Занедужавши, мій знайомий звернувся по допомогу до медиків. Намагаючись встановити точний діагноз, лікар вирішив вдатися до аналізу крові. «За три дні до цього не їжте жирного, уникайте фізичних навантажень, ляжте на диван і дивіться телевізор», — порадив медик. Пацієнт аж здригнувся: «Уявляю, яким буде аналіз, якщо кілька днів підряд дивитися оте телебачення!» Лікар змушений був погодитися: «Так, телевізор відпадає: просто нічого не робіть».

Цей епізод змусив згадати непросту ситуацію з відновленням українського телебачення на прифронтовій Донеччині, бо іноді складається враження, що цей процес вже понад два роки(!) пригальмовують свідомо. Хоч наші недруги у цей самий час не шкодують ні коштів, ні зусиль для поширення антиукраїнської телепропаганди у всіх її потворних виявах.

Говорить-говорить, а не показує!

«Мене вразило, що для підготовки проекту з відновлення роботи телевежі на горі Карачун потрібно аж чотири місяці! Такий тривалий термін нас не влаштовує, і все робитимемо значно швидше, шукаючи інші шляхи». Цими намірами голова Донецької ОДА — керівник обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський поділився в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» ще на початку липня… 2015 року — через місяць після призначення на посаду керівника області. На жаль, ця проблема залишається актуальною і досі, бо на початок липня 2016-го встановлення нової потужної вежі досі «в процесі». Тут саме тривають роботи з відновлення фундаменту, на якому встановлять 180-метрову телевежу.

Відновлена споруда дасть змогу істотно поліпшити прийом українського мовлення в північній частині Донеччини. Щоправда, вже нині фахівці застерігають: ввести в експлуатацію цей об’єкт вдасться приблизно аж через три місяці. Встановлену тут ще у 1970-ті роки 222-метрову споруду було зруйновано під час бойових дій влітку 2014-го, і відтоді ця територія враз опинилася без повноцінного українського ефірного мовлення. А події довкола телевежі на Карачуні трохи нагадують, даруйте, тривалий мильний телесеріал. Бо навіть у мирні будні такі темпи відбудови важливого стратегічного об’єкта важко не порівняти з черепаховими. Що вже казати про нинішній час проведення АТО, точніше, гібридної війни, яка триває у супроводі шаленої й агресивної антиукраїнської пропаганди!

Тепер зрозуміло, що бойовики не випадково зруйнували українську телевежу на Карачуні. Фото Володимира ЗАЇКИ

Жителі Слов’янська та сусіднього Краматорська й досі нерідко згадують, що спроби відновити вежу тут розпочалися одразу після визволення території від проросійських незаконних збройних формувань у липні 2014 року. Зокрема, запропонував зробити це за рахунок Новокраматорського машинобудівного заводу керівник цього потужного підприємства Герой України Георгій Скудар. Утім, саме в той час правоохоронці ретельно перевіряли діяльність впливового регіонала, якому закидали сприяння і підтримку бойовиків «ДНР» під час окупації Краматорська. Це підтвердив на нараді у Слов’янську тодішній голова уряду Арсеній Яценюк і повідомив: витрати на відновлення вежі візьме на себе держава.

«Як і прогнозували городяни, всі питання до Георгія Скудара відповідних органів давно зникли, а отой важливий об’єкт досі ніяк не відбудують! — не без сарказму каже житель Краматорська. — Строки його введення в дію переносили кілька разів, і в очах місцевих жителів це серйозний «косяк» столичної та місцевої влади».

 Заради справедливості варто сказати, що на горі Карачун торік у квітні запрацював тимчасовий ретранслятор заввишки 34,5 метра, де встановили передавачі 15 телеканалів та 7 радіостанцій. А у квітні цього року з’явилося оптимістичне повідомлення: повноцінну телевежу встановлять у липні до другої річниці визволення Слов’янська, Краматорська та інших міст від проросійських незаконних збройних формувань. Проте цей давноочікуваний подарунок «до дати» знову відкладається.

На початку червня на виїзному засіданні Комітету Верховної Ради з питань свободи слова у Краматорську генеральний директор Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Володимир Іщук повідомив, що нову телевежу на горі Карачун встановлять через три місяці й змонтовані на ній передавачі запрацюють у вересні. Бюджет відновлення об’єкта становить близько 10 мільйонів гривень, радіус дії вежі — 68 кілометрів. Завдяки сучасному обладнанню передбачено мовлення 14 аналогових телевізійних каналів, 4 цифрових передавачів та 12 радіопередавачів.

