Останнім часом ЗМІ активно обговорюють тему премій, які начебто нараховували в Міністерстві юстиції державним виконавцям. Цифри, які наводили в оприлюднених документах, справді вражали: сума винагород шести осіб доходила до 23 мільйонів гривень за два місяці. Щоправда, більшість із тих, хто висловлював обурення цими преміальними, навіть не намагалася з’ясувати, що до чого.
«Урядовий кур’єр» проаналізував основні звинувачення, які лунали в бік Мін’юсту, і розібрався, за що саме державні виконавці отримали виплати.
Не судом єдиним
Будь-який український суддя чи юрист скаже, що виграти суд — це ще не перемога, адже в країні виконують до 5% судових ухвал. Тобто 95% судових рішень, які виносили суди іменем України, залишалися лежати у вигляді паперу в архівах виконавчих служб. На жаль, така статистика останніх 25 років.
Саме тому торік, коли ухвалювали судову реформу, ухвалили закон про реформу системи виконання. У ньому йшлося зокрема про мотивування виконавців. Тоді було запроваджено винагороду для державних виконавців у розмірі 2%.
Винагорода державного виконавця — це частина виконавчого збору, яку стягують з недобросовісного боржника на користь того, хто виграв суд (це може бути і людина, і підприємство). Тобто якщо людина виграла суд, але боржник добровільно не виконав рішення, тоді за справу береться державний виконавець, який відкриває виконавче провадження, розшукує майно чи гроші і стягує зазначену в судовій ухвалі суму. Так-от, додатково з боржника стягують ще 2% винагороди для держвиконавця. Тобто таке собі покарання боржника за недобросовісність. Це передбачено чинним законодавством.
Працюючи над запровадженням цієї новації, врахували досвід європейських країн і міжнародних експертів, які спільно з українськими колегами напрацьовували законодавство. В Україні винагорода найнижча серед країн Євросоюзу. У країнах Балтії, Польщі, Молдові вона становить 8—15%.
В Україні через резонанс навколо виплат держвиконавцям наприкінці серпня Кабмін обмежив максимальну суму винагороди. Це було зроблено з ініціативи Мін’юсту. Цим рішенням передбачено, що сума винагороди за одне провадження не може перевищувати 200 прожиткових мінімумів, тобто 308 тисяч гривень.
«Хочу розвіяти міфи. Перший — нібито виплата мільйонних винагород державним виконавцям здійснюється з державного бюджету за рахунок пенсіонерів, соціальних працівників та інших незахищених верств населення. Офіційно заявляю, що винагорода державного виконавця — не премія, надбавка чи якась частина заробітної плати, тому її не сплачують з державного бюджету», — роз’яснює міністр юстиції Павло Петренко.
Відповідь на запитання, навіщо держвиконавцям платити винагороду, лежить на поверхні. З моменту запровадження винагороди для державних виконавців за останні 9 місяців кількість фактично виконаних рішень збільшилася майже утричі. Середній показник виконання судових рішень у країнах Євросоюзу — 50—60%. Звісно, попереду ще багато роботи, щоб в Україні вершилось правосуддя, яке передбачало не лише отримання рішення суду, а його виконання.
«Візьмемо справу «Газпрому», в якій Україна стягує з цієї російської компанії 172 мільярди гривень, — наводить приклад Павло Петренко. — Державний виконавець, який за автоматичною системою розподілу виконавчих проваджень отримав цей кейс, протягом кількох місяців провів роботу з пошуку активів, майна і грошей цієї російської компанії. Зрозуміло, що після трьох років війни компанія має не дуже багато майна і грошових коштів на території України. Завдяки професійним діям виконавця вдалося стягнути на користь державного бюджету понад 80 мільйонів гривень і накласти арешт на понад 30 мільйонів гривень корпоративних прав. Додатково стягнуто суму виконавчого збору, з якої цей державний виконавець отримав винагороду. Так само діє принцип нарахування винагород за всіма іншими виконавчими провадженнями. Цю винагороду сплачує недобросовісний боржник, що не виконав рішення суду, з якого цю суму було стягнуто на користь конкретного державного виконавця».
Усі на поліграф
Міф другий: що частину винагороди державних виконавців здають нагору. Цей міф почав культивуватися з середини серпня, і тоді в Мін’юсті вирішили провести повну перевірку всього керівного складу системи державної виконавчої служби на поліграфі. За цей час перевірили всіх керівників Державної виконавчої служби України у всіх областях.
Питання, які ставили під час перевірки, були такими: чи брали ви від підлеглих грошові кошти з отриманої ними винагороди державного виконавця? Чи пропонували ви підлеглим сплачувати вам грошові кошти, отримані ними як винагороду? Чи вимагало від вас керівництво Мін’юсту, а саме міністр і його заступник, частину грошей від винагороди державного виконавця? Чи вимагало від вас керівництво департаменту ДВС неправомірну вигоду від винагороди державиконавця?
«Попри те, що в системі працюють понад 4 тисячі державних виконавців, ми провели безпрецедентну перевірку держвиконавців і керівників ДВС, — каже очільник Мін’юсту. — Можу офіційно підтвердити: щодо зазначених питань жодних фактів чи припущень вимагання винагороди у вигляді неправомірної вигоди чи таких розпоряджень керівництва Мін’юсту не було зафіксовано. Крім того, у нас діє спеціальна «гаряча лінія», на яку може анонімно звернутися будь-який громадянин або державний виконавець з фактами вимагання незаконних розпоряджень від його керівництва. Анонімних заяв чи скарг із цього приводу не надходило.
Звертаємося до всіх зацікавлених осіб: якщо такі факти буде зафіксовано, дзвоніть на номер (044) 364-23-93. Ви маєте право анонімно подати будь-яку інформацію, яку буде перевірено. Її оприлюднять, і ми спільно з представниками ЗМІ її опрацюємо і жорстко реагуватимемо. Дуже важливо, щоб будь-які припущення чи маніпуляції не робили зраду там, де її немає. Для мене важливо, щоб в Україні рівень виконання судових рішень був таким, як у країнах Східної Європи (понад 50%)».
Ще один міф. Виконавчі провадження нібито розподіляють якось в ручному режимі. У результаті ласі провадження потрапляють до потрібних виконавців. «Коли запроваджували реформу, спільно з міжнародними експертами було розроблено систему автоматизованого розподілу виконавчих проваджень, критеріїв оцінки ефективності виконавчих проваджень і виконавців, — продовжує Павло Петренко. — Жоден виконавець не може отримати лише майнові виконавчі провадження, за які передбачається винагорода. Він отримує пакет виконавчих проваджень, зокрема й ті, які не дуже популярні (аліменти, немайнові стягнення тощо). І тільки коли показник фактичного виконання понад 55%, він отримує винагороду. Цей принцип справедливий і мотиваційний, щоб виконувати всі виконавчі провадження».
До речі, в Україні працює приблизно 4,7 тисячі державних виконавців, які уповноважені на примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. «Згідно зі штатним розписом, в Україні має бути 5700. Не всі штатні одиниці заповнено. Є приблизно тисяча вакансій, — зазначає заступник міністра юстиції Сергій Шкляр. — Тривають конкурси на заміщення вакантних посад».
У цій ситуації не все так погано, як комусь хотілося б.
Ми в Google+