«Доброго ранку!» — одноголосно вітають учителя учні в одному класі. «Dziel dobry!» — відповідають в іншому. Саме так — державною або рідною — щоранку розпочинається урок для учнів львівської середньої загальноосвітньої школи  № 10 ім. Святої Марії Магдалени з польською мовою навчання.

Тут школярі вивчають предмети не лише материнською мовою, а й українською. Це чудовий приклад двомовного навчання для представників інших нацменшин. Саме такий підхід планує незабаром запровадити Міністерство освіти і науки для учнів решти етнічних груп, імплементуючи мовну статтю нового Закону «Про освіту».

Учителі —  в дефіциті

У старовинній школі, заснованій у місті Лева ще 1816 року, нині здобувають знання 302 учні. «Чи всі діти польського походження?» — цікавлюся. «Звісно, кожен учень має в родині поляка, — запевняє директор школи Ришард Вінценц. — Трапляється, що поляки тато й мама, але таких дуже мало — менш як 10%. Здебільшого в нас навчаються учні зі змішаних польсько-українських родин, де один з батьків має польське коріння».

У навчальному закладі з понад 200-річною історією учні вчаться з першого по одинадцятий клас. Деяких класів на паралелі по одному, решта — по два. Предмети викладають польською й українською. Державну юні представники нацменшини вивчають як окремий предмет. І зауважують: як всі українські школи! Приміром, одинадцятикласники мають 4,5 години на тиждень. Також мовою Шевченка вивчають українську літературу, історію України, хімію, музику, захист Вітчизни. Математику, біологію, фізичне виховання викладають двома мовами — частково державною, частково рідною. Знання з решти дисциплін школярі здобувають польською. Тож навчальні заклади для учнів з інших етнічних груп можуть повчитися у львів’ян, як організувати двомовний навчальний процес.

«Як ваші учні складають ЗНО?» — запитую. «Не гірше, ніж в інших звичайних школах, інколи навіть краще. Працюємо на совість, задніх не пасемо. З вивченням української не маємо жодних проблем, — розповідає директор. — Наші учні добре володіють державною, оскільки більшість зі змішаних родин і вдома інколи спілкуються не польською, а українською. А якщо українське коріння має мама, то й поготів».

Нагальна проблема у школі — дефіцит двомовних учителів. Адже щоб викладати хімію чи фізику двома мовами, потрібні педагоги, які ними володіють. «Нам дуже важко знайти фахівця, не можу відшукати хіміка зі знанням польської, — розповідає «УК» очільник навчального закладу. — Адже студенти, які виїжджають до Польщі на навчання, зазвичай не повертаються. А випускники педагогічних вишів не хочуть іти працювати в школу. Запросити вчителя математики теж нелегко — до нас прийшла лише одна нова вчителька, яка не володіє польською, а викладає українською. Польською дітей навчає вчителька математики поважного віку, яка вчила ще мене. Наступного року їй виповниться 80».

Директор каже, що збільшуватимуть частку вивчення предметів державною мовою з наступного навчального року. «Приміром, за фахом я вчитель історії, тож можу викладати історію України чи всесвітню історію і польською, й українською, — каже Ришард Вінценц. — У школі працює вчителька географії, яка теж володіє двома мовами. Проте щоб більше предметів викладати державною, треба знайти вчителів». Вочевидь, потрібно не лише перенавчати педагогів, а й вже нині у педагогічних університетах готувати вчителів-предметників для шкіл різних нац­меншин і на рівні держави заохочувати працювати у школі.

Нові підручники й програми

Оскільки в Україні функціонує чимало шкіл для представників різних етнічних груп, де не вивчають державну мову, і їхні випускники залишаються ізольованими у своєму регіоні, новий закон нарешті розширить їхні освітні можливості. Найгостріше питання стоїть для 16 тисяч дітей румунської й стільки само угорської етнічних груп — вони взагалі не володіють українською. Тож мовна стаття передбачає, що мовою навчання у вітчизняних державних і комунальних навчальних закладах буде українська.

Та це аж ніяк не означає, що діти забудуть рідну мову! Повністю нею навчатимуться на етапі дошкільної й початкової освіти, починаючи вивчати й державну. Лише з п’ятого класу школярі з нацменшин вивчатимуть усі предмети українською, рідну мову — як окремий предмет. Учням неслов’янських мовних груп материнською мовою викладатимуть кілька дисциплін. Загалом передбачено, що кількість предметів, які вивчають українською, поступово зростатиме з 5 класу і до 10 дійде до співвідношення 60 на 40, де 60% часу відведуть на опанування дисциплін державною мовою, і 40 — рідною. Така модель успішно працює у країнах Балтії.

