Не виносити сміття з хати. Цим повчанням, сказати б, своєрідною родинною традицією українці послуговуються століттями. Бо ж не варто розголошувати на всі боки, вивертати на показ життя власної сім’ї, розповідати стороннім те, що стосується лише вузького кола рідних. Але нині дедалі голосніше звучить заклик усе-таки виносити з оселі таке сміття, як насильство. 

Статистика засвідчує: 22% жінок вважають, що в певних ситуаціях заслужили на психологічний тиск чи застосування силових методів, а майже кожен третій чоловік — що агресія у взаєминах — приватна справа сім’ї.

Торік на Тернопільщині надійшли повідомлення про домашнє насильство від майже 6 тисяч осіб, і  25% з них — звернення від чоловіків. Отже, для суспільства домашнє насильство стало гострою проблемою. 

Кількість звернень зростає

8 мільйонів українців мають в оточенні людей, які постраждали від домашнього насильства, у 83% жертвами стали саме жінки. Такі цифри за підсумками дослідження, яке проводив три роки тому Національний демократичний інститут (неурядова організація), нагадала на зустрічі із журналістами у Тернопільському пресклубі Марина Пасєчник, координаторка проєкту «Спільними зусиллями влади та громади проти насильства». 

Як стверджує на основі статистики пані Марина, більшість людей, які постраждали, не звертаються по допомогу. Причина передусім криється у зневірі, що їм не нададуть належної допомоги. Українці не дуже поінформовані з цих питань, адже в нашому суспільстві існують стереотипи й соціо-культурні бар’єри, тож багато хто терпить погрози, наругу, знущання, навіть побої, але воліє з хати не виносити насильство як протиправне.

Наша держава зробила вже чимало кроків задля подолання цього явища. Ухвалено Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», підзаконні акти. Це дало позитивні результати. Якщо, скажімо, чотири роки тому було, за даними Мінсоцполітики, 92 100 звернень по допомогу, то торік їх кількість зросла на 66%. 

Протягом восьми місяців цього року правоохоронні органи отримали на Тернопільщині майже 7600 повідомлень, пов’язаних з домашнім насильством. На кожен такий сигнал поліціянти зреагували, провели перевірки. Як розповідає Дмитро Адамович, старший інспектор відділу дільничних офіцерів управління превентивної діяльності головного управління Національної поліції в Тернопільській області, склали 3700 адміністративних протоколів за вчинення домашнього насильства, 198 фактів внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань і проводили досудове розслідування. Якщо ж встановлювали кримінальне правопорушення, складали обвинувальний акт і спрямовували матеріали до суду. 

За законом працівники поліції мають право складати і виносити термінові заборонні приписи щодо кривдника. 

«Це інструмент, який надає поліціянтам змогу негайно припинити акт учинення домашнього насильства, запобігти його повторенню», — зауважує Дмитро Адамович. 

За вісім місяців винесли майже 1900 термінових заборонних приписів. За цей час надійшли 20 рішень судів, згідно з якими, кривдникам винесено обмежувальний припис. 

У Тернополі працює мобільна група з реагування на факти домашнього насильства. Вона складається із працівників поліції. Правоохоронці виїжджають, документують факти вчинення правопорушення, складають протоколи, виносять оцінку ризиків. За вісім місяців ця група здійснила майже 1400 виїздів.

Практична допомога

Практична реалізація допомоги жертвам домашнього насильства нині в країні, на думку Марини Пасєчник, не дуже ефективна. Заважає мала кількість тимчасових притулків для постраждалих, бракує певних фахівців, які надають допомогу таким особам, дається взнаки недостатнє фінансування заходів із протидії насильству. Нині на Тернопільщині два центри соціально-психологічної реабілітації — «Родина» в Тернополі та «Родинний дім» у Чорткові. Там постраждалі можуть перебувати до розв’язання своєї проблеми. У Тернопільській міській громаді створюють денний центр надання кризової допомоги.

На Тернопіллі ухвалено обласну програму підтримки сім’ї, гендерної рівності, протидії торгівлі людьми та насильству в сім’ї. Створили обласну координаційну раду з цих питань. Але Володимир Росоловський, начальник управління соціальної роботи, сімейної та гендерної політики, протидії торгівлі людьми департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації, зазначає, що недостатньо добре ще в кожній громаді беруться за створення мобільних груп, координаційних рад, відповідних громадських організацій, які могли б запобігти негативним явищам і показувати здоровий приклад розвитку суспільства.

