20-22 січня 2015 року вцілілі захисники руїн донецького аеропорту стали залишати позиції й виходити на «велику землю». Бо на відміну від звичайних людей, тих умов, які на той момент тут склалися, не витримав навіть надміцний бетон: бойовики підірвали перекриття нового термінала. Серед останніх, хто з боями пробивався з-під руїн, були два десятки бійців 90-го окремого аеромобільного батальйону. Щоправда, 27 січня українці внаслідок успішної операції знов тимчасово відвоювали частину цієї території, щоб забрати тіла побратимів, які тут залишилися. Та загалом оборона ДАП, який ворог обстрілював з усіх видів зброї й безуспішно штурмував протягом 242 діб, вже стала історією.

Символ мужності і стійкості

Шахтарському Донецьку не звикати до порівнянь окремих моментів місцевих реалій із пеклом. Зокрема ще у мирні дні й роки такі слова зазвичай можна було почути на багатолюдних похоронах гірників, які загинули після потужних вибухів і пожеж у підземних виробках шахт. Жертв «битви за вугілля» несли до могил у закритих домовинах і казали, що нещасні ще за життя встигли побувати у пеклі. І ніхто тоді не міг передбачити, що невдовзі справжнім пеклом назвуть не охоплені вогнем тісні виробки на кілометровій чи й більше глибині, а сучасний комфортний міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва, зведений тут до Євро-2012.

Бої за летовище та його оборонці «кіборги» відтоді стали символом і синонімом мужності, героїзму, незламності, бойового духу та непереможності. Про них тепер пишуть книжки і створюють художні й документальні фільми, складають пісні, карбує пам’ятні монети Національний банк, встановлюють пам’ятники, а по той бік лінії розмежування лякають ними бойовиків-новобранців.

До речі, не секрет, вперше українських захисників ДАП назвали «кіборгами» саме проросійські бойовики, які брали участь у безуспішних штурмах термінала. Після тривалих невдалих спроб знищити оборонців і величезних втрат вони пояснювали свою неспроможність тільки тим, що проти них воюють не звичайні люди, а «кіборги».

А боятися цієї території, називати її проклятою чи пеклом ті, хто зі зброєю в руках прийшли на українську землю, почали ще до вересневих днів 2014 року, відколи офіційно починається відлік оборони аеропорту. Адже ДАП став символом початку кінця агресивних намірів агресорів ще наприкінці травня 2014-го, коли вони там вперше зазнали великих втрат. Очевидці тих подій пам’ятають, з яким пафосом 26 травня штурмові групи бойовиків вирушали до аеропорту, де тримала оборону група українських спецпризначенців та десантників. Але росіяни та чеченці, які мали чималий досвід бойових дій між собою, а також місцеві «ополченці» після авіаційного удару та обстрілу із «зушки» панічно втікали звідти.

Підсумок того найпершого бою приголомшив: в українців було тільки троє поранених, а бойовики до місцевих моргів відвантажили більш як сотню тіл, серед яких понад третина — етнічні росіяни з чималим військовим досвідом.

Надміцний горішок

Далі аеропорт як поле бою з вересня 2014-го по січень 2015-го став міцним горішком для проросійських незаконних збройних формувань, які не раз запевняли, що взяли термінал, проте знову відступали, залишаючи на підступах до українських позицій велику кількість загиблих і поранених.

Точну кількість втрат бойовиків з відомих причин не оприлюднюють, але і вцілілі проросійські агресори, й українські «кіборги»-захисники тепер кажуть одне й те саме: атакуючих активно використовували як гарматне м’ясо.

«Якби росіяни хоч раз побачили купи трупів співвітчизників навколо аеропорту, побачили, як бродячі собаки гризуть людські кістки і бігають з головами мерців у зубах злітною смугою, вони назавжди зненавиділи б цю війну», — переконаний кулеметник 93-го ОМБ Олександр Сергєєв.

А останні дні оборони ДАП укотре нагадують усім, що війну нам нав’язав підлий, жорстокий і дуже віроломний ворог. Запросивши тимчасове перемир’я, щоб забрати своїх загиблих і поранених, проросійські бойовики скористалися можливістю закласти вибухівку. Кілька надпотужних вибухів, перший з яких прогримів 20 січня, зруйнували перекриття будівлі й поховали під руїнами чималу частину захисників. Саме на цей період припадає найбільша кількість загиблих українських бійців — понад чотири десятки. Усього ж, за даними з різних джерел, за всі 242 доби оборони аеропорту втрати оборонців становлять близько 200 убитих та більш як 400 поранених. Серед атакуючих на полі бою загинули, зазнали поранення та пропали безвісти у кілька разів більше. Хоч, звісно, протистояли ворогу не міфічні «кіборги», а звичайні люди — добровольці і патріоти. Один із них — Сергій Гуссіді з Миколаєва.

ПРЯМА МОВА

Учасник штурму ДАП:

«Не знаю, хто захищає донецький аеропорт, але ми три місяці їх не можемо звідти вибити. Пішли штурмувати — нам таких… вломили, що ми відійшли. Накрили їх «градами», а вони пірнули до підземних колекторів каналізації. Після обстрілу ми захоплюємо територію аеропорту, а вони вилазять з-під землі і знову дають нам таких…! Вони захопили нашу зброю, техніку і взяли кілька десятків полонених, яких загнали у затоплений нами ж лайном колектор і зачинили на замок. Далі у них почалися проблеми з їжею. Вони роблять вилазку в Донецьк, беруть у полон ще два десятки наших і вимінюють у нас їх на три тонни харчів… Тому я не знаю, хто там сидить, але це не люди — це кіборги!!!»

СЛОВО РОКУ

Словник української мови та сленгу «Мислово» визнав «кіборги» словом 2014-го, яке стало чи не єдиним серед найважливіших найчастіше вживаних слів того року з позитивним значенням.