Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» Держконцерну «Укроборонпром» працює в обласному центрі з 1945 року. Трудиться непомітно і тихо, хоч тут усі ці роки випробовують мотори реактивних літаків. А все тому, що на заводі завжди порядок. І зі звукоізоляцією теж. Загалом тут уже з перших кроків помітно руку господаря — із прохідної потрапляєш немов не на промислове підприємство, а в сад.
4,5 тисячі — на старті
Понад сім десятків років — солідний вік. Часи бували непрості.
— Однак ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» не тільки наростило свій потенціал, збільшило виробничі і трудові ресурси, а й отримало заслужене визнання — стало кращим підприємством України і Східної Європи в галузі авіаремонту, — наголошує директор ДП «ЛРЗ «Мотор» Володимир Маракулін.
Торік дохід підприємства становив 508 мільйонів гривень. Чистий прибуток — понад 170 мільйонів. До бюджетів усіх рівнів сплатили 152 мільйони гривень. Та й загалом «Мотор» один із найбільших платників податків Луцька. Нині на підприємстві працюють 1115 чоловік.
— Запровадження нових технологічних процесів у виробництво потребує знань ІТ-технологій. Тож пошук кваліфікованих кадрів — одне з головних завдань. Тим паче що із серпня на заводі починаємо проект з автоматизації виробництва, що займе 3—4 роки й охопить усі аспекти виробничо-технічного життя підприємства, — ділиться планами керівник.
За словами В. Маракуліна, зарплата людини, яка тільки приходить на роботу і не має ні досвіду, ні вислуги, ні розряду чи категорії, — у межах 4,5 тисячі гривень. Однак директор підприємства вважає її невисокою.
— А середня в ДП «Мотор» за минулий рік — 6387 гривень. За 6 місяців цього — 7990. На кінець року плануємо вийти на показник не менш ніж 8145 гривень, — уточнює Володимир Маракулін.
Розуміючи, що якісна робота можлива лише за умови хорошого відпочинку, на підприємстві дбають про співробітників, організовуючи так звані тури вихідного дня. Наприклад, у червні цим скористалися до сотні працівників, які їздили у Карпати та Кам’янець-Подільський. Не забувають і про оздоровлення підростаючого покоління: цього сезону на відпочинку вже побували майже шість десятків дітей 7—15 років.
— Двері у профспілку завжди відчинено. Приходять люди з різним питаннями. З початку року ми надали матеріальної допомоги на суму в межах 28 тисяч гривень, — додає голова первинної профспілкової організації ЛРЗ «Мотор» Юрій Сікачов.
Проте зрозуміло, що ситуація на підприємстві складна. Більш як удвічі зросло державне замовлення. Коли ще кілька років тому було більше закордонних угод, то нині їх приблизно 50/50. Та й іноземних замовлень теж додається: 2015-го на «Моторі» відремонтували 45 двигунів, а цього року станом на середину липня вже 61 замовлення.
Не таємниця, що завод ремонтує двигуни літаків, які експортують із країн Південно-Східної Азії, Східної Європи та України до трьох типів машин Су-24, Су-27 і МіГ-29, що є основою нашої авіації. І ця пострадянська техніка стара й російського виробництва. Тож раніше, коли всі запчастини виготовляли тільки в Росії, залежність підприємства від імпорту була великою.
— Як врегулювати ситуацію, якщо тепер співпраці немає і бути не може? Мій попередник Микола Мотрунчик (до речі, Герой України) ще 2004-го зрозумів необхідність імпортозаміщення. Тож тоді на «Моторі» створили дільницю на 200 квадратних метрів, де працювали всього 16 осіб на кількох станках. Вони і почали працювати на імпортозаміщення, — згадує співрозмовник.
