Алісія-Алла Неборак-Павлович — колишня тернополянка, але вже 23 роки живе у столиці Швеції. У неї складна доля, спричинена важкою недугою. У 33 роки онкологічне захворювання розвивало рецидиви, вона змушена була ампутувати ногу, лікарі прогнозувала їй короткий термін життя. Вона не здалася, продала квартиру в Тернополі й переїхала жити і протезуватися у Стокгольм. Усупереч усьому вистояла, знайшла в собі фізичні та моральні сили піднятися, захопилась іконописом, здобула фах шкірного терапевта. І нині взялася допомагати нашим воїнам у справах протезування та реабілітації. Задля цього вже зібрала й передала в Україну відповідного обладнання майже на 800 тисяч євро. 

Не втратила стійкості

Її доля — приклад того, як не втрачати стійкість, мати велику жагу до життя й боротися за нього. Закінчивши Тернопільський педагогічний інститут, пані Алісія-Алла й дня не працювала, бо її здолала важка хвороба.

«Сусіди, родичі приходили до мене, і я розуміла, що вони прощаються зі мною», — зізнається. А їй лише 33 роки! У той час приїхала зі Львова її хрещена мама й подарувала маленьку книжку «Таємниця щастя» — збірник із 15 молитов св. Бригіди. Щодня Алісія-Алла читали ці молитви і промовляла: «Господи, я сильна й хочу жити, не забирай мене наразі до себе!»

У Тернополі пані Алісії-Аллі зробили протез, але він додав їй хіба більше мук, бо не могла на ньому ходити. Почала шукати шляхи за кордон. Дізналася, що у Швеції є клініка, де можуть допомогти. Написала туди листа. Відповідь не забарилася, повідомляли, що виготовлять протез, але потрібні були 14 тисяч євро. Змушена була продати квартиру й разом із чоловіком і сином поїхати в чужу країну.

Протез тернополянці зробили. Як каже, відчула, що він більш функціональний, може на ньому ходити, тож піднявся настрій, повернулися сили, поліпшився стан. Вона й надалі читала молитви з тої книжечки. За певний час дізналася, що св. Бригіда жила саме у Швеції, її канонізували в XIV сторіччі, а нині вважають покровителькою Європи. Алісія-Алла побувала в місті Вадстен, де досі зберігся монастир на честь св. Бригіди.

Але це сталося пізніше, а на четвертому місяці лікування та протезування у Швеції пані Алісія-Алла завагітніла. Лікарі наполягала на перериванні вагітності, адже вона пройшла понад 20 опромінень. Одначе за день до призначеного часу їй наснилося, що йде алеєю, світить яскраве сонце, вдалині видно якусь постать. Їй чомусь здалося, що це по неї. А потім придивилася й побачила маленького хлопчика. Він простягнув ручки й вимовив: «Мамо». Прокинулася і збагнула, що це віщий сон, тож вирішила народжувати. «Гадаю, ця вагітність мене і зцілила», — ділиться міркуваннями пані Алісія-Алла.

Дитина народилася здоровою. Патрикові нині 21 рік, він навчається в університеті, брат Павло старший від нього на десять років.

Алісія-Алла Неборак-Павлович рік у рік почала дедалі більше входити в ритм життя, зокрема суспільного. Вивчила шведську мову. Захотіла здобути художню освіту. Після закінчення навчального закладу могла бути вчителькою чи вести курси. І багато років учила дорослих шведів малювати, при церкві вела курси іконопису. Розповідає, що арттерапія допомогла передусім їй самій, додала духу. Пізніше їй зробили складну операцію на хребті, довелося певний період лежати. Тоді взялася за іконопис, детально вивчала його. Починала писати лежачи, потім сідала, бо хотілося швидше закінчити одну і братися до наступної ікони. Це надихало, підбадьорювало і нарешті підняло її фізично та морально.

Зізнається, коли почала писати ікони, все їй нагадувало дитинство, рідний край. Прагнула писати світлі обличчя так, як їх відчувала. Писала, надихалася й водночас проходила реабілітацію. На власних кількамісячних курсах навчала іконопису і шведів. Серед її курсанток була навіть одна шведська оперна співачка.

Алісія-Алла Неборак-Павлович власні роботи називає сучасною українською іконою. Підготувала й видала каталог. Представляла авторські ікони на різних виставках у церквах Стокгольма. Мала персональну виставку під патронатом Посольства України в Королівстві Швеція. Двічі на рік учасниці курсів, які вела пані Алісія-Алла, готували експозицію своїх робіт на різні теми.

Із роками, крім художньої, здобула ще одну освіту. Цього разу навчалася в медичній школі, де здобула фах «шкірний терапевт». Її дипломна робота шведською мовою була про засоби лікування, які підходять для людей з ампутованими кінцівками. У цій праці навела факти із власного життя. Директорка закладу навіть сказала, що її дипломна робота — готовий матеріал для книжки. Щоправда, пані Алісія-Алла собі такого завдання не ставила. Зате відкрила власний салон і надавала послуги за здобутою новою спеціальністю.

Щоб допомогти бійцям

Велика війна в рідній Україні не лише відбивається болем в її серці. Пані Алісія-Алла вирішила й собі за змогою допомагати Батьківщині, передусім воїнам, які потребують протезування та реабілітації. Окремим бійцям допомагала адресно, з ними й нині на телефонному зв’язку. Звернулася до клініки, в якій починала власне лікування і протезування й уже 23 роки її пацієнтка: «Сказала їм, що в моїй країні війна, тож чи можуть чимось допомогти у протезуванні поранених». Відгукнулися, щоб надати допомогу. І компанія Camp ProOrtopedteknik поділилася обладнанням для протезування українських військовослужбовців. Зокрема, поставила в Україну розмаїті адаптери та модулі стоп, гомілок, тазостегнові вузли, компактні гідравлічні колінні вузли та інші комплектуючі й матеріали для протезів. Більшість переданого в Україну міститься в переліку понад 100 національних реєстрів якості у Швеції. Загальна вартість цього протезно-ортопедичного обладнання становить майже 800 тисяч євро.

Цінний вантаж зі Швеції доправили до українського міста Сваляви. Тут діє філія американської клініки Protez Foundation, яка займається протезуванням наших військових.

Алісія-Алла Неборак-Павлович побувала у США, ознайомилася з роботою цієї клініки, познайомилася з нашими хлопцями, які тут перебувають на протезуванні та реабілітації. У липні вона відвідала Україну, де стала учасницею живописного пленеру «Тобі, Богородице!» в  Марійському духовному центрі «Зарваниця».

Під час відвідин рідної країни мала зустрічі в центрах протезування в Тернополі та Львові, провідала бійців, які після різних поранень перебувають у лікарнях в українських містах. Налагодила зв’язки з тими, хто має потреби, й тими, хто готовий їм допомагати. Після повернення у Швецію пані Алісія-Алла, звісно, продовжуватиме волонтерську діяльність. Вважає свою місію маленькою, але дуже значимою для наших захисників.