7 грудня 2020 року на 75-й сесії Генеральної Асамблеї ООН ухвалено резолюцію «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів». «Ухвалення резолюції свідчить, що мілітаризація Криму, яку здійснює Російська Федерація як держава-окупант, залишається в центрі уваги міжнародного співтовариства, що розглядає перетворення Криму на величезну військову базу як пряму загрозу безпеці і стабільності у регіоні. У резолюції зазначено, що Росія перемістила на територію Криму озброєння, здатне нести ядерні заряди. Резолюція вимагає від Росії негайно припинити таку діяльність», — зазначив у заяві міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, додавши, що ухвалений документ — новий елемент щоразу більшого правового тиску на Росію.

У заяві йдеться, що резолюція закликає державу-окупанта припинити мілітаризацію освіти у Криму — шкільну військову підготовку кримських дітей, метою якої проголошено їхню майбутню службу у збройних силах РФ.

Далекосяжні наслідки

Після окупації Криму 2014 року Росія проводить регулярні військові навчання на півострові. У Генштабі України дії російських військових у Криму називають незаконними. Експерти неодноразово підкреслювали, що ключова загроза — мілітаризація Криму державою-окупантом. Небезпека існує не лише для півострова та людей, які там живуть, а для всього Чорноморського регіону й не тільки.

У Міністерстві закордонних справ України переконані, що мілітаризація тимчасово окупованого Криму і «поширення ядерної зброї у Чорноморському регіоні» — це виклик міжнародному порядку і безпеці, а «російський режим загрожує не лише Україні, а й усій Європі».

Росія нарощує військову силу в окупованому Криму й використовує півострів як базу для бойових операцій у Сирії й інших частинах регіону. У цьому впевнений Постійний представник України при ООН Володимир Єльченко. «Окупація й подальша мілітаризація Криму має далекосяжні наслідки для безпеки не лише в Чорноморському регіоні, а й в усій Південній Європі, Північній Африці та на Близькому Сході. Події в Сирії — переконливі докази цього», — наголосив він.

За словами Володимира Єльченка, російська влада обрала шлях ескалації й нарощування агресії, розширюючи та поглиблюючи її. Рівень мілітаризації Росією окупованого Криму вже «безпрецедентний».

Захоплення свідомості

Однак Росія не лише нарощує присутність на території півострова, а й здійснює мілітаризацію суспільного життя. Насамперед через освіту. Окупаційна влада ініціює численні масові заходи, спортивні й театралізовані шоу, дітей навчають основ військової справи та поводження зі зброєю. Пропаганда ненависті й культ насильства стали частиною освіти, а в школах та інститутах учнів і студентів готують «битися за Росію зі зброєю у руках».

Кандидат психологічних наук конфліктолог Ірина Брунова-Калісецька переконана, що такі дії зводять нанівець вартість людського життя у свідомості кримчан: «Мілітаризована свідомість найбільш чорно-біла не лише за формулою «друг — ворог». Вона передбачає підкорення наказу, старшому за званням як базову модель для дії, що послаблює опір пропаганді, мінімізує значущість обговорення різних точок зору, діалогу, пошуку спільних рішень, взяття на себе громадської відповідальності, позбавляє здатності самостійно здійснювати моральний вибір, тобто нівелює все те, що становить підвалини демократичного суспільства. Вартість людського життя — одного з природних прав людини знівельовано».

У тому, що мілітаризація освіти в Криму — одна з найсерйозніших загроз для кримчан, переконана керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник: «У дітей формують культ війни і толерантність до насильства, агресивне ставлення до інших держав і народів, які не підтримують ідей «рускава міра». Неповнолітнім нав’язують «рускую» ідентичність, розриваються зв’язки з країною їхнього народження і громадянства України».

Ольга Скрипник вважає, що Україна має докласти максимум зусиль для захисту прав громадян України, які залишилися в окупації. Вона повідомила, що група незалежних експертів напрацювала перелік рекомендацій, які пропонує починати втілювати у життя, не чекаючи деокупації.

«На сьогодні одна з головних проблем, які стали наслідком окупації Криму, — мілітаризація. Ми досліджуємо її з точки зору гуманітарного виміру і виміру прав людини. Насамперед зосереджуємося на дітях і молоді, які найпершими страждають від мілітаристської системи, розбудованої в Криму. Росія витрачає на це великі ресурси. І навіть COVID-19 не зупиняє РФ, яка постійно створює додаткові ризики, оскільки її головна мета — зміна свідомості людей в окупації», — розповіла Ольга Скрипник.

Кримська правозахисна група постійно фіксує факти мілітаризації дітей і молоді. Воєнізовані заходи за участі неповнолітніх часто прив’язують до першотравневих свят і 9 травня.

Вік дітей, які потрапляють під вплив мілітаризації у Криму, різний. Деякі заходи проводять навіть у дитячих садочках. Наприклад, на початку травня 2019 року в дитячому садку №24 м. Севастополя відбувся так званий святковий військовий парад дошкільнят. Приймав його представник росгвардії майор поліції Сергій Овчаров.

Кримські діти протягом останніх шести років живуть в окупації. Влада Російської Федерації системно порушує права дітей, що стосуються всіх сфер їхнього життя. Це створення штучних загроз здоров’ю під час мілітарі заходів, примусове громадянство, нав’язування російської ідентичності, позбавлення доступу до незалежних джерел інформації, обмеження у здобутті освіти рідною мовою й постійні перешкоди в доступі до освітніх установ на підконтрольній Україні території, переконані правозахисники та експерти. На такі заходи витрачають чималі кошти з російського бюджету.

