У Сумах черговий, уже третій цього року вибух із газовим присмаком. Недавно на першому поверсі одного з будинків на вулиці Холодногірській пізно ввечері невідомий зловмисник (чи зловмисники?) підірвав коробку, яку того дня підготували місцеві газовики для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Протистояння мешканців цієї багатоповерхівки (втім, не тільки цієї, а й інших) з газовиками почалося, коли вони дізналися, що їхній будинок ставлять на облік за так званим середньостатистичним методом: загальний газовий лічильник рахуватиме використане блакитне паливо всіма мешканцями, а потім його ділитимуть по квартирах відповідно до кількості зареєстрованих.

Якщо згадати чорний гумор про ідеальну середню температуру в лікарні (тобто в реанімації й морзі), то це нагадує такий собі совковий прийом, коли всі показники зводилися до узагальненого середнього.

Мешканці відразу повстали проти новації, бо зрозуміли: такі розрахунки можуть добряче нагріти більшість із них, адже платити доведеться не тільки за себе, а й ще за когось. Бо таки справді: хтось із пенсіонерів, наприклад, за день може лише закип’ятити чайник чи приготувати юшку, для чого вистачить мінімум газу, а інші намотають на лічильник по десятку й більше кубів. Адже сусіди якщо напевне не знають, то здогадуються, хто підробляє виготовленням та збутом самогону чи якимось іншим промислом, який потребує багато газу.

А що казати про квартири, які підприємливі господарі тишком-нишком здають в оренду чи під міні-готелі? Маю знайомих, у яких по сусідству на майданчику вже ось котрий рік не помешкання, а готель-вулик, у якому цілодобово вирує життя. Тільки те, що таке сусідство стало пеклом для постійних мешканців, адже гармидер стоїть не тільки з раннього ранку і до пізнього вечора, а й часто посеред ночі. А за місяць через квартирний готель проходять десятки чи й сотні осіб, які користуються газом так, як заманеться, бо в оплату «включено все».

Тож на Холодногірській газовики щонайменше тричі змушені були відмовлятися від встановлення коробки, бо з їхньою появою мешканці дружно перегороджували доступ до будинку. Однак четверта спроба виявилася вдалою, бо фахівці приїхали без попередження, посеред білого дня, коли більшість людей на роботі.

Відповіддю на таку хитрість став вибуховий пристрій, який спрацював пізно ввечері. Добре, що ніхто не постраждав. Натомість правоохоронці, які швидко прибули на місце події, виявили чеку від гранати і металеве начиння, що розлетілося на всі боки в радіусі кількох метрів.

Як кажуть газовики, вони виконують свою роботу, бо встановлення лічильників передбачено їхніми професійними обов’язками в межах чинного законодавства, зокрема вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». І тут нічого заперечити, залишається тільки поспівчувати їм за екстрим.

Та поглянемо на проблему під кутом зору, під яким її бачать самі мешканці.

Чи захоче хтось платити за те, чого не споживав? У будинку, де мешкаю, в кожній квартирі встановлено індивідуальні лічильники: на початку кожного місяця передаю цифри і одержую відповідну платіжку. І так у багатьох.

Але навіч проблема з багатоповерхівками, в яких немає або ж замало індивідуальних лічильників, що змушує встановлювати один лічильник на весь будинок. Якщо на мешканців тиснути і змушувати їх погоджуватися на «середньостатистичний варіант», виникає протистояння, що вже обернулося вибухом. Так недалеко і до соціального вибуху, бо в багатьох під’їздах містяни готові стояти до останнього.

Як варіант місцева влада пропонує вести широку роз’яснювальну роботу, щоб люди не жахалися лічильника. Та чи знайдуться для цього переконливі аргументи? Якщо знайдуться, добре. А якщо ні?

Тобто питання не просто відкрите, а розчахнуте, потребує активнішого вирішення.