Згадавши, що саме час заготовляти мед на зиму, зателефонував цими днями знайомому пасічникові й дізнався від нього неприємну новину. Виявляється, мед у цьому році буде ледь не золотий тому, що його немає. «Коли таке було, аби я наприкінці липня качав уперше?» — запитав він мене й сам відповів: «Ніколи такого не було. Зазвичай перший раз качав мед наприкінці травня — на початку червня».

Що ж відбувається у солодкій галузі? Чи будемо цього року з медом? Як складатиметься його вартість на ринку? По роз’яснення «Урядовий кур’єр» звернувся до голови громадської спілки «Обласне об’єднання «Полтавський пасічник» Наталії СЕНЧУК.

Фото з сайту facebook.com/pl.pasichnik

Надія на соняшник

— Наталіє Дмитрівно, яка нині ситуація у бджільництві в області та у всій Україні?

— Дуже складна, як часто буває у високосний рік. Зима в Україні була тепла, м’яка, і всі пасічники раділи, що в нас дуже гарно перезимували бджоли, майже без втрат. Але потім природа показала свої примхи. Пішли дощі, настали холодні ночі. І навіть у травні, коли все навколо квітувало, бджоли через погану погоду не могли вилітати з вуликів по квітковий пилок і нектар, не розвивалися.

Досвідченіші з нас підгодовували сім’ї торішнім медом, а в кого його не було, — цукровим сиропом. А в пасічників-початківців, які сподівалися, що бджоли самі себе прогодують, багато сімей навесні загинуло від голоду.

Потім чимало бджіл отруїлося засобами захисту рослин, якими агрохолдинги обробляли поля, не попереджаючи нас про це згідно із Законом «Про бджільництво». На Полтавщині так було в Пирятинському, Чорнухинському, Хорольському, Лубенському, Оржицькому, Кобеляцькому, Чутівському, Полтавському, Карлівському та Решетилівському районах. Проте ніхто пасічникам ці втрати не компенсував.

Виїжджала і я у складі відповідної обласної комісії за заявками, що надійшли від потерпілих виробників, намагалися визначити причину отруєння комах. Але аграрії не сказали нам, які вони препарати використовували. А за те, що акредитовані лабораторії самі встановлять ці препарати, пасічникам доведеться із власної кишені заплатити від 2 до 15 тисяч гривень. Ось колеги і опускають руки і не вірять, що можуть виграти справу в суді.

Нині в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства працює робоча група, до якої входять і представники Держпродспоживслужби та громадських організацій від усіх областей, а також науковці й освітяни. Вона хоче внести зміни до чинного Закону «Про бджільництво». А потім оновлений документ подати на розгляд уряду й парламенту, щоб хоч якась відповідальність з’явилася в наших аграріїв. Ми наполягаємо, щоб винні в отруєнні бджіл платили не 180 гривень, як тепер, а істотно більше. А головне, щоб стали нарешті з нами рахуватися.

— Аграрії не йдуть з вами на контакт?

— Останніми роками накреслилися певні зрушення — ми уклали меморандум про спів­працю з асоціацією фермерів Полтавської області. Крім того, в Україні працює комунікативна платформа «Грант-експерт», на якій реєструються бджолярі й аграрії. Зареєстровані за три дні перед початком обробітку рослин телефонують пасічникам і повідомляють їх про це. І пасічники більш-менш убезпечуються.

Після завершення пасічницького сезону ми з колегами повернемося до цього питання і реєструватимемо їх на платформі. Бо на сьогодні це єдиний спосіб зберегти наші бджолосім’ї.

— Скільки тепер бджолосімей на Полтавщині?

— За даними обласного стат­управління, приблизно 147 тисяч, а насправді набагато більше. Колишні сільські ради надавали неточні дані. Тільки в Семенівському районі їх близько 8 тисяч. Створено чимало нових пасік, їхня кількість постійно збільшується. Є виробники меду, які утримують по 300—500 і навіть 1000 сімей.

Пасічники вже почали продавати свіжий мед, однак ранніх сортів зібрали дуже мало через весняні холоди

Де подівся луговий мед

— Спрогнозуйте цьогорічну врожайність пасік Полтавщини.

— Цього року в області перших медів з липи, акації, лугового різнотрав’я майже немає. Якщо хто й відкачав, наприклад кременчуківці, то вони його вже реалізували.

Цими днями багато нектару виділяє соняшник — в середньому бджоли приносять у вулик по 4 кілограми за добу, то, може, накачаємо соняшникового. Хоч по 30—40 кілограмів із сім’ї. Це менше, ніж торік. У відсотках — на 40.

