Мир. Таке коротке слово, але з таким глибоким змістом. І це розуміємо не лише ми, дорослі, а й наші діти, особливо нині, коли мир для українців такий бажаний. Коли для нашої держави це питання надзвичайно актуальне й болюче. Коли українські захисники боронять незалежність Батьківщини, а патріоти не втомлюються закликати націю до об’єднання. У такі часи цінні всі ініціативи, які реалізують зокрема завдяки міжнародним партнерам України. Проєкти сприяють посиленню взаєморозуміння в суспільстві між усіма його представниками, починаючи з наймолодших. Це ніби пошук однодумців, що мають спільні цінності, які вони разом понесуть у доросле життя, стаючи міцними цеглинками толерантних і згуртованих громад, отже й суспільства загалом. 

Уже другий рік в Україні за грантової підтримки Дитячого фонду Німеччини (ChildFund Deutschland) за фінансової підтримки тамтешнього міністерства закордонних справ реалізують проєкт «Надання можливостей молоді для забезпечення примирення суспільства: сприяння взаєморозумінню й ненасильницькому спілкуванню», простіше, проєкт «Школа миру». 

Його мета — сприяти школам у розвитку миробудування та медіації шляхом поширення культури мирного врегулювання конфліктів у дітей і молоді. Проєкт спрямовано на сприяння розбудові миру, пом’якшення наслідків нинішнього конфлікту на сході нашої держави, запобігання новим потенційним конфліктам. 

З одного боку, учням і вчителям показують конкретний вихід із ситуації насильства у школах, що часто спричинено моральними травмами молоді з тимчасово окупованих територій. З іншого, — заходи проєкту сприяють розвитку культури мирного врегулювання конфліктів, співпраці, щоб зробити внесок у зниження нинішньої схильності до насильства, особливо серед молодого покоління, і зміцнити здатність українського суспільства жити в мирі в довгостроковій перспективі.

Плюси мотивації

На початку реалізації проєкту увагу зосереджували на Луганщині й Донеччині задля пом’якшення моральних наслідків конфлікту, спричиненого російською агресією. Із часом проєкт розрісся, і географія розширилася: Донеччина, Луганщина, Волинь, Тернопільщина, Кіровоградщина, Черкащина, Херсонщина, Івано-Франківщина. 

«Проєкт в окремому регіоні починається з оголошення про підбір тренерів (серед них психологи й адвокати) та подання заявок шкіл на участь у програмі тренінгів. Вибір може випасти і на великий, і на маленький навчальний заклад. Формуються окремі групи учителів і учнів (25 дітей віком 14—16 років). 

Протягом року у школах миру проводять тренінги з питань миру для учнів на теми: трансформація конфлікту та медіація; соціальна цілісність (інтеграція й інклюзія, ненасильницька комунікація, права дітей). Проводять семінари для вчителів і керівництва шкіл на теми: трансформація конфлікту й медіація (ненасильницьке врегулювання конфліктів, медіація у школах, зокрема методичні тренінги за інтерактивними орієнтованими на дітей навчальними методами); соціальна єдність (інтеграція та інклюзія, мобінг, права дітей). 

Тобто на тренінгах розглядають не лише конфлікти між учнями, учнями й учителями, булінг, а й між учителями (мобінг — цькування співробітника у колективі з вікових, етнічних причин тощо). 

Після закінчення тренінгів випускники програми отримують всі навчальні матеріали, знають методологію викладання і можуть самі проводити такі тренінги у класах, школі, адже охочих узяти участь у заходах зазвичай більше, ніж 25 осіб. Це в якомусь сенсі самореалізація випускників програми», — розповіла «УК» керівниця проєкту Марія Тищенко. 

За два роки створено 11 класів миру. Проєкт триватиме й наступного року. 

«Намагатимусь достукатися до донорів, щоб на центр країни звернули більше уваги, бо тут діти обділені увагою. І внутрішньо переміщених осіб тут не менше, ніж в інших регіонах. У центрі Україна мало охоплена відповідними проєктами міжнародної технічної допомоги», — зазначила пані Марія. 

