Нинішній герб Маріуполя приваблює своєю простотою і водночас символізмом. На щиті, розділеному на дві рівні частини срібного і синього кольорів (сталь і море), зображений якір — символ портового міста. Втім, дещо іронічно подейкують маріупольці, у майбутньому на герб можуть внести ще один суттєвий елемент — лопату. Так, звичайна лопата наприкінці літа — на початку осені стала символом захисту міста і водночас єднання тутешніх жителів, які взялися готувати населений пункт до оборони від бойовиків так званої ДНР і російських танків.

Щит і лопата

Ще донедавна відносно мирне і тилове місто, розташоване за добру сотню кілометрів від зони боїв, опинилося майже в облозі. Небезпека з’явилася з боку сусідньої Росії, звідки не припиняється запевнення про відсутність постачання зброї та військ на українську територію. Далася взнаки близькість до українсько-російського кордону: кілька днів тому колони російської бронетехніки стрімко і наполегливо «заблукали» у Приазовських степах. Перетнувши кордон, військові підрозділи, які з усіх сил намагаються видавати себе за місцевих ополченців (а такої кількості їх на цій території зроду не водилося), зайшли до Новоазовська й опинилися за 40 кілометрів від Маріуполя. Реальна небезпека повторної окупації (про той лихий період тут досі згадують із жахом) враз мобілізувала маріупольців. Попри запевнення українських військових та керівників місцевої влади про надійну оборону Маріуполя, його жителі продемонстрували ще й готовність захищати рідне місто власними силами.

Того вечора у центрі Маріуполі на площі, де нещодавно демонтували пам’ятник Леніна, місцеві жителі утворили своєрідний живий пам’ятник Україні. Адже тут відбувся багатолюдний мітинг, учасники якого засудили агресію бойовиків самопроголошеної ДНР, які діють за підтримкою і сценарієм сусідньої держави, і висловили готовність стати на захист міста, Донбасу і всієї України. Чимало чоловіків почали записуватися до добровольчих батальйонів, інші вирішили допомагати іншим способом, пропонуючи оборонцям транспорт, одяг, харчі, медикаменти чи кошти для їх придбання. Тільки під час двогодинного мітингу його учасники зібрали для цих потреб 16 тисяч гривень. «Ми — мирні люди, але нині готові захищати своє місто зі зброєю в руках, — запевнила Любов Олександрівна, одна з промовців. — Але, щоб не допустити кровопролиття, до якого підбурюють з-за близького кордону, місцеві жінки у разі потреби навіть стануть на в’їзді до міста «живим щитом» і спробують зупинити російські танки!..»

 Утім, зрозуміло, захищати столицю Приазов’я вирішили не тільки «живим ланцюгом» беззбройних людей. Зведення оборонних споруд на околицях розпочалося саме за активної участі місцевих жителів. Уже в перший день охочих виявилося так багато, що навіть бракувало лопат. «Загроза окупації Маріуполя об’єднала активістів усіх тутешніх громадських патріотичних організацій «Єдиний Маріуполь», «Євромайдан Маріуполя», «Новий Маріуполь» та городян, які почали робити свій внесок у створення лінії оборони, — розповідає «УК» місцевий волонтер Дмитро. — Аби «озброїти» всіх лопатами, вирішили частину зібраних на мітингу коштів витратити саме на їх закупівлю. Організувавши ці роботи, маріупольці звільнили військових від такого клопоту і дали їм змогу зосередитися виключно на захисті міста».

Кілька днів зміцнювали земляні укріплення та натирали мозолі добровольці з усіх районів півмільйонного міста, працівники металургійних комбінатів, комунальники, студенти, люди різних професій та віку. На одній із ділянок «трудового фронту» взяв у руки лопату й міський голова Юрій Хотлубей, який певний час працював нарівні з усіма. «Я — викладач, але насамперед маріуполець, і тому без найменших вагань вирішив допомогти зміцнювати оборону міста, — каже один із землекопів Анатолій Іванович. — Та парадокс у тому, що я — росіянин, але тепер вгризаюся у суху землю, створюючи перешкоду для російських танків. А ще зверніть увагу — оцей щит, тобто оборону міста, організовано на певній відстані від житлових кварталів, аби зменшити ризик для мирного населення. Відчуваєте різницю між діями бойовиків так званої ДНР, які, «захищаючи» Слов’янськ чи Донецьк, розташовували свої позиції серед житлових будинків, ховаючись за спинами мирних жителів?»

Маріупольці готові обороняти своє місто і не пропустити російського агресора. Фото з сайту trust.ua

Розлучення не буде!

У місті давно не сумніваються щодо причетності конкретних персон до розв’язання кривавої братовбивчої бійні на Донбасі. Тому гасло «Путін! Руки геть від України!!!»  на згаданому багатолюдному мітингу було найкоректнішим  висловом у відповідь на агресивну політику та імперські амбіції господаря Кремля. Хоча, зважаючи на велику кількість тут етнічних росіян, не варто плекати ілюзії стосовно того, що абсолютно всі засуджують безцеремонне зазіхання сусідів на українську територію. У місті таки вистачає тих, хто називає звільнення Донбасу від бойовиків самопроголошеної ДНР «каральною операцією», а втручання Росії — «порятунком від хунти».