Нині, уточнює В. Маракулін, це вже цех із виготовлення запчастин, де трудиться майже 160 осіб. Площа — понад 4 тисячі квадратних метрів. 106 одиниць устаткування, де 25 одиниць — серйозна високоточна техніка, яку купували за оборотні кошти у провідних фірм світу. І це дає змогу виготовляти понад 4 тисячі запчастин. Тож якщо один тип двигуна містить понад 10 тисяч деталей, то в Луцьку виготовляють за всіма трьома типами понад 4 тисячі запчастин. Окрім цього, купують необхідне і в інших провідних підприємств України, серед яких одне волинське.
— Через 2—3 роки повністю відмовимося від закупівлі запчастин за кордоном, — впевнений директор.
За п’ять років — понад 20 перевірок
Навіть не ювелірна робота. Бо, скажімо, деталь до паливного колектора — вузла, що формує струмінь палива для подачі в камеру згорання, — потребує надточних розмірів аж до мікронів. І роблять таку деталь у Луцьку.
— Але на ній цього не написано, — демонструє запчастину головний технолог ЛРЗ «Мотор» Сергій Свистюла. Немає і на інших комплектуючих до двигунів написів «Мейд ін Чайна» чи «Сдєлано в Расіі». Дізнатися, де зробили таку високоточну деталь, відразу, коли їх на підприємство надходить велика кількість, неможливо. Директор ДП ЛРЗ «Мотор» визнає проблему.
— Нам не під силу перевірити походження запчастин: ці деталі виготовлено в Китаї, Індії чи Росії. Але купуємо офіційно, за договорами, сплачуємо всі податки. Тобто абсолютно все робимо законно. На жаль, у вхідній документації виробника не завжди чітко вказано, та й не всі деталі сертифікують і паспортизують, — ділиться він негараздами заводської «кухні».
Це має й відповідні наслідки: за останні п’ять років підприємство перевіряли 92 рази. Ще 22 справи перебувають на розглядах у судах.
Трудовий колектив ДП «Мотор» писав листи-звернення до всіх дотичних структур, звертався до Генпрокуратури, СБУ та Волинської обласної ради, щоб підприємству не перешкоджали у трудовій діяльності, зокрема не заблоковували рахунки. Цікаво, що ініціатор однієї з перевірок — Одеське управління СБУ, хоч саме там немає ні філії підприємства, ні контрагентів, із якими співпрацював завод.
— На сьогодні є перевірки, досудові розслідування за всіма напрямами. Усі вони пов’язані із забезпеченням виробництва запасними частинами. Те, що ми потребуємо запчастин, які не можемо виробляти ні в себе, ні на інших підприємствах України, створює певні труднощі, — каже Володимир Маракулін.
Проте й проблема закупівлі запчастин — далеко не єдине питання, яке керівництву «Мотора» необхідно вирішити найближчим часом, щоб працювати ефективніше. Бо хоч прибуток заводу торік становив понад 170 мільйонів, незначна частина з цих грошей пішла на розвиток підприємства. Йому довелося сплатити так звані дивіденди на прибуток. А згідно зі змінами до законодавства, якщо раніше вони становили 15% чистого прибутку, то тепер — 75.
— Це легко порахувати. Наприклад, якщо завод отримає 100 мільйонів чистого прибутку, то 75 треба віддати державі. Це крім тих обов’язкових податків, які ми сплачуємо день у день. І не треба бути провидцем, щоб зрозуміти: якщо так буде, як нині, підприємство залишиться без грошей, без можливості розвитку — без запровадження новітніх технологій, імпортозаміщення, розрахунку з постачальниками, — бідкається Володимир Маракулін.
Попри певні негаразди, ДП ЛРЗ «Мотор» працює. Оскільки тут давно навчилися рахувати гроші (особливо витрати), то дбають про енергозбереження: поставили енергоефективні котли, утеплюють фундаменти, дахи. Усі вікна (до речі, власного виробництва) замінили вже давно.
На підприємстві немає жодної виробничої площі, яка не була б задіяна. Бо й роботи чимало: Луцький ремонтний завод «Мотор» працює із сімома країнами, мусить високо тримати марку і дбати про якість. Тож дуже хочеться розуміння та сприяння української влади, а не повсякденної боротьби за кожен наступний день.
Ми в Google+