За її словами, у школах на сході, де вчаться діти з окупованих територій, рівень стресу високий. І конфліктів більше, їх причини різні, тому працюють над інтеграцією ВПО.

«Проблема в тому, що є багато стереотипів, і схильність до конфліктів виникає саме на тлі релігійних, етнічних, регіональних відмінностей. Займаємося гуртуванням громад, починаючи з дітей. Треба працювати з дітьми більше, щоб долати різні негативні стереотипи, сприяти спілкуванню дітей з різних регіонів», — переконана фахівець.

До слова, клас миру — відремонтоване завдяки проєкту приміщення, устатковане меблями, технікою, наочними й методичними матеріалами для проведення тренінгів.

На запитання, чи сприяють тренінги зменшенню рівня конфліктності у школах, керівниця проєкту відповідає так: «Під кожен дводенний тренінг заплановано вхідне й вихідне тестування. Є оцінка знань, їх якості. Ми ставили собі за мету, щоб учасники тренінгів засвоювали не менш як 75% нових знань. А оскільки до нас приходять умотивовані люди, то засвоювання завжди не менш як 90%. Фіксуємо зменшення стресовості в дітей, схильності до конфліктів. Діти, які пройшли тренінги, спрямовують свою енергію на превентивні заходи». 

Пані Марія каже: важливо, що проєкт сталий, він живе: «Долучаються інші організації. Наприклад, у межах класів миру можуть працювати з дітьми різні громадські організації. Поліція, ювенальна служба проводять тематичні заняття. — Вона розповіла про своєрідний бонус: — Двічі на рік у межах проєкту проводять тижневі табори для школярів. З кожного регіону приїжджають (торік із Черкас, Закарпаття, цього року — Києва) по п’ятеро дітей — учасників тренінгів, які перемогли у творчому конкурсі. Дехто подає на конкурс власні проєкти на відповідну тематику. Табори дають змогу згуртувати різні регіони країни від сходу до заходу. Учні презентують свої школи, обмінюються досвідом врегулювання конфліктних ситуацій. Школярі з конфліктних територій розповідають вихідцям із Західної, Центральної, Південної України, що відбувається там, де їхня домівка. 

Діти без примусу розмовляють українською мовою, навіть якщо до того не володіли нею, читають і вчать вірші українських поетів. Подорожують Україною, дізнаються її історію, відвідують об’єкти культурної спадщини, природні об’єкти. 

Коли табір закінчується, учні з різних областей прощаються як із давніми друзями, спілкуються активно надалі». 

Для вчителів створюють регіональні форуми, простори, де вони можуть обмінятися досвідом, набувати нових компетенцій.

Фізичне насильство під контролем

Крім створення класів, дружніх для дітей, де вони навчаються протягом року соціального згуртування, медіації, вміння самостійно врегульовувати конфлікти або застосовувати превентивні заходи, щоб запобігти їм, у межах проєкту проведено дослідження «Соціально-психологічні чинники конфліктності у шкільному середовищі» з науковим обґрунтуванням причин конфліктності. 

У столиці презентовано підсумки дослідження, в якому взяли участь майже 200 учнів та понад 80 вчителів з різних областей. Дослідження було присвячено оцінюванню впливу соціально-психологічних характеристик родин учнів на рівень конфліктності у шкільному середовищі. Ідеться про соціально-демографічні чинники, які сприяють чи зменшують рівень конфліктності у школах. 

Представник Всеукраїнської громадської організації «Поруч» Денис Верба, що реалізує проєкт «Школа миру», розповів про масштаби поширеності конфліктів: за останні два роки лише менш як третина дітей ніколи не брали участь у шкільних конфліктах. Тобто проблема масштабна. 

