Олександр КРЮЧКОВ,
Володимир ЗАЇКА (фото),
«Урядовий кур’єр»
Майже щовечора, повертаючись з роботи, заходжу в Калинівці, де живу, в один з магазинів, розташованих на залізничній станції Васильків, щоб купити буханець хліба, пакет молока чи кілограм вермішелі. Але в жодному з них (а торгових точок тут кілька десятків, ще й добротний продовольчий ринок працює) за дрібну чи велику покупку ніколи ще не отримував фіскального чека.
Раніше на це якось не звертав уваги, бо знаю, що згідно з постановою Кабінету Міністрів №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зміни до якого набули чинності 20 грудня 2017 року, підприємці й один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів або надання послуг), обсяг доходів яких не перевищує відповідно 500 та 250 тисяч гривень на рік, мають право використовувати замість реєстраторів розрахункових операцій (РРО) книги обліку розрахункових операцій. Без касових апаратів можуть працювати також платники єдиного податку ІІ та ІІІ груп (фізичні особи — підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, якщо обсяг їхнього доходу протягом календарного року не перевищив мільйон гривень (пункт 296.10 статті 296 Податкового кодексу України).
Але віднедавна моє ставлення до безчекової торгівлі змінилося, бо дізнався, що надто вже велика частина підприємств торгівлі, сфери послуг почала підганяти роботу під ці обмеження доходів. Інформацію підтвердили й дані Державної фіскальної служби: станом на 24 квітня 2018 року лише 107,6 тисячі суб’єктів господарювання в Україні з понад 2 мільйонів 800 тисяч зареєстрували… 280,5 тисячі РРО. Торік останні показали 900 мільярдів гривень виручки, з яких 200 мільярдів становили податки (ПДВ та акцизи), сплачені кінцевими споживачами. Тобто нами! Держстат же відзвітував, що 2017-го загальний роздрібний товарообіг усіх суб’єктів господарювання в Україні становив 815 мільярдів гривень. Тобто 3,8% підприємців, які працюють із РРО, отримали виручку майже на 100 мільярдів гривень більшу, ніж ті, хто працює поза касою.
Лише десять відсотків
— Цьому зовсім не дивуюся, — з такого коментаря розпочав розмову після мого касового відкриття засновник та директор приватного підприємства HELP MICRO Юрій Вовченко. — Тоді як весь цивілізований світ планомірно розширює сферу застосування РРО, оптимізує законодавство, посилює вимоги до захисту інформації в касових машинах, держбюджет України через неналежний контроль за обігом готівки втрачає щороку понад 100 мільярдів гривень лише у роздрібній торгівлі.
Однак за інформацією експертів програми USAID «Лідерство в економічному урядуванні», ще в 2010 році в 43% країн ЄС були обов’язковими касові апарати з фіскальною пам’яттю. І наша компанія, яка на вітчизняному ринку РРО працює вже понад 25 років, бере активну участь у цьому європейському процесі: ми розробили та впровадили у виробництво в Україні на нашому підприємстві, а також свого часу на ТОВ «Експотрейд», НПФ «Юнісістем», СП «Лінк», ДНВП «Електронмаш», ДП «Київський Радіозавод» (нині ПАТ «ЕЛМІЗ»), НВП «Троян» системні касові апарати різних моделей, які успішно працюють в Україні, Греції, Болгарії, Молдові, Румунії, Чехії, Словаччині, на Мальті, в Білорусі. У ці та інші країни й нині відправляємо 90% власних комплектів електроніки зі встановленим програмним забезпеченням для збирання під викрутку. А ось Україні ця сучасна техніка з максимумом функцій за мінімальну ціну… чомусь не потрібна: з 20 тисяч комплектів, які запланували випустити, наприклад, у третьому кварталі цього року лише 10% призначені для вітчизняних фірм та компаній. Прикро…
Справді, прикро, бо в 1990х роках було інакше: Юрій Володимирович (до речі, колишній викладач радіофізичного факультету Київського держуніверситету, кандидат фізико-математичних наук) створив тоді приватне підприємство HELP MICRO із власним конструкторським бюро, де зібрав найздібніших студентів, аспірантів факультету. Багатьом з них після захисту кандидатських пропонували непогані місця для подальшої роботи. Але вони загорілися новою справою — виробництвом вітчизняної фіскальної техніки і з великим бажанням й амбітними планами пішли працювати до Вовченка на фірму.
Нині касові апарати підприємства HELP MICRO відповідають усім світовим стандартам: вони дружать з інтернетом, містять веб-сервер. Протокол роботи з апаратом побудований на протоколі http, https і дає змогу в захищеному режимі отримувати й синхронізувати інформацію про чеки, реєструвати оператора, працювати із вбудованим модемом, налаштовувати параметри та перевіряти стан фіскальної пам’яті, налаштовувати параметри роботи з мережею TCP/IP, налаштовувати параметри видів оплат, зовнішній вигляд чека, друкувати звіти та багато іншого. А як формат обміну даними використовують JSON.