Найперша мета — свідомість людей

Ситуація довкола телевежі на горі Карачун показова стосовно загального стану українського телебачення, радіомовлення та друкованих ЗМІ на Донбасі.

«У нас і раніше переважали російськомовні чи суто російські телеканали та газети, а потім виникало враження, що ми опинилися в сусідній країні чи її потворному новоутворенні — незаконній «ДНР», — каже жителька одного з міст Донеччини, визволеного від бойовиків влітку 2014 року. — У людей майже не було альтернативи, їх буквально приголомшили агресивною російською і «республіканською» пропагандою!»

Справді, жителі тимчасово окупованих територій досі залишаються заручниками і жертвами цинічної антиукраїнської пропаганди. День у день донеччанам наполегливо втовкмачують замовлену з Кремля картинку: мовляв, це підрозділи ЗСУ чи Нацгвардії постійно обстрілюють житлові квартали і села з мирними жителями, а сваволю бойовиків, які тут дислоковані, пояснюють виключно діями українських диверсійних груп «Правого сектору».

І результати того, що російське «телезбочення» витіснило українське ТБ з ефіру та кабельних мереж, не могло не позначитися на викривленому сприйнятті дійсності багатьма людьми в окупації. «Чимало донеччан справді почали вірити тому, що українські війська не визволятимуть місто, а безжально знищуватимуть його разом із мирними жителями, — розповідає донеччанин. — І навішеними ярликами «фашисти» та «карателі» стосовно ЗСУ тепер, на жаль, оперують не тільки біснуваті російські чи місцеві пропагандисти, а й чимало пересічних жителів. Цьому, на жаль, посприяла ще й пасивна позиція керівників Української держави, які фактично залишили своїх громадян сам на сам із брехнею, поряд із якою навіть Геббельс відпочиває».

Перебіг інформаційної війни на сході України, найпершою жертвою якої стала правда, наводить на невеселі й гнітючі роздуми. У багатьох складається враження, що держава намагається повернути військовим чи політичним шляхом насамперед незаконно загарбані території, а не людей, які там залишилися. Причому наші співвітчизники, серед яких чимало патріотів України й тих, хто ніколи не підтримував самопроголошену «ДНР», потерпають без української інформаційної підтримки не два місяці, а вже понад два роки.

Звичайно, було б несправедливо казати, що у прифронтовому інформаційному просторі не відбувається позитивних змін. Після певної паузи на Донеччині відновила роботу обласна державна телерадіокомпанія, а згодом і регіональна радіостанція «Голос Донбасу». Тільки за перший квартал 2016 року завдяки зусиллям Мінінформполітики в зоні АТО встановили 15 передавачів для відновлення мовлення українських телеканалів і радіостанцій. Наприклад, після того, як відповідне потужне обладнання запрацювало у Покровську (колишній Красноармійськ) та Волновасі, значно збільшилася зона покриття Донецької обласної ТРК на території Волноваського, Мар’їнського, Добропільського, Костянтинівського та Красноармійського районів і частково на Авдіївку, Донецьк і Горлівку.

Однак зробити ще належить багато, адже досі — після двох років цинічної інформаційної війни та бойових дій на Донбасі — змогу приймати українські телеканали має менш як половина жителів на тимчасово окупованих територіях. Російське та «дирівське» ТБ захопило інформаційний простір не лише тут, а й у багатьох українських населених пунктах Донеччини та сусідньої Запорізької області. І, позбавлені правдивої інформації з «великої землі», наші співвітчизники мають невеликий вибір між нав’язаною їм цинічною брехнею та лукавою напівправдою від пропагандистів «руського міра».

КОМПЕТЕНТНО

Тетяна ПОПОВА,
заступник міністра інформаційної політики України:

— На горі Карачун відновлюють фундамент вежі. Передбачаємо, що на її монтаж буде витрачено приблизно три місяці. Будівництво в нашій країні непередбачуване, тому може затягнутися.

Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ,
голова Донецької облдержадміністрації — керівник 
обласної військово-цивільної адміністрації:

— З великим жалем хочу сказати, що телевежу на Карачуні до кінця серпня не встановлять. Думаю, що у мене буде дуже жорстка розмова у присутності Генерального прокурора з керівником КРРТ, який займається штрейкбрехерством. Не можемо посилати сигнали не тільки на окуповану територію, а навіть на лінію розмежування. У мене таке відчуття, що деякі чиновники — штрейкбрехери. Не боюся про це публічно говорити.