Звичайно, це вплине на ціну меду. У Кременчуці продавали трилітрову банку за 700 гривень — це по 200 гривень за літр, бо в літровій банці 1,5 кілограма меду. У Харкові тепер продають липовий мед по 240 гривень за літр, або по 720 гривень за літрову банку. Дорого. Проте люди купують або просять продати торішній. Він нічим не гірший за свіжий, тільки й того, що кристалізований, та набагато дешевший. Оптовики скуповують його за смішною ціною — 28—29 гривень за кілограм і потім перепродадуть на внутрішньому ринку або відправлять на експорт.

— А які сорти меду до вподоби іноземному споживачеві — темні чи світлі?

— Переважно світлі: луговий, соняшниковий, акацієвий, з ріпаку. Нашим людям, навпаки, смакують темні: з коріандру, гречані.

— Чому в цьому році мало лугового меду?

— Тому що луків і пасовищ рік у рік стає дедалі менше, їх розорюють, тож медоносна база стає біднішою. У полях ріпак, кукурудза, соя, деінде пшениця, а переважно соняшник.

— Цьогоріч обласна спілка пасічників мала удвадцятьп’яте провести у Полтаві свято меду.

— Так, і ми до цього заходу готувалися. Однак ще не відомо, чи нам дозволять це зробити через карантин. Шкода, звичайно, тому, що такі заходи вигідні й населенню, й пасічникам: для одних це хороша можливість реалізувати свою продукцію, для інших — купити високоякісного меду для лікування і зробити запас солодкого корисного продукту на зиму. Проте великої біди не буде, якщо ми цього року не проведемо свято, бо в кожного з пасічників, які щороку беруть у ньому участь, клієнтів вистачає. У цьому сезоні, мабуть, не відбудеться й наша поїздка на Спаса на виставку в ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» в Київ. І все з тієї самої причини.

Чуже не завжди краще

— Що нового у бджолярстві та які перспективи розвитку галузі?

— У нашій області ось уже п’ять років працює програма з відшкодування бджолярам коштів за придбаний матеріал. Наприклад, якщо пасічник-початківець придбав вулики або медогонку, то йому треба тільки зібрати й надати у відділ тваринництва департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдерж­адміністрації певний пакет документів. Це звернення розгляне комісія, і йому відшкодують 30% вартості покупки. За рік виробникові меду можуть разово відшкодувати 30 тисяч гривень. Ще 20 тисяч він може повернути за придбаний племінний матеріал (маток, відводки, племінні пакети та інше).

Думаю, це хороший початок у підтримці полтавських пасічників. Раніше такої допомоги з обласного бюджету вони не отримували.

— Які компенсаційні виплати пасічники Полтавщини отримали цього року?

— Поки що жодних — збирають заявки та опрацьовують документи. Але Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства цьогоріч уперше відшкодує пасічникам, які утримують від 10 до 300 бджолосімей, по 200 гривень за сім’ю. Це теж неабиякий стимул для розвитку.

— Чи займаються члени вашого об’єднання селекційною роботою?

— Так. Інститут бджільництва і його відділ у Гадячі активно на науковому рівні підтримують тих, хто займається виведенням маток. В області створено чотири матковивідні пасіки: у Кобеляцькому, Карлівському, Миргородському та Полтавському районах. Їх засновники об’єдналися й займаються не просто виведенням маток для реалізації, а й проводять дослідження, щоб відновити в регіоні популяцію української степової бджоли. Адже останніми роками молоді пасічники навезли в Україну нерайонованих бджіл із Європи, які не витримують українських кліматичних умов, не переживають наших зим і гинуть. Згодом їм доводиться переходити на українську степову бджолу. Вона районована, стійка до холоду й захворювань.

Через неконтрольоване розведення бджіл, змішане запліднення маток на наших пасіках з’явилися різні не типові для нашої місцевості захворювання бджіл: аскосорози, гнильці, мішечкуватий розплід. Тому ННЦ «Інститут бджолярства імені П.І. Прокоповича» став цим займатися, щоб довести, що чуже не завжди краще. Україні потрібна українська бджола, пристосована саме до вітчизняних умов.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

Голова громадської спілки «Обласне об’єднання «Полтавський пасічник» Наталія СЕНЧУК

ДОСЬЄ «УК»

Наталія СЕНЧУК.  Народилася 1 квітня 1959 року в селі Супрунівка Полтавського району Полтавської області. Закінчила Гадяцьку однорічну сільськогосподарську школу за фахом бджільництво, Чернятинський на Вінниччині технікум (нині коледж) у галузі бджільництва, Київський національний аграрний університет (бджільництво).

Працювала пасічником у радгоспах Полтавського району, викладачем із бджільництва у Гадяцькій сільськогосподарській школі. Понад 30 років очолює Полтавські районну та обласну спілки пасічників, нині громадська спілка «Обласне об’єднання «Полтавський пасічник».

З 2010 року — директор Гадяцької однорічної сільськогосподарської школи, тепер училище.