У ручному режимі
— У перші роки впровадження РРО в Україні за допомогою нашої техніки, — веде далі Юрій Володимирович, — було автоматизовано підсистеми управління торговим залом в АТ «Центральний універмаг», «Дитячий світ», «Універмаг Україна». Наші апарати успішно працювали у відділеннях банків України, Укрпошти. Але згодом ми помітили, що значна частина вітчизняних бізнесменів (від власника маленької торгової точки і до чиновника у високому кабінеті) намагається замінити цивілізований режим звітування на зручний для них ручний. Тож РРО вони почали використовувати дедалі рідше або ж пробивати на них таку кількість чеків за день, яка була їм вигідна. Робили це здебільшого тому, що спритним ділкам потрібно було продати не облікований (контрабандний) товар і правильно відзвітувати про відповідні обороти.
В усьому цивілізованому світі за таке карають, бо не облікована готівка сприяє процвітанню тіньової економіки, корупції, злочинності, недобросовісної конкуренції. Тому в багатьох країнах ведуть із цим жорстку боротьбу. Податкові органи Швеції, наприклад, залучили до неї сам бізнес: попри додаткові видатки, з якими зіткнулися підприємці цієї скандинавської країни (касовий апарат коштував близько 1785 євро), шведи добровільно пішли на фіскалізацію, бо застосування РРО давало змогу встановити однакові правила гри для різних платників податків.
До речі, в Європі нині один касовий апарат припадає на 40—50 осіб. Уряди багатьох країн намагаються де більш, а де менш ефективно боротися за допомогою РРО з тіньовою економікою: у Словенії, Румунії ухвалили проекти законів щодо застосування контрольно-касових апаратів, які мають надавати чеки, для всіх. І цю ідею, яка не лише давала бій тіньовикам, а й розширювала бази оподаткування, підтримав великий бізнес цих країн.
Схвалили його й самі споживачі. Вимагати фіскальні чеки у продавців під час купівлі в Європі стало не лише обов’язково, а й вигідно: у багатьох країнах проводять лотереї фіскальних чеків, повертаючи споживачам частину сплаченого ними під час купівлі ПДВ.
— Із бізнесом потрібно відверто й переконливо говорити, — Юрій Вовченко робить наголос на кожному слові, — а не лякати високою вартістю касових апаратів чи їхньою складністю в роботі. Той, хто протидіє впровадженню РРО, не бажає добра своїй країні. Та й не такі вже дорогі касові апарати в Україні. Наша техніка може коштувати понад 50 доларів. Але охочі її придбати чомусь не шикуються в чергу. В Румунії апарати приватного підприємства HELP MICRO дешевші, ніж китайські аналоги. Якщо ж підприємець не може самостійно купити РРО, йому допомагає держава. Так роблять у Литві та Чехії: вартість касового апарата для бізнесу компенсує держава. І що раніше підприємець звертається до неї щодо купівлі РРО, то більша сума компенсації.
Чекають на замовлення
Конструктори приватного підприємства HELP MICRO зробили все, щоб запобігти сторонньому втручанню в роботу їхніх апаратів (надрукована інформація не відрізняється від звітної). Світ нині тотально переходить на електронну звітність з використанням цифрового підпису, криптографії та інших технологій. Тому на місцях розрахунків (в магазині чи на підприємстві сфери послуг) посилювалася технічна складова: встановлюють спеціалізований пристрій, який має надрукувати чек покупцеві, зареєструвати цю операцію в себе в пам’яті і надіслати її в захищеному зашифрованому вигляді (щоб ніхто її не зміг підгледіти) на відповідний податковий сервер.
— До цього намагається останніми роками прийти весь світ, тож і ми відповідно проектуємо свої апарати, — підсумовує Юрій Вовченко. — Для цього закуповуємо за кордоном відповідну елементну базу (здебільшого в Китаї, але лише у фірм, які мають власне ім’я). Монтаж, налагодження, програмування здійснюємо в Україні на нашому та контрактних підприємствах (НВП «Дискові системи» та інші). Це робочі місця, а також надходження валюти від експорту. Нехай і крапля в морі в масштабах країни, але, як кажуть, і вода камінь точить. Збирання під викрутку апаратів проводять на місцях реалізації техніки. Свого часу ми сертифікували захищений процесор для РРО. Працювати навчилися дешево для покупця. Румуни, наприклад, переоснащують зокрема і за допомогою наших апаратів свою фіскальну техніку нового покоління.
Ми випускаємо 20 тисяч РРО на квартал, а могли б і 100 тисяч, якби на підприємство надійшли відповідні замовлення та кошти. Адже ми приватне підприємство, яке всі розробки здійснює за власний рахунок, але серійно випускати продукцію можемо лише на замовлення.
Є над чим подумати. Зокрема й у високих кабінетах.
Ми в Google+