Попри непрості часи, які переживає молочна галузь, у ній помітні якісні зрушення. Виробництво молока загалом скоротилося на 0,5%, а якісного — зросло на 11—12%. Ідеться про промислове виробництво в сучасних молочних комплексах з відповідним устаткуванням.

Значна частка цього збільшення припадає на молоко ґатунку «екстра». Бо ж у Євросоюзі вже нема продовольства другого сорту, європейський споживач прагне лише найліпшого. І український виробник зокрема молочної продукції має зважати на це, інакше не зможе її експортувати до розвинених країн. 

Економіст FAO (організація ООН з питань продовольства та сільського господарства) Андрій Ярмак зазначає: торік Україна збільшила експорт молочних продуктів на 82%. І здебільшого завдяки цьому виробники змогли отримати відносно непогану ціну, прибутковість виробництва молока протягом року зросла майже на третину.

Головним українським експортним продуктом, хітом сезону на світовому ринку виявилося вершкове масло. 

Масло реабілітовано

Сплеск попиту на масло зумовлений його реабілітацією: вчені довели, що теза про нібито шкідливість молочних жирів — міф. Навпаки, виявилося, що молочні продукти нормальної жирності корисніші, ніж знежирені. Так було підірвано бізнес тих виробників, які додатково заробляли на молочних продуктах зниженої жирності, бо зекономлений так молочний жир використовували для виготовлення інших продуктів. 

Завдяки цьому Україна змогла за експортом вершкового масла в ЄС піднятися на друге місце у світі — після Нової Зеландії. З тією лише різницею, що більшість країн — виробників молочної продукції, на думку експертів, вже досягли піку продуктивності, тоді як потенціал молочної галузі України реалізований ще далеко не повністю. Інша річ, що зростання попиту на молочну продукцію у розвинених країнах аж ніяк не зачіпає Україну. 

Не для нашого гаманця

Усередині країни споживання продукції молочної галузі, навпаки, знижується як в абсолютних показниках, так і на одного жителя. Торік воно впало на 5%. І винен тут найперше той самий світовий ринок: якщо десь за масло платять дорожче, то який сенс тут продавати його дешевше, коли воно належної якості? 

Масло витягнуло переробку. Але потягнуло вгору ціну сировини — тобто молока. Так ми отримали подальше зменшення внутрішнього споживання. Воно і так давно вже впало набагато нижче від норм, рекомендованих медиками. 

В Асоціації виробників молока повідомляють: раціональна норма споживання молочних продуктів, за даними Міністерства охорони здоров’я, має становити 380 кг на душу населення. А насправді українці споживають лише трохи більш як 200 кг. У 2018 році, за очікуваннями, середньостатистичний українець з’їсть 204,9 кг молочних продуктів. Чому — теж зрозуміло: за даним Держстату, станом на 1 січня 2018 року порівняно з аналогічним періодом 2017-го молоко подорожчало на 21,3%. Нині вже не січень, а подорожчання не зупиняється…

Найбільше знизилося споживання, за словами Андрія Ярмака, цільномолочної продукції: кефірів, масла, сирів, сметани тощо. Це зрозуміло — вони найдорожчі. 

Приховані загрози

Попит на світовому ринку начебто і вигідний переробникам, та не зовсім. За підсумками минулого року прибуток отримали лише ті з них, хто працював на зовнішні ринки, на внутрішньому мали або збитки, або в кращому разі балансували на межі рентабельності.

Отут і приховано загрози. Якщо через різницю купівельної спроможності європеєць обирає найкраще, то українець — найдешевше. Або, за висловом Андрія Ярмака, найкраще експортується, решта дістається українському споживачеві. Тут закладено міну сповільненої дії: щоб отримати більше масла на експорт, слід переробляти дедалі більше молока, а крім молочного жиру, продуктом переробки є й молочний білок — субстрат масла, сухе знежирене молоко. Ціна на нього дуже низька. І це спокушає. 

То куди можна використати дешеве сухе молоко, якщо покупець прагне дешевшого молочного продукту, і чим це загрожує самому споживачеві? Приклад у нас під боком: Росія. Там внутрішні ціни на молоко порівняно низькі за рахунок того, що свого часу вони задешево нахапали через треті країни багато сухого знежиреного молока (переважно українського). Тепер з нього шляхом додавання води та пальмової олії замість молочного жиру виробляють так зване молоко — якість цього продукту і виробів з нього вже належно оцінили жителі окупованого Криму. 

Чи не очікує на українців те саме? А чому ні, якщо окремі прецеденти вже є — за певних умов ці винятки цілком можуть перетворитися на норму… 

Цінова гойдалка

Другу загрозу Андрій Ярмак назвав «експортозалежністю». До кінця минулого року показник цієї залежності, за його даними, зріс на 20%, цього року очікується подальше зростання. Тобто рівень цін всередині країни формується дедалі більше під впливом експорту, бо нема потужної внутрішньої бази, яка б їх стримувала, відбуватиметься постійна гойдалка — неконтрольовані цінові коливання під впливом далеких від нас чинників. 

Наприклад, хороша погода на Тихому океані, нема особливих ураганів та цунамі… Отже, ніщо не завадить молочарям Австралії та Нової Зеландії видати на світовий ринок більше продукції. А вони — наші конкуренти. Або: Росія запроваджує заборону на імпорт білоруських молочних продуктів, відповідно ці продукти полинуть на світовий ринок, створюючи конкуренцію нам. І таких прикладів чимало…

Ми вже мали не одну нагоду пересвідчитися, що надія вітчизняного виробника лише на експорт без підтримки розвиненого внутрішнього ринку небезпечна. Варто згадати, як обпеклися на експорті українські металурги, коли на світовий ринок потужно вийшли китайці, а проти наших виробників було розпочато антидемпінгові розслідування. Про виробників харчової продукції годі й казати — численні застереження про загрозу з боку Росії, всілякі цукрові, карамельні, сирні та молочні війни з північним сусідом ніяк не могли їх навчити не надто сподіватися на його ринок, аж доки продуктові війни не перетворилися на справжню війну. 

Прогноз на нинішній рік — подальша стагнація внутрішнього попиту. Щоб він зріс, треба, аби знизилися внутрішні ціни, а з огляду на зростаючий світовий попит надії на це мало. На зростання внутрішнього попиту через зростання купівельної спроможності громадян надії ще менше — для цього треба, щоб доходи громадян зростали більшими темпами, ніж інфляція, а цього ми поки що не спостерігаємо і за рахунок чого це буде досягнуто — незрозуміло. А переробникам молока експерти радять не зациклюватися на маслі, а виручені кошти спрямувати на розвиток виробництва іншої експортної продукції, щоб підстрахуватися в разі чергової зміни експортної кон’юнктури.