На Житомирщині лідери кількох громадських організацій в ультимативній формі зажадали негайно звільнити всіх без винятку «старих» начальників управлінь і департаментів облдержадміністрації, погрожуючи в разі відмови вдатися до «рішучих дій». На перший погляд, цілком резонна вимога, що відповідає проголошеному на Майданах принципу повного перезавантаження влади. Крім того, більшість згадуваних керівників — колишні члени Партії регіонів, а деякі навіть представляли її в обласній раді.

Проте є ще інший бік медалі, адже із 14 начальників управлінь і департаментів облдержадміністрації трьох уже замінили, що супроводжувалося численними пікетами (щоправда, не за масовістю учасників, а лише кількістю самих акцій) та скандальним з’ясуванням стосунків між представниками колись дружніх опозиційних сил. Отож неважко уявити, якою колотнечею обернеться масове звільнення всіх керівних крісел. Крім того, воно може виявитися далеко не остаточним, адже нинішній очільник облдержадміністрації після інавгурації Президента теж подав заяву про відставку, як того вимагає закон.

Та найважливіше: чи потрібно міняти всіх «без винятку» чиновників, які, на думку ревнителів революційної моралі, начебто «прислужували злочинному режиму»? Особливо з урахуванням вже наявного досвіду «помаранчевої» доби, який довів, що навіть найщиріший патріотизм не замінить мінімального професіоналізму, а нові люди у владі інколи ще дадуть фору «старим» казнокрадам.

Аж ніяк не закликаю до збереження на посадах всіх чиновників, багатьох з яких навіть колишня влада цінувала не за ділові якості, а за особисту відданість «режиму» і його партії. Та ще недолугіша вимога звільнити всіх одним махом, а особливо за умов неоголошеної, однак від того не менш реальної війни проти України. Згадаймо, до речі, як знущались над беркутівцями, не спробувавши навіть з’ясувати чи, тим більше, довести їхні персональні провини чи злочини. Натомість нині більшість бійців спецзагонів міліції власною кров’ю і життям підтверджують високий професіоналізм і патріотизм у боротьбі проти ворога, тимчасом як дехто з ура-патріотів не лише як чорт ладану боїться покинути тилові майдани, а й прагне пропіаритись за рахунок гучної й суперреволюційної, однак на ділі пустопорожньої і навіть шкідливої фрази.

Якщо послідовно керуватися логікою звільнення всіх і вся, то потрібно розігнати як керівників департаментів і управлінь облдержадміністрацій, так і головних лікарів медичних закладів, директорів державних підприємств і навіть… командирів полків і військових бригад за «співпрацю зі злочинним режимом». Ось чим на ділі обертається підміна справді необхідної для суспільства люстрації, що передбачає персональну відповідальність кожного чиновника, посадовця, керівника за свої вчинки і дії, принципом колективної відповідальності, яким користувалися фашисти і комуністи.

Можливо, комусь це порівняння видасться образливим, однак людям, які претендують на роль політичної еліти, час уже усвідомити: на війні воюють, а не піаряться. Це стосується навіть глибокого тилу, де гучні, однак шкідливі для інтересів держави заяви чи тим більше «рішучі дії» — пряма допомога ворогові.