Причому протилежні позиції і погляди у членів окремих родин виявляються настільки принциповими, що такі сім’ї навіть починають тріщати і розповзатися по швах. «Я зі своєю ще тиждень тому був готовий взагалі офіційно розлучитися, — по секрету зізнається автору цих рядків  місцевий металург Сергій. — Ну її! Вже більше місяця, як перебрався від неї до літньої кухні. Там і живу, щоб не чути її звинувачень у всіх гріхах України та українців! Бо вона надивиться російських телеканалів і таке верзе, хоч із хати тікай! Вже не тільки мене, а й нашого кота почала звати «зрадником» і «фашистом», бо він, бачте, перебрався зі мною до кухні…»

Але розлучення не відбулося. Виявляється, жінку власника кота-ренегата немов підмінили після останніх подій поблизу Новоазовська. Прихильниця політики Кремля враз різко засумнівалася у необхідності «захисту» росіянами того ж Маріуполя, де ніколи ніхто нікому не загрожував. «Сама пішла на «мирову», — каже чоловік. —  Я вже двічі ходив копати окопи, а дружина старанно готувала «тормозок». Це дійсно та ситуація, коли нещастя допомогло, і вона вже не кляне ні мене, ні кота…»

Певна річ, згаданий приватний і трохи курйозний випадок є тільки верхівкою айсберга ситуації загалом. Тим паче, що, зважаючи на присутність тут «п’ятої колони», класичне попередження «Ворог не дрімає!» вживається не для красного слівця. Свіжий тому приклад. Днями бійці спеціальної групи СБУ при штабі АТО затримали в селі Талаківка Іллічівського району Маріуполя «підпільника», який діяв в інтересах самопроголошеної ДНР. Встановлено, що 43-річний громадянин України координував діяльність агентурної групи, яка з 26 серпня ретельно збирала й передавала бойовикам інформацію про пересування та дислокацію українських військових підрозділів поблизу Новоазовська.  Затриманий, і це вже доведено, 28 серпня особисто передав своїм кураторам координати  розташування військової техніки сил АТО і невдовзі по цих позиціях були нанесені удари із систем залпового вогню «Град». Під час обшуку на квартирі спільника бойовиків вилучили вогнепальну зброю, набої та оптичний приціл для снайперської гвинтівки. Нині триває слідство щодо схожої діяльності агента та пошуку його спільників.

Відповідно продовжують українські військові реагувати також на інші нав’язливі спроби розвідувально-диверсійних дій на території міста. Корабель «Донбас» загону морської охорони збив російський безпілотник, який увечері кружляв у районі Маріупольського порту. Мабуть, заблукав… 

Місто хоче миру

Як кажуть жителі Маріуполя, вже кілька днів ситуація у столиці Приазов’я залишається «тривожно-загрозливою». «Зумовлено це ще й тим, що у нас не припиняється поширення панічних чуток про оточення міста, відступ українських військ, втечу звідси керівників міста та області, — свідчить Анатолій, один із координаторів громадської організації «Єдиний Маріуполь». — Ми намагаємося у цей непростий час ще більше згуртувати зусилля земляків, які вирішили попрацювати на оборону свого міста. Також не забуваємо і про особистий захист людей: в останню неділю літа організували й провели  курси та навчання з цивільної оборони. Вдалося залучити фахівців і людей із досвідом виживання в умовах бойових дій, які розповіли про те, як себе вести під час артилерійських обстрілів чи вуличних боїв. Також відбулися уроки надання потерпілим першої медичної допомоги. До речі, хочу звернутися до всіх співвітчизників, здатних і готових провести тут «уроки виживання», — чекаємо вашої допомоги і сприяння». 

Місто нагадує розтривожений мурашник не тільки через активне зміцнення лінії оборони на околицях, а й через намагання городян виїхати із віднедавна потенційно небезпечної зони. Ще тиждень тому в тиловому Маріуполі проживали 480 тисяч місцевих жителів плюс до 40 тисяч біженців із «гарячих точок» Донбасу, нині їхня кількість поступово зменшується. «Під час першої окупації ми перебралися до Сартани (передмістя Маріуполя. — Авт.), а нині знову, як кажуть, сидимо на валізах, — зітхає місцевий пенсіонер Леонід Самойлович. — Ще недавно запрошували знайомих донеччан пересидіти лиху годину в нас, а тепер самі шукаємо безпечного притулку. Але куди їхати? Мабуть, до сусідньої Запорізької області, де, щоправда, нас ніхто не чекає…»

Місцева влада намагається заспокоїти маріупольців, мотивуючи це тим, що у місті працюють усі комунальні служби, транспорт, магазини тощо. «Я постійно спілкуюся з керівниками штабу АТО, які запевняють, що на півдні області достатньо сил і засобів, аби захистити Маріуполь, — каже міський голова Юрій Хотлубей. — Наше місто забезпечене всім необхідним для того, щоб тут можна було нормально жити». На подальше мирне життя сподіваються й самі маріупольці. У суботу на виїзді з міста вони влаштували «живий ланцюг» — взявшись за руки, понад тисячу учасників антивоєнної акції стали на шляху в напрямку до Новоазовська, демонструючи готовність захищати столицю Приазов’я. А в неділю свій вагомий і «сталевий» внесок у зміцнення оборони на околицях зробили працівники двох місцевих потужних металургійних комбінатів «Азовсталь» та ім. Ілліча. Для зміцнення блокпостів та інших позицій привезли виготовлені протитанкові «їжаки» та щити-сляби. Прагнучи миру, приморське місто серйозно готується до війни, яка вже стукає в двері.

... Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що в Азовському морі неподалік села Безіменне внаслідок обстрілу загорілися два катери Маріупольського загону морської охорони. За попередньою інформацією, з пораненнями госпіталізовані 7 українських моряків-прикордонників. 

Лідія ЖАТКА
для «Урядового кур’єра»