Жінка, обвішана важкими сумками, ледве переставляла ноги. Схоже, переоцінила свої можливості, але, видно, ноша була дуже дорога, тому й надривалась. «Вам допомогти?» — поспішив назустріч.

Злякано зупинилася. Потім спробувала бігти. Така реакція здивувала. Зупинився, розглядаючи втікачку. Ті, хто йшов за нею теж із валізами, також кинулися врозтіч. Але чому? Через кілька кроків усе з’ясувалося: побачив вивіски їдальні пансіону, з якої й виходили по завершенні робочого дня робітники. Стало зрозуміло, що допомога їм не потрібна і не співчуття вони заслуговують…

Ця зустріч пригадалася вночі в тому самому пансіоні. Під час поселення адміністратор дуже розхвалював напівлюкс, мовляв, забезпечено обслуговування на найвищому рівні. Стримувала ціна, в 2,5 раза вища, ніж за звичайний номер. Але ж за комфорт треба платити! Про що й нагадав шмат штукатурки, що розбудив серед ночі, впавши на ліжко зі стелі. Він змусив звернути увагу, що в кімнаті немає нічогісінько, що нагадувало б про напівлюкс. Господар бідкався, що постояльців мало, коштів не вистачає. Мені ж довелося подумати, що крадуть тут не лише в їдальні, а й ті, хто має обслуговувати й ремонтувати кімнати. І замість того, щоб навести лад, обшарпане помешкання видають за напівлюкс.

Подібних ситуацій у нашому житті ой як багато! Майстри видавати бажане за реальне зустрічаються на кожному кроці. Це вони продають нам молочні вироби без молока, ковбаси — без м’яса. Вони ж обважують, за винагороди обходять закони тощо. Раніше все це називалося шахрайством. Тепер — умінням жити, і краще живе той, хто майстерніше будує «напівлюкс».

У цьому разі йдеться не про самозвану еліту — то окрема тема. Про більшість. Тих, хто обурюється (цілком справедливо) діями влади і олігархів. Але ж, погодьтеся, багато з нас свідомо чи ні наслідують причини поведінки тих, кого критикуємо, й так уже виходить, що один обманює іншого. Той обважив, інший підвищив ціну, а його напарник зіпсований товар продав як першосортний. Радіють вигоді, але стають жертвами інших хитрунів. Одне слово, виникає ланцюгова реакція взаємообману. Всі це бачать, розуміють, але мало хто наважується зупинитися в тому процесі: звикли, змирилися, вжилися, пристосувалися. Тим більше, що влада сама створює безлад. Його розігріли так, що змусили всіх платити по-європейськи, а за чесну роботу плата не відповідає затраченим зусиллям. Ось і поселяють нас у «напівлюкси», де штукатурка сиплеться на голову. Тому весь час у нас не вдосконалюють надання послуг і якість товарів, а стають дедалі витонченішими обманщиками і шахраями.

Це  вже система. Піймавши за руку  одного-двох дрібних її провідників, нічого не змінити. Потрібен імпульс впливу на свідомість суспільства. Дати його має влада на всіх рівнях — власним прикладом. А для цього мусить жити й працювати, щоб мати моральне право сказати: «Роби як я!» 

Микола ПЕТРУШЕНКО
для «Урядового кур’єра»