені можуть зауважити, що комунальна техніка не справляється зі снігоприбиранням, бо з неба ледь не щодня валить і валить триклята для комунальників біла маса. Згоден. Але чому не надіслати комунальникам підмогу з киян, які тимчасово не працюють і перебувають на обліку в службі зайнятості? З цього приводу пригадався білоруський Мінськ, де побував у відрядженні: вулиці столиці сусідньої держави мають завжди чистий вигляд, не запльовані (як у нас) й не закидані недопалками. Запитую в одного з місцевих жителів: «Що, білоруси стали такими вже культурними й не смітять?» — «І це має місце, — відповів чоловік. — Але в нас вулиці ще й постійно прибирають. І беруть участь в цьому, окрім відповідних служб, ще й… безробітні. Щоб отримувати допомогу від держави, як-то кажуть, не задурно».

А що — правильно: у Київському міському центрі зайнятості (КМЦЗ) нині перебуває на обліку понад 11,5 тисячі чоловік. 89% з них — працездатного віку, які сидять без діла вдома або ж десь нелегально працюють. Інспектори центру періодично викликають їх для відмічання або для участі в тому чи тому семінарі.

І за таке «безробіття» держава платить громадянам допомогу. Ще й вчасно, як запевнили у відділі інформаційної роботи КМЦЗ: у грудні 2016-го, наприклад, середня «зарплата» столичного безробітного становила 4057,6 гривні. Але були й такі, хто отримав за місяць 6400 гривень. Не кожен працюючий киянин може похвалитися таким доходом. Тож цілком справедливо було б залучити цю армію безробітних (як у Білорусі) до суспільно корисної праці й у нас.

До речі, у Законі України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VІ передбачено громадські та інші роботи тимчасового характеру, які організовують задля додаткового стимулювання до праці й матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб винятково на створених для цього тимчасових робочих місцях. Ці роботи мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону.

Тож Київський міський центр зайнятості має право залучати до громадських робіт зареєстрованих безробітних. Але цим правом він користується не сповна, бо за весь 2016 рік він дав лопати в руки чи якийсь інший інструмент лише 1770 громадянам. З майже, повторюся, 11,5 тисячі зареєстрованих у ньому безробітних.

Я розумію, що декого лопата чи мітла можуть вдарити по самолюбству. Але нічого поганого немає в тому, що дві-три години ви попрацюєте на вулиці, прибираючи сніг. Для здоров’я корисно, і гроші отримаєте за таку роботу (оплату її теж передбачено в законі). У моєму житті теж довелося пройти через службу зайнятості. І я залюбки з іншими безробітними садив сосни у Боярському лісництві. Ще й преміальні отримав за цю роботу.  Отже, не соромтеся, беріть до рук лопати і — зробимо Київ чистим! Бо снігом ще нас зима закидає (як стверджують синоптики) не раз!