Промислове освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну розпочали 66 років тому. Нині в структурі державного підприємства «Львіввугілля» шість шахт. Тут працюють понад сім тисяч гірників, не враховуючи адміністративного та допоміжного персоналу. Про сьогодення копалень, проблеми й перспективи їхнього завтрашнього дня ведемо мову з директором департаменту паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження облдержадміністрації Михайлом МЕЛЬНИКОМ.
— Пане Михайле, мав можливість ознайомитися з роботою деяких копалень Львівщини. Склалося враження, що день нинішній сюди не заглядає, якщо говорити передовсім про обладнання.
—Так, обладнання у «Львіввугіллі» й справді застаріле як морально, так і фізично. Загалом кардинального оновлення фонду шахт немає, вони займаються поточними ремонтами чи реставрацією механізмів, у тому числі й комбайнів. Питання модернізації копалень нині виступає на передній план, це справа нагальна. 2016 року вперше за останній час вклали понад дев’ять мільйонів гривень в оновлення, осучаснення виробництва. Розуміємо, що це не досить значна сума, але все-таки зроблено перші кроки добрих сподівань на краще. Є розуміння цієї проблематики й у Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
— Зі збутом продукції не виникає труднощів?
— Добротвірська ТЕС на Львівщині готова забирати все вугілля, яке видобувають наші шахти. Але, крім цієї станції, копальні «Львіввугілля» частково також відвантажують продукцію на Калуську ТЕЦ і Бурштинську ТЕС, що в Івано-Франківській області.
Через те що гірниче виробництво немодернізоване та немає капіталовкладень в основні фонди, видобуток вугілля становить до п’яти тисяч тонн на добу. Це забезпечує насправді майже 40 відсотків потреби Добротвірської ТЕС. Розуміємо, що збільшення видобутку, сучасне обладнання, енергоощадні технології та збут зменшать собівартість продукції, поліпшать умови праці шахтарів і загалом галузь зможе якісно та ефективно працювати. Проаналізували, щоб вийти на прибутковий рівень, потрібно майже мільярд гривень. Звісно, не відразу ж, а поступово, впроваджуючи першочергово найрезультативніші рішення. Термін повернення залучених інвестицій не більше трьох років.
— Звідки, на ваш погляд, можна взяти такі кошти?
— Можуть бути залучені інвестиційні кошти як від європейських банків, міжнародних фінансових корпорацій, так й інших інвестиційних фондів. Є інструменти державно-приватного партнерства, де законодавець передбачив, що приватний інвестор може своїм обладнанням входити в шахту, брати на розробку певну лаву, заробляти кошти для себе і державі надавати відсоток прибутку та забезпечувати шахтарів роботою.
— Це — теоретично, а чи зроблено вже певні практичні кроки в цій царині?
— Поки що в пошуках. Вугілля маємо куди збувати, але зношеність обладнання шахт впливає на велику собівартість продукції.
— Як приділяють увагу безпечним умовам праці в копальні?
— Звісно, дуже важливо, аби були безпечні умови шахтарської праці. Увагу цьому приділяють. Але в цій сфері також потрібна державна підтримка на відповідні заходи. Бо якщо проаналізувати роботу шахт у наших сусідів-поляків, то там умови праці значно кращі, безпечніші. Добре, що у нас не було останнім часом якихось надзвичайних ситуацій.
— Але, знаю, що були протягом 2016 року кілька масових протестів гірників — і біля будівлі облдержадміністрації, і на дорогах області. Що вимагали?
— Обласна влада, адміністрації копалень завжди йдуть на контакт з шахтарями, профспілками, зрештою, мають з ними взаємодію і розуміння проблеми. Гірники про себе нагадують інколи протестами, бо хочуть отримати зароблені кошти. Кажемо їм, що від їхньої праці теж залежить і розв’язання цієї проблеми, і успіх справи. Адже що більше вони зможуть видобути вугілля, то меншою буде собівартість продукції, але водночас конкурентнішою її вартість. Це означає, що більше коштів підприємство зможе отримувати за реалізацію чорного золота.
