Уже кілька років у Дрогобичі музиканти проводять благодійну акцію «Музика рятує!» У центрі міста під старовинною ратушею на змонтованій сцені, бува, й двічі на тиждень солісти, естрадні ансамблі, професійні й самодіяльні музиканти дають благодійні концерти містянам. Під час цих виступів збирають кошти на лікування дітей і людей з найбільш соціально незахищених категорій жителів Дрогобиччини, Трускавця, Стебника і Стрия. Дві прозорі скриньки метр заввишки активно наповнюють купюрами — хто скільки може. Це стало, мабуть, своєрідною духовною потребою: музика і благодійність.

Під час нещодавнього фестивалю-конкурсу дитячої естради з нагоди 5-річчя створення приватної школи естрадного мистецтва Ярослава і Наталії Дубів збирали благодійні внески на операцію акторці Дрогобицького державного муздрамтеатру. Перед кожним концертом просто неба музиканти звітують про результати попередньої акції і зміст нової. За рік вдається відправити на лікування в середньому з десяток тих, хто гостро цього потребує, здебільшого дітей.

Дрогобич, де на 70 тисяч населення дві музичні школи з десятками філій, музичне училище, музпедуніверситет, приватна школа естрадного мистецтва, комунальна школа мистецтв і кожен п’ятий школяр «ходить на музику» (вчиться в музшколі), має яскраве мистецьке обличчя на Галичині й, мабуть, в Україні. Це обличчя, каже відомий в Україні пісняр, журналіст житель Дрогобича Йосип Фиштик, повернулося до найбільшої проблеми земляків — охорони здоров’я.

За час заснованої музикантами міста і регіону благодійної акції «Музика рятує!» на лікування земляків за кордоном зібрано мільйони гривень. Ці гроші, на жаль, вивезено за кордон.

Утім, 7 тисяч наших медиків, за даними профільного комітету Верховної Ради, щороку виїжджають на роботу за спеціальністю поза межі держави. За не вельми складними математичними підрахунками, з такою плинністю кадрів, 2500 гривнями зарплати і 15 мільйонами хворих, які потребують лікування в Україні, невдовзі нас не буде кому лікувати. До речі, знаю вже двох голів облдержадміністрацій, які вірили, що закордонна медицина допоможе. Не допомогла. А їхні діти й онуки залишилися тут із жебрацькою охороною здоров’я. Та й у Дрогобичі не зле було б місцевій владі переконати волонтерів попрацювати на користь своєї медицини і на своє майбутнє.

Чи можна зробити революцію у вітчизняній онкології, хірургії, кардіології? Чому б ні: хорошу лікарську школу і спеціалістів маємо, нема належного обладнання, нових технологій, чесного принципу добору фахівців на відповідні професійні вдосконалення. Це прості й зрозумілі складові реформ, вважають фахівці. У сусідній Польщі проводили всенародні акції «Серце до серця» — у школах, дитсадках, на вулицях і в офісах, у трохи інший спосіб збираючи пожертви. На зібрані кошти оснащували найновішим обладнанням свої лікарні й поліклініки. Одне слово, реформи проводили з народом і для його блага. Ми ж спостерігаємо не популярну в жодному середовищі економію коштів через механічні скорочення — мереж, ліжко-місць, спеціалістів на догоду кредиторам. Тому й нема результату, бо є тільки глухий спротив.

Ольга ЛОБАРЧУК
  для «Урядового кур’єра»