Крихітне тільце семирічної дівчинки, понівечене мінними осколками, — видовище не для слабкодухих. Випробування, що випали на долю маленької Лізи Бабаш із села Стила Старобешевского району Донецької області, окремим дорослим не по силах. А ця крихітка бореться за життя і, на думку завідувача хірургічного відділення — начмеда з хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні Юрія Радченка, в цій нелегкій боротьбі все ж здобуде свою, можливо, не першу, але дуже важливу перемогу.
Фатальний дзвінок
Трагедія сталася, коли після посиленого бомбардування села, де Ліза жила з бабусею і дідусем, своїм опікуном (батьки дівчинки, як виявилося, позбавлені батьківських прав), нарешті 28 серпня настало затишшя. Бабуся вирішила вийти на невисокий пагорб неподалік дому — там сигнал був кращий — подзвонити знайомим. Ліза попросилася піти з нею. Потім дівчинка запропонувала показати заповітне місце сусідці. Ледь мала з жінкою встигли зробити кілька кроків, відновився артобстріл. Жінку осколками міни, що розірвалася поблизу, вбило на місці, а дівчинку важко поранило.
— Люди, які це бачили, викликали швидку допомогу. Але вона не змогла доїхати до нас у село, бо по дорозі в машини пробило колесо. Тоді Лізу поклали на саморобні ноші, накрили ковдрою і відправили на приватній машині в місцеву лікарню, — згадує рідна тітка дівчинки — її повна тезка Ліза Бабаш. Старша Ліза доглядала за маленькою племінницею перші дні в місцевій районній лікарні. Сьогодні вона підміняє бабусю, доглядаючи за дівчинкою в запорізькій лікарні.
За її словами, маленька Ліза — напрочуд мужня дитина. Вона стійко переносить свою біду, не скаржиться. Та разом з тим психіка малої вражена: дівчинка не може спілкуватися з незнайомими людьми, бо в неї розпочинаються видіння вибухів, які вона бачила на власні очі, і від страху мала втрачає контроль над своїми емоціями.
Лікарі у Старобешевській районній лікарні, як підтверджують їхні запорізькі колеги, зробили все можливе, щоби врятувати життя Лізи. Потім її транспортували до міської лікарні Маріуполя, а вже звідти санавіацією.
— Ліза прибула до нас із Маріуполя. Дівчинка була у важкому стані, — згадує Юрій Радченко. — Вона дістала проникаюче поранення мінними осколками в черевну порожнину. У неї діагностовано поранення по перекової області з ушкодженням товстого і тонкого кишечників та кісток таза. Є ускладнення у вигляді нагноєння рани і відкриття кишкових свищів.
Запорізькі медики, зустрівши малу пацієнтку, провели дуже складну тригодинну операцію. Через необхідність великого оперативного втручання працювала комп лексна хірургічна бригада. Операція пройшла успішно, дитина перебуває у відділенні реанімації, отримує інтенсивну терапію, стан залишається дуже важким, перев’язки їй роблять під загальним наркозом (!). Надалі ж, коли малятко трохи зміцніє, їй проведуть ще кілька реконструктивних операцій з відновлення прохідності кишечника. Поки ж справляти природні потреби дитині доводиться через спеціальну трубку, виведену в бічний отвір. А годують її внутрішньовенними ін’єк ціями.
— Дитиною опікується все відділення, величезну допомогу надають волонтери, у нас є все, що необхідно цій дівчинці та родичкам, які за нею доглядають (додам, що і корпункт «Уря дового кур’єра» у Запорізькій області доклав до цього певних зусиль. — Авт.), — підтверджує Юрій Геннадійович. — Вона вже бавиться ляльками, розчісує їх, намагається зачіски якісь робити, також розфарбовує контурні веселі малюнки. Та найрадісніша для всіх нас ознака її поступового одужання — мала вже попросила їсти. І це додає нам оптимізму.
Поранені діти — в надійних руках
На жаль, маленька Ліза — не єдина дитина, що постраждала в зоні Антитерористичної операції, допомогу якій надають запорізькі медики. Як розповів головний лікар Запорізької обласної дитячої лікарні Юрій Борзенко, нині тут опікуються трьома такими дітьми. Всього ж за останній час через руки медиків пройшли щонайменше десятеро діт лахів.
— Веду мову лише про тяжкі випадки, з пораненнями, — каже медик. — А звичайні звернення від біженців із зони АТО, наприклад щодо застудних захворювань дітей, навіть окремо й не обліковуємо, приймаємо так само, як і місцевих.
Щойно з нейрохірургічного відділення лікарні виписали на тимчасову домашню реабілітацію дівчинку з вогнепальним кульовим пораненням го лови. За кілька тижнів вона має знову повернутися сюди для наступної операції — вживлення титанової пластини-імплантату, яка захищатиме головний мозок.
— У дитини отвір у черепній коробці шість на шість сантиметрів, — пояснює Юрій Вікторович. — Зараз мозок прикриває тільки тонкий шар шкіри. Мусимо нівелювати ризик травмування. Така пластинка коштуватиме що найменше 15-20 тисяч гривень. Зараз шукаємо такі кошти.
У тяжкому стані доправили сюди із зони АТО і хлопчика-підлітка. Його збив КамАЗ.
— Досвід надання висококласної медичної допомоги дітлахам, ураженим вогнепальною зброєю, маємо. Набули його ще тоді, коли під Мелітополем у Новобогданівці розривалися снаряди на воєнних складах, — підтверджує головний лікар. — Тож поранені діти із зони АТО у надійних руках. Втім, всім нам дуже хотілося б, щоб ці малюки не знали такого лиха.
Ми в Google+