Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подала до Єврокомісії скаргу щодо зловживання російським Газпромом своїм домінуючим становищем на європейських газових ринках шляхом реалізації проекту «Північний потік-2».

«Північний потік-2» — найдовший у світі підводний газогін завдовжки 1230 км. Він перебуває у власності та управлінні Газпрому. Цей великий інвестиційний проект вартістю майже 10 мільярдів євро частково фінансується консорціумом європейських газових компаній. На думку нашої сторони, проект — зловживання на ринку, бо не має економічного обґрунтування. Зараз у ЄС великий надлишок потужностей для імпорту російського природного газу, а тому він не потребує додаткових 55 мільярдів кубометрів «Північного потоку-2». Української ГТС разом з іншими наявними маршрутами до Європи більш ніж достатньо для задоволення попиту Євросоюзу на російський газ.

І «Північний потік-2» реалізують, вочевидь, заради витіснення з ринку наявних трубопроводів, тобто його метою може бути виключно усунення конкуренції, йдеться в заяві департаменту з комунікацій НАК «Нафтогаз України».

Зокрема «Північний потік-2» — хижацька інвестиція, яка створює потужну зброю для перешкоджання імпорту скрапленого природного газу (СПГ) до ЄС, бо надлишкова потужність ставить під загрозу окупність капітальних витрат у нових проектах із СПГ. По-друге, проект від початку планували в обхід української ГТС, яка може втратити завантаження або, у кращому разі, бути маловикористовуваною. Третя важлива проблема полягає у тому, що зміна напрямку газових потоків у Європі призведе до істотного зростання вартості транспортування, а відтак і цін на газ у кількох країнах Центральної і Східної Європи, які є членами ЄС, та фрагментації газового ринку ЄС. Четверта причина для занепокоєння через «Північний потік-2» — це можливість його використання для відновлення домінування Газпрому в поставках газу до України шляхом погроз відмовитися від українського транзитного маршруту, якщо Нафтогаз не погодиться скасувати рішення минулих арбітражів, ухвалених на його користь.

Крім цього, наша компанія вказує ще на три порушення. По-перше, спричинена «Північним потоком-2» зміна напрямку газових потоків унеможливить так званий віртуальний реверс через Україну, коли частина газу з основного напрямку зараховується як така, що прийшла зі зворотного напрямку, а це негативно вплине на торгівлю між країнами-членами ЄС, які межують з Україною, та збільшить для неї ціну газу, імпортованого з Європи.

По-друге, Газпром відмовляється підписувати ефективні свопові угоди з незалежними російськими та видобувниками з Центральної Азії, які дали б їм змогу отримати непрямий доступ на ринок поставок з Європи до України та збільшити конкуренцію.

Третє порушення полягає в так званому вертикальному обмеженні конкуренції в Німеччині через газпромівську інтегровану компанію Wingas, яка є одним із найбільших продавців газу в країні. Використовуючи своє домінування на видобувному ринку та інтеграцію з Wingas, Газпром може усувати своїх торгових конкурентів у Німеччині, що суперечить ст. 102 Угоди про функціонування ЄС.

Скарга Нафтогазу викриває нові дискримінаційні практики Газпрому, що не було висвітлено в зобов’язальному рішенні Єврокомісії від 2018 року, ухваленому за підсумками тривалого розслідування проти Газпрому. Тим рішенням на Газпром було накладено зобов’язання за численні дії російської компанії, спрямовані на ізолювання газових ринків ЄС з метою незаконного завищення цін.

Скарга Нафтогазу містить також пропозиції щодо протидії неконкурентній поведінці Газпрому, зокрема вимогу до Газпрому надати змогу європейським покупцям придбавати газ як на східному, так і на західному кордоні України за ціною, яку пропонуватимуть користувачам «Північного потоку-2» з урахуванням відповідних витрат на транспортування.

Нафтогаз зазначає, що Газпром не є звичайним відповідачем в антимонопольному провадженні. Газпром не лише гравець, який має величезну економічну силу в ЄС, а й геополітичний та геоекономічний інструмент Російської Федерації. Поведінка Газпрому геть не випадкова. Це частина масштабнішої стратегії, спрямованої на посилення залежності ЄС від російського газу та фрагментацію єдиного газового ринку ЄС на ринки Західної, Центральної та Східної Європи. Водночас ця антиконкурентна поведінка Газпрому шкодить Нафтогазу і Україні.