Цього року територіальним громадам випала змога підготувати власні проєкти для фінансування створених консультативних пунктів і спеціалізованих служб для підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства. Наталія Найчук, начальниця Тернопільського регіонального управління Національної соціальної сервісної служби, розповідає, що лише п’ять громад області взяли участь у цьому субвенційному проєкті та отримали фінансування на створення мережі консультативних служб, які надаватимуть разові чи періодичні консультації постраждалим. Суми коштів розподілено відповідно до проєктно-кошторисної документації, яку формувала ОТГ. Громади брали зобов’язання подбати про приміщення та кадри і виплачувати зар-платню штатним фахівцям, а держава у вигляді субвенційних коштів дала змогу облаштувати приміщення сучасними меблями, оргтехнікою, організувати задовільні та безпечні умови праці для цих служб на місцях.

Не знаючи добре іспанської мови й не маючи коштів на перекладача, Марія Ділай вирішила захищати себе у суді власними полотнами. Ліворуч — «Воскресіння», праворуч — «Приціл». Малюнки надав автор

У Лановецькій міській територіальній громаді, яка отримає майже мільйон субвенційних гривень, облаштують денний центр соціально-психологічної допомоги, що дасть змогу приймати постраждалих від домашнього насильства терміном до десяти діб і водночас вирішувати питання з подальшим перебуванням особи, яка опинилася у складній життєвій ситуації.

З точки зору керівництва багатьох територіальних громад області, за словами Наталії Найчук, створення консультативної служби допомоги постраждалим від домашнього насильства не серед першочергових завдань. Але такі служби мають діяти в кожній ОТГ до завершення 2023 року. 

За підтримки Pact Ukraine та уряду Канади втілюють проєкт «Спільними зусиллями влади та громади проти насильства». Як каже директорка з розвитку громадської організації «ТМЖК «Відродження нації» Оксана Шлюсар, мета цієї ініціативи — сприяння розбудові дієвої системи запобігання і протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі в територіальних громадах області, підвищення професійної компетенції працівників органів місцевого самоврядування. Підсумком проєкту став моніторинг, проведений у дев’яти громадах Тернопільщини. Організували навчання в онлайн-режимі для фахівців цих громад. 

На час моніторингу лише у двох ОТГ ухвалили цільові місцеві програми підтримки сім’ї, протидії насильству та торгівлі людьми на 2021—2025 роки, а в трьох  створили мобільні групи соціально-психологічної допомоги постраждалим від насильства. Щоправда, в Золотопотіцькій селищній громаді така група з’явилася завдяки громадській ініціативі.

Оксана Шлюсар каже, що в усіх територіальних громадах є потреба в підвищенні кваліфікації кадрів з питань запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі. Як і в організації відповідної інформаційно-просвітницької роботи. 

Емоції мовою фарб 

Коли не можеш говорити, треба писати картини. У цьому пересвідчилася тернопільська художниця Марія Ділай. Свого часу вона у соцмережах познайомилася з іспанцем і поїхала шукати щастя на його батьківщину. Спершу все було дуже романтично, гарно. Третього дня після приїзду в Іспанію він купив золоті обручки, українка малювала собі рожеве майбутнє. Але за певний час відчула психологічний тиск, постійний конт-роль. Без Маріїного дозволу чоловік встановив на її телефон застосунок, аби стежити за пересуванням дружини. Дійшло до того, що перестав купувати їй продукти харчування, тож опинилася в економічній залежності. Марія старалася малювати, щоб заробити на прожиття. Згодом іспанець дозволив собі навіть піднімати руку на дружину-іноземку. 

Понад рік художниця з Тернополя висловлювала-відображала свої негативні емоції мовою фарб. «Насилля», «Агресія», «Зрада», «Приціл», «Я хотіла жити», «Зламані крила» — лише кілька назв її картин, які відображають її переживання, стан душі, життєві труднощі. Каже, творчість надихала її на те, щоб «боротися, працювати, бути особистістю далеко від рідного краю». Не знаючи добре іспанської мови й не маючи коштів на перекладача, Марія Ділай вирішила захищати себе у суді власними полотнами. 

«Судовий психолог, ознайомившись із моїми картинами, дійшов висновку, що так могла намалювати особа, яка постраждала від домашнього насильства», — розповідає пані Марія. 

Тривалий час в Іспанії Марія мешкала в центрі допомоги постраждалим від насильства, працювала із психологом. Допомагали соціальні працівники, які не лише були готові щось розповісти чи пояснити, а й турбувалися про неї, кілька разів на тиждень  організовували зустрічі, цікавилися потребами. Дуже допомагали й Маріїному синові: подбали про безплатне перебування в літньому таборі, харчування у школі, сприяли в навчанні. Тернополянка мала змогу безплатно пройти психологічні та курси самооборони. На професійну перепідготовку теж погодилася, завдяки чому тепер уміє готувати іспанські страви. 

Що допомогло пережити Марії негативний період далеко від рідного дому? Каже, передусім підтримка соціальних працівників, з якими в неї збереглася щира дружба, феміністичних організацій, творчість. 

Торік у червні художниця повернулася в Тернопіль. Зізнається, що знайшла вже тут нове кохання й працює над художнім циклом, з полотен якого ллються добрі і світлі почуття.