Чи можна захистити дітей?

Як захистити дітей і що має зробити Україна, аби врятувати їх на окупованих територіях від мілітаризації свідомості, яку Росія проводить там протягом майже семи років? Керівниця Центру громадянської просвіти «Альменда» Валентина Потапова впевнена, що в умовах сучасних викликів, а саме збройного конфлікту й окупації, дуже важливо переусвідомити підходи до способів правового регулювання та гарантування права на освіту жителям окупованого Криму.

«Російська освітня машина із самого початку окупації стала застосовувати до кримських школярів усі методи ідеологічної пропаганди та формування покоління яничарів. Саме тому виникає запитання: які досвід і цінності засвоюють на окупованій території громадяни України, а що найстрашніше — їхні діти?

Аналізуючи стан освіти у Криму, можемо виокремити принаймні два завдання для держави.

По-перше, можливість впливу на світогляд громадян, які залишились на окупованій території, й дітей, які мають змогу отримати громадянство за місцем народження.

По-друге, доступ до гарантованого державою права на освіту. На превеликий жаль, брак стратегії повернення Криму призводить до того, що всі дії держави мають ситуативний характер і не створюють реального механізму впливу на виклики. Тому виникає запитання, чи може Українська держава відсторонитися від будь-якої можливості впливу на ситуацію», — прокоментувала громадська діячка.

Кандидат психологічних наук Юлія Крилова-Грек упевнена, що передовсім треба працювати з розвитком критичного мислення у дітей та молоді.

«Один з ефективних шляхів роботи з молодим поколінням — впровадження програм для розвитку критичного мислення — медіа— і кіберграмотності, які мають подавати в цікавій формі: ігри, квести тощо. Треба показати дітям, наскільки важливо перевіряти інформацію, щоб не вірити всьому нав’язаному у кримському та російському медіапросторі, не піддаватися маніпулятивній концепції «свої — чужі, чорне — біле», яку часто використовують у Криму російські ЗМІ».

Дослідниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова розповіла, що мілітаризація свідомості у Криму супроводжується системними порушеннями прав дітей: «Воєнізовані заходи, які пропагують службу в російській армії, у Криму проводили, нехтуючи правилами захисту від пандемії. На цих заходах було багато дітей, і їхнє здоров’я було поставлено під додаткову загрозу, якої можна було уникнути. Такі дії змішуються з постійним безкарним розпалюванням ворожнечі онлайн до українців і кримських татар. Дітей позбавляють доступу до українського телебачення, блокуючи в інтернеті сайти провідних українських телеканалів. Можливість здобуття освіти українською мовою на півострові теж майже заблоковано. Усе це порушує конвенцію про права дітей, яку Росія ратифікувала і має виконувати».

Ірина Сєдова переконана, що фактично нині у Криму захистити дитину від цього жаху можуть тільки в родині: «Але що робити, коли батьки самі стали жертвами цієї пропаганди і не бачать у ній нічого поганого? А що робити, якщо в дитини немає батьків? Такі діти, по суті, залишаються беззахисними перед цією страшною пропагандистською машиною окупантів. І якщо розпочнуться бойові дії для повернення території Криму, ці діти загинуть першими. Адже Росії вигідно захищати окуповану територію руками зазомбованих пропагандою місцевих. Вони ж не росіяни, тому окупанти ставляться до цих людей просто як до м’яса, яким закидатимуть українську армію в разі активізації бойових дій. Вважаю, що нині завдання №1 для всієї світової спільноти — якомога швидше припинити цей злочин і врятувати свідомість українських дітей у Криму від жахливої російської інформаційної агресії».

Вона вважає, що потрібно залучати якомога більше волонтерів, активістів і просто небайдужих громадян до таких напрямів спротиву інформагресії РФ:

проведення системних моніторингів ситуації з дотримання прав людини на окупованих територіях;

системне збирання доказів порушення прав людини й міжнародного гуманітарного права на окупованих територіях;

підготовка тематичних повідомлень до Міжнародного кримінального суду і міжнародних організацій щодо виявлених порушень;

збільшення обсягів незалежного інформування українського суспільства про ситуацію на окупованих територіях і лініях розмежування відповідно до міжнародних стандартів журналістики;

робота з адвокації доступу міжнародних моніторингових місій до Криму.

Якщо всі ці кроки, на думку Ірини Сєдової, Україна зможе поступово втілити, це стане величезним проривом і надасть додаткові можливості для захисту дітей та молоді — громадян України, які живуть в окупації і є прямими жертвами інформаційної агресії РФ.

Ольга ГЕРАСИМЧУК
для «Урядового кур’єра»

МОВОЮ ЦИФР

За даними заступника міністра закордонних справ України Єгора Божка, які він оприлюднив у Штаб-квартирі ООН, на осінь 2019 року російська військова присутність у Криму становила 31,5 тисячі військових. Він навів статистику, що на території тимчасово окупованого українського півострова перебувають 40 російських танків, 583 одиниці броньованої техніки, 162 одиниці важких артилерійських установок, 122 бойові літаки, 62 гелікоптери, 12 систем залпового вогню. У регіоні 34 російські військові кораблі та сім підводних човнів.