Щоб потрапити на КСП (командно-­спостережний пункт) одного з батальйонів брига­ди НГУ «Хартія», яка б’є рашистів на лиманському напрямку, їдемо безкрайніми просторами Серебрянського лісу. Точніше, того, що залишилося від колишнього заповідника. Тепер замість столітніх сосен тут стоять вигорілі пеньки та обвуглені стовбури дерев.

Зупиняємося на узбіччі й бігом пересуваємося до ледве помітних дверей бліндажа в землі — до маскування тут ставляться дуже серйозно. Пройшовши кілька метрів темним коридором, потрапляємо у просторе світле приміщення з кількома робочими столами та великими екранами, на яких відображено картинку з безпілотників підрозділу, що наводять вогонь мінометів та артилерії по ворожих позиціях. У приміщенні перебувають до десятка українських військових, які навіть не звертають уваги на мою появу, активно обговорюючи наслідки чергового пострілу із гранатомета або скиду з дрона по ворожих позиціях.

Назустріч виходить давній знайомий — комбат Олег Черкашин «Іспанець», який з початку широкомасштабного вторгнення воював у складі окремої бригади ТрО Харкова і вже кілька місяців очолює один з батальйонів «Хартії».

Під час розмови офіцер розповідає, що задля ефективного протиборства з російським ворогом, який постійно змінює тактику ведення бою, він та його підлеглі вимушені постійно швидко пристосовуватися до нових умов. «Тепер бойові дії виходять на більш технологічний рівень: це повсюдне використання дронів — від розвідників до важких бомберів і FPV», — каже він.

Через це, за словами комбата, змінюється і стратегія всієї війни: «По суті, піхота відходить на другий план. Відповідно через ті правила, що диктує нам війна, увагу підрозділу зосереджую на застосуванні БпЛА — вкладаю сили та ресурси».

Крім того, під час ведення бойових дій у лісовій місцевості постійно доводиться враховувати обмежений сектор для піхотних підрозділів та недостатню можливість використання бронетехніки, брак доріг.

Норматив із підготовки Д­30 розрахунок виконав на відмінно. Фото Оксани ІВАНЕЦЬ

«Водночас цей наш український ліс нам допомагає — захищає людей з неба, адже більшість осколків влучає в дерева і переміщення особового складу робить непомітним», — уточнює комбат.

«Іспанець» розповідає, що окупанти теж нарощують кількість БпЛА і засобів РЕБ, але на всі штурми кидають «піхотне м’ясо» — ставлення до життя людей в них так і не змінилося.

«Вони по­-старому йдуть піхотними підрозділами за підтримки бронетехніки. І майже кожен такий похід закінчується відкатом цієї техніки та втратою особового складу», — підтверджує він.

За кілька днів до мого приїзду в батальйон до «Іспанця» Battlecams спостерігали, як росіяни розстріляли своїх товаришів, поранених під час чергового невдалого штурму, що намагалися здатися в полон. Так і гниють їхні трупи під українським сонцем на українській землі.

«Хоч ті перебували недалеко від своїх позицій і їх можна було врятувати. Проте «побратими, які своїх не кидають», обрали інший варіант розвитку подій», — розповідає офіцер.

А полонений, якого таки вдалося вивести з­-під вогню «товаришів», виявився представником підрозділу «шторм­z», за плечима має одинадцять термінів за ґратами й без будь­яких докорів сумління пішов убивати українців за гроші.

Вдалося мені побувати й на позиції артилеристів «Хартії». Командир підрозділу з позивним «Гефест» попри досить молодий вік загартував характер та навички ведення бою під час проведення ООС на Донбасі. Офіцер розповідає, що особовий склад обирав і навчав особисто. І вважає це запорукою успіху.

Він, як і «Іспанець», зазначає, що для коригування вогню артилерії по ворогу активно використовують безпілотні літальні апарати. У кожному підрозділі за це відповідають Battlecams, які перебувають на цілодобовому чергуванні, оскільки команда на відкриття вогню може бути і плановою, і в терміновому порядку. Відпрацьовують артилеристи і по живій силі, і по техніці супротивника.

Черговий з позивним «Калина», який сидить на спостережному пункті та коригує вогневу роботу підрозділів, каже, що улюбленими його мішенями залишаються новоприбулі солдати росармії, яких кидають на позиції без пояснення обстановки знову ж таки ті, «хто своїх не кидає».

«Вони, по-­перше, на початках «кучкуються», а це ідеальна ціль — одним пострілом відправити кілька рашистів у пекло. А по­друге, весело спостерігати, коли вони гинуть на мінах, які розставили їхні ж товариші», — усміхається військовий.

Обстановка на позиції артилеристів «Хартії», де мені вдалося побувати, була відносно спокійною. Лише неподалік лунало гупання танка сусідів, який стріляв по окупантах.

В окопах нас зустрічає командир гармати з позивним «Птах». Він з гордістю показує свою підопічну — Д­-30, розповідає, що називають її «Малефисента», а характер вона має, як у тої чаклунки, складний. Та постійна турбота господаря дала плоди: гармата і «Птах» знайшли спільну мову й разом нищать загарбників.

«Гефест» у бліндажі проводить невелику нараду, а потім тренування. Норматив з розгортання Д­-30 розрахунок виконав на відмінно.

Уже рухаючись до автомобіля, у повітрі чуємо неприємне гудіння БпЛА. Прискорюємо крок у напрямку машини, побоюючись, що це може бути ворожий безпілотник­розвідник або ще гірше — FPV-­дрон.

Дорогою на КСП батальйону запитую «Гефеста», наскільки дефіцит боєприпасів позначається на веденні боїв.

«Велику роль у веденні війни відіграє правильний менеджмент. Ми підходимо до витрат боєприпасів не з точки зору кількості, а рахуємо нашу ефективність», — зазначає офіцер.

Його слова підтверджує і командир бригади «Хартія» полковник Ігор Оболєнський: «KPI (ключові показники ефективності роботи) наших чергових Battlecams проявляється в тому, щоб продемонструвати свою ефективність, знищивши якомога більше особового складу ворога і застосувавши якомога менше боєприпасів. Ви знаєте, що для пристрілювання по цілі треба використати хоча б два боєприпаси. Третій уже летить у ціль. Але ми навчили Battlecams залежно від обстановки або використовувати FPV-­дрон, який коштує значно менше, ніж 122­-міліметровий або 152­-міліметровий боє­припас, або звертатися до більших калібрів».

Офіцер упевнений, що успіх будь­-якої воєнної операції полягає в застосуванні правильного менеджменту і детальному плануванні, а також у здатності адаптуватися до сучасних методів ведення бойових дій.

Оксана ІВАНЕЦЬ, 
АрміяInform, онлайн­-медіа  Міністерства оборони