У МОН планують запровадити двомовну методику, коли під час одного уроку учні здобувають знання і рідною, й державною мовами. «Двомовна методика дуже складна, оскільки потребує подвійної уваги й концентрації педагога, — зазначають у МОН і додають, що у бюджет на наступний рік уже заклали 500 мільйонів гривень на підвищення кваліфікації вчителів. За ці кошти перекваліфікують усіх педагогів, які у вересні 2018 року братимуть перший клас до оновленої 12-річки, а також учителів зі шкіл нац­меншин. МОН уже працює над новими підручниками й програмами для таких навчальних закладів.

У профільному відомстві запевняють, що доцільніше застосовувати різні підходи до навчання учнів з різних етнічних груп: для кожної національної меншини індивідуально визначатимуть умови і строки імплементації мовної статті закону. Адже польська й болгарська мови належать до слов’янської групи, тож для шкіл з вивченням цих мов буде один підхід. Оскільки угорська й румунська належать до іншої мовної групи, підхід має бути іншим. У п’яти українських школах з польською мовою навчання, як бачимо, вже працюють за тією моделлю, яку пропонує МОН.

Знати, отже — поважати

Тож для шкіл, де ще не лунає шевченкове слово, діти з польської громади радять: вивчайте українську мову як державну! «Не збагну, як можна, живучи в Україні, не володіти її мовою. Тут ідеться навіть про культуру людей: це повага до держави, в якій живеш, повага до українського народу, — каже львів’янин з польським корінням Ришард Вінценц. — Я навчався в Литві ще за совітів, вступав за квотою, тому не мав обов’язку вивчати литовську мову. Одначе через повагу до міста, де жив, до друзів-литовців (литовська досить складна для опанування) за власним бажанням упродовж двох років ходив на курси і вивчив мову. Тож вивчайте українську, а ми готові поділитися досвідом з усіма охочими, зокрема з колегами зі шкіл з румунською й угорською мовами навчання».

МОН і надалі веде цивілізований діалог із сусідніми країнами стосовно імплементації мовної статті — вже відбулися перемовини з міністрами Польщі, Румунії, Молдови, Болгарії, міністром людських ресурсів Угорщини, послом Латвії. У підсумку Україна й Польща підписали декларацію щодо логіки імплементації статті, з Латвією — угоду про співпрацю у галузі освіти, науки, молоді та спорту. 6 листопада міністр освіти і науки Лілія Гриневич виступила перед послами країн-членів НАТО у Брюсселі, де наголосила на неухильній позиції нашої країни. Мовна стаття перебуває на експертизі Венеціанської комісії, й вердикт Україна очікує у грудні, одначе у будь-якому разі обстоюватиме власний національний інтерес — питання державної мови.

КОМПЕТЕНТНО

«Кожна українська дитина  має володіти державною» 

Лілія ГРИНЕВИЧ, 
міністр освіти і науки:

— Україна — європейська країна, готова до цивілізованого діалогу щодо імплементації статті 7 Закону «Про освіту». Головну ідею цієї статті слід зберегти: кожна українська дитина має володіти державною мовою — це наша межа компромісу. Новий закон не обмежує жодних конституційних прав громадян України — представників національних меншин. Навпаки, передбачає ширші можливості для використання їхнього законного права на рівний доступ до якісної освіти у всій країні. Потрібно зрозуміти, що закон інтегрує європейські цінності в національну систему освіти, зокрема положення, які дають змогу нацменшинам вивчати рідну мову й навчатися нею. Водночас статття утверджує роль державної мови як інструмента соціальної єдності та цілісності. Адже питання мови — це питання національної безпеки нашої держави.

ЦИФРИ І ФАКТИ

В Україні навчається майже 400 тисяч дітей національних меншин у 735 навчальних закладах, повідомляють у МОН. У загальноосвітніх навчальних закладах польською мовою навчається 1785 учнів, вивчають польську як предмет майже 46 тисяч школярів, зокрема як другу — понад 27 тисяч.

В Івано-Франківській, Львівській, Хмельницькій областях функціонують 5 загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням польською мовою, одна — з навчанням польською та українською. Польською мовою у двох дитсадках виховують 137 дошкільнят.