Синтетична тканина, яка розкладається 40 років. Яскрава фарба, що забруднює токсинами ґрунт і воду. Пластик з упаяним усередину металевим дротом, який розкладається 100—180 років. 24 кілометри — радіус діоксинового забруднення під час спалювання. Все це про штучні квіти. А ми їх десятиліттями носили на могили, не задумуючись над тим, які вони небезпечні. Зручність для людини обернулася шкодою для неї самої та довкілля загалом.

В Україні останнім часом активізувалася просвітницька робота щодо шкідливого впливу на природу поліетилену та пластику. І це добре, адже не всім байдуже майбутнє і своє, і наступних поколінь. Хоч і равликовим темпом, але ми почали повертатися обличчям до природи. Таки не зайве, хоч вже й минули  поминальні дні, коли українці вшановували пам’ять рідних, нагадати про те, що кращі й безпечніші живі квіти. Православна церква України на своїх сторінках у соціальних мережах намагається схилити людей до дбайливого ставлення до довкілля, й стало помітно, що штучних квітів на могилах поменшало. 

Моя родина відмовилася від штучних квітів два роки тому. Щоправда, мотивація була трохи інша. Погодьтеся, краще посадити багаторічні квіти, яким не страшні морози і які зеленіють і розквітають із настанням погожих весняних днів, аніж поставити штучні, які вже через півроку вицвітають та стають бруднющими. Дорога таким — лише на смітник. Важливо, коли люди щось змінюють добровільно. Примус не завжди діє. Так, мої знайомі розповідали, що напередодні поминальних днів батюшка в церкві сказав парафіянам, щоб на кладовищі взагалі штучних квітів не було. Але, готуючись до поминок, люди масово скуповували на місцевому базарі «заборонену» пластмасу.

До слова, Православна церква через соціальні мережі доносила й те, що душі наших близьких померлих взагалі не потребують матеріальних благ і що найкращий вияв пам’яті та любові до рідних — наші відкриті серця та щира молитва за упокій душі тих, хто відійшов до Господа. Нагадувала й про те, що в поминальні дні не варто влаштовувати обіди з алкоголем та їжею на могилах: «Місце поховання особливе для християн, там недопустимо вживати спиртні напої, влаштовувати застілля та курити. Історично цвинтарем називається територія навколо православного храму, а отже, поведінка на кладовищі та в храмі не має відрізнятися».

Такий пост припав до душі користувачам соцмереж, які писали: «Роз’яснюйте це нашому народу частіше! Більшість не думає про доцільність штучних квітів та обідів на кладовищах, та й взагалі не замислюється про сенс християнства». Ось іще один коментар: «Знаю села, у яких штучних квітів на могилах взагалі нема. Акуратно прибрана територія кладовищ, де доглянуті всі могили (у моєму рідному селі збереглися поховання ще з XIV століття), має значно кращий вигляд, ніж яскравий пластик. А збережені давні поховання спонукають до молитви та роздумів про Вічність».

Абсолютно поділяю думку й тих, хто написав про штучні квіти так: «Хтось же отримав дозвіл привозити їх із Китаю. На всіх ринках їх сила-силенна, жодних заборон немає. Так, маємо відмовлятися від такого шкідливого пластику. Але потрібно також прибрати такий товар із продажу — не буде спокуси!» Справді, держава, якщо зацікавлена мати чисті території та здорову націю, не повинна лишатися осторонь розв’язання й цієї проблеми.