«Майже 38% учнів зрідка стають учасниками шкільних конфліктів, 9,2% — часто, 19% — раз, 5% не змогли визначилися. Добре, що фізичне насильство не вийшло з-під контролю громади. Таке насильство — скоріше аномалія, а не властива форма взаємодії дітей. 71% учнів ніколи не застосовували фізичне насильство у процесі конфлікту, 11,8% застосовували його лише раз, 4,4% — неодноразово, 13% опитаних не могли визначитися», — оперує цифрами Денис Верба. 

Він розповів про чинники, які впливають на конфліктність і заважають створенню безконфліктного безпечного середовища у школі. Під час дослідження розглядали чотири гіпотези впливу на конфліктність: родинний стан; суб’єктивне сприйняття дітьми родинного добробуту (задоволення дитиною родинним добробутом, умовами підготовки до школи, можливостями для відпочинку); рівень втомлюваності дітей від навчального процесу; емоційне ставлення учнів до своїх результатів у школі. 

«Чи може родинний стан значно впливати на міру конфліктності? За частотою потрапляння у конфлікт істотних статистично значущих відмінностей між відповідями дітей з повної чи неповної сім’ї не було зафіксовано. Діти з неповних родин мирніші й схильніші до компромісного врегулювання конфліктних ситуації та більш залежні від участі третіх сторін (учнів, учителів) у врегулюванні конфлікту. Частіше конфлікти за участю дітей з неповних родин завершуються за участю дорослих. З одного боку, це схильність дітей до такого врегулювання конфліктів, а з іншого, — вияв більшої концентрації уваги шкіл до таких дітей. 

Задоволеність родинним добробутом, побутовими умовами. Ідеться саме про суб’єктивне сприйняття дітьми родинного добробуту. Діти, які виявили ознаки невдоволення побутовими умовами, відповіли, що значно частіше ставали учасниками конфліктів. Вони менше йдуть на компроміси. 

Вплив понаднормово емоційної націленості на позитивні результати навчання на збільшення конфліктності у шкільному середовищі та рівень втомлюваності дітей від навчального процесу. Дітей, які виявили ознаки високої втомлюваності, понад дві третини (вони за зміни в організації часу навчання і відпочинку, втомлюються від колективу і хотіли б більше бути на самоті). Третина — діти з ознаками дуже емоційного ставлення до результатів навчання. Погані оцінки виводять їх надовго з рівноваги, і поновити збалансований стан їм важко самостійно. І ці групи значною мірою перетинаються»,  — каже Денис Верба.

Більшість опитаних зазначили, що намагаються уникати повторного конфлікту. Меншість відповіла, що конфлікти тривають довго і зазвичай поновлюються.

Справжні емоції

«Спокійніше реагую на конфліктні ситуації, менше сварюся й вирішую питання мирним шляхом. Проєкт змінює мене й дає нові знайомства. Треба позбуватися насилля під час комунікації. Краще жити в мирному суспільстві».

«Завдяки тренінгу я попрактикувала свої навички спілкування з людьми. Вчилися працювати у групах і вислуховувати одне одного. Уявляли себе в ролі керівників і випробовували наші навички. Мені дуже сподобалося».

«Ігри-симулятори — проста практика навчатися діалогу й згуртування учнів, батьків і вчителів. Через гру-симулятор «Країна гідності» вивчали соціальні права людини». 

«Знаю, як спілкуватися і ставити запитання, щоб порозумітися та зробити розмову раціональнішою й менш емоційною». 

«Прості ідеї соціальних ініціатив і проєктів соціальної дії мають великий потенціал до соціального згуртування». 

«Дякую за можливість навчатися й ділитися власним досвідом». 

«Учнівська молодь — проактивна сила громади. Тренінг відкриває цей потенціал, навчає миротворчого діалогу через спільні ідеї, комунікацію, вирішення дискусійних питань». 

«Готова до змін у своїй громаді завдяки тренінгу».

Ось такі відгуки учнів 8—9 класів про миротворчі тренінги. Отака вона, «Школа миру» в дії.