Нині Міністерство енергетики та вугільної промисловості України розробляє проект концепції розвитку вугільної галузі. Львівщина, звісна річ, подала свої пропозиції й зауваження. Вважаємо, що мають бути чітко передбачені заходи щодо кожної шахти, як-от: коли її модернізуватимуть, в яких обсягах, яка є потреба у вугіллі, які вимоги до якісних показників, скільки працівників має працювати, у тому числі адміністративного персоналу.
— Цікаво, а чи впродовж 2016 року багато скоротили, або оптимізували, посад на шахтах «Львіввугілля»?
— 2016 року оптимізували штати працівників шахт, здебільшого адміністративного персоналу. Загалом майже 900 осіб.
— Деякі копальні вже не переймаються дитсадками, іншими соціальними структурними об’єктами?
— Зменшуючи фінансове навантаження на шахти, 2016 року передали низку соціальних структурних об’єктів (дитсадки, санаторії тощо) у відання органів місцевого самоврядування. Це зменшує витрати на видаткову частину підприємства.
— Чи велика заборгованість із виплат зарплатні шахтарям?
— Своєчасну виплату зарплатні гірникам вдалося певною мірою стабілізувати. Із січня 2016 року немає вже такої значної заборгованості, вона радше буває поточною, з невеликими затримками, хоч такі факти були.
— Серед тих численних проблем-труднощів які, на Вашу думку, заходи, проекти вселяють надію на перспективний розвиток копалень «Львіввугілля», вугільної промисловості країни загалом?
— Розглядаємо цікавий інвестиційний проект зі створення в Україні високотехнологічного виробництва синтетичного моторного палива шляхом газифікації вугілля на базі вітчизняної вугільної сировинної бази (кам’яного та бурого вугілля), який забезпечить високу ефективність інвестицій і значний соціально-економічний ефект. Вироблятимуть бензин марки А95 і дизпаливо європейської якості.
Цей проект робить наголос на два основні організаційно-технологічні модулі — західний та східний. Власне, західний модуль планово ∂рунтується на вугіллі газової групи марки «Г», що добувають на вугледобувних підприємствах Львівсько-Волинського басейну. Йдеться про копальні ДП «Львіввугілля» та шахту №10 Нововолинська, яку ще будують.
Узагалі загальна вартість втілення в життя цього інвестиційного проекту становить до восьми мільярдів євро. Компанія розглядає можливості залучення до його впровадження найбільших світових організацій, зокрема з азійських країн — Китаю, Індії як фінансових операторів ринку. Такий масштабний проект мав би істотно допомогти й у модернізації наших шахт, бо потреба у вугіллі буде більшою, ніж копальні видобувають. Презентували його в обласній державній адміністрації, схвально відгукнулися щодо цього проекту й на слуханнях сесії Сокальської райради. Нині обговорюємо з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України можливості подальшого впровадження цього проекту. Наразі ж розробили його попереднє техніко-економічне об∂рунтування, визначили склад учасників, створили й узгодили механізм отримання інвестицій та надання гарантій на них.
— Але, кажуть, що Львівщина прагне не лише модернізації шахт, а й навіть будівництва нової копальні. Це так?
— Так, маємо ще один перспективний інвестиційний проект. І саме з будівництва в Жовківському районі шахти «Любельська», вугілля якої належить до марки «К» — коксівне, що використовують для виплавки металу. У спорудження цієї копальні вже вкладено майже 53 мільйони доларів США. Загальний бюджет її будівництва становить 1,1 мільярда доларів. Запасів вугілля вистачить тут на сорок років. Попит на таку продукцію у світі є, зокрема в Європі, Індії, Китаї. Якщо проект вдасться втілити, то на «Любельській» зможуть працювати майже чотири тисячі гірників.
— Отже, якщо зважити на ці інвестиційні проекти, то в перспективі Львівщина у вугільній галузі матиме два значних напрями — розвиток технологічного комплексу та видобуток коксівного вугілля.
— Попри те, що в світі шахти й теплові станції закривають, у нас усе-таки оптимістичні прогнози: ще щонайменше років із двадцять українська вугільна галузь залишатиметься актуальною для енергетики.
Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Михайло МЕЛЬНИК. Народився 1982 року в с. Йосипівка на Львівщині. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка». Працював, зокрема, у Львівському державному аграрному університеті, агрохолдингу «Мрія», концерні «Хлібпром». У квітні 2016 року очолив департамент паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Львівської облдержадміністрації.
Ми в Google+