Ця ошатна доглянута споруда у провулку Громадянському міста Сум добре відома тисячам донорів обласного центру. Та не лише їм. Адже сюди часто звертаються ті, хто потребує донорської допомоги для рідних, близьких, знайомих, коли рахунок життя йде на хвилини. На спільне щастя, всі вони знаходять не тільки розуміння, а й практичну підтримку. Про роботу ТОВ «Сумський обласний центр служби крові» «УК» розповідає його директор Наталія ТРОФИМЕНКО.
УК: Наталіє Володимирівно, очолюване вами товариство вважається одним із кращих в Україні за комплексом показників. Завдяки чому вдалося їх досягти?
— В основі нашої результативної роботи єдиний критерій: форма власності. Завдяки ефективній співпраці влади і бізнесу ми напрацювали єдину в Україні європейську модель донорства.
Відлік цього процесу розпочався 2009-го, коли ПрАТ «Біофарма» викупило 75% акцій, решта 25 належить Сумській обласній раді, тобто це комунальна власність. Нас не фінансує жоден бюджет — усі кошти, які вкладають у центр, виключно власні.
Певно, звернули увагу, який добротний ремонт приміщення виконано впродовж останнього часу. Поза нашою увагою не залишилося жодного квадратного метра площі, не кажу про сучасне європейське обладнання і устаткування, яке закупили і встановили в усіх кабінетах.
За рівнем матеріально-технічного оснащення сумський центр вигідно вирізняється з-поміж більш як 20 подібних підрозділів країни. Ті, хто приїздить ознайомитися з нашою роботою, не приховують захоплення.
Але не варто забувати і про інші аспекти роботи, насамперед кадровий. У центрі працюють висококваліфіковані й віддані справі фахівці, які розуміють своє призначення і значення. Поряд із досвідченими фахівцями — перспективна молодь. Такий сплав дає змогу успішно врегульовувати ситуації, коли особливо гостро потрібні компетентність, рішучість, оперативність.
УК: Охарактеризуйте донорський рух в обласному центрі й порівняйте його з іншими регіонами країни або світу.
— Можливо, це звучить несподівано чи навіть суперечливо, але нині, коли демографічна ситуація не вельми втішна і сприятлива, донорство в Сумах на піднесенні. Більше того, за деякими показниками маємо рекордні результати, що перевершують європейські та світові.
Чи не найголовніший критерій оцінки ефективності роботи служби крові — кількість донацій (здач) крові та її компонентів на тисячу населення, що розраховується за окремою формулою.
Так ось, за рекомендацією Всесвітньої організації охорони здоров’я для забезпечення хворих компонентами та препаратами крові за рік має бути від 40 до 50 донацій на 1000 населення.
У країнах з високим рівнем розвитку станом на червень минулого року він становив 36,8, середнім — 11,7, низьким — 3,9. В Україні — 14,9 (хоч у Києві — 7,9, а в Хмельницькій області — майже 30).
Щодо Сум, то позаторік мали цифру 80,2, торік — 153,4, а з початку нинішнього року — 158,4. Такого результату не має жодна країна світу.
Передбачаю ваше запитання: завдяки чому? Відповідь проста, однак об’ємна і багатопланова: завдяки постійній цілеспрямованій агітаційній, копіткій роз’яснювальній роботі.
УК: Докладніше, будь ласка.
— Насамперед маємо прямі зв’язки з первинними донорськими осередками. Вони є передовсім у Сумському машинобудівному НВО, «Сумихімпромі», де налічується відповідно 800 та 200 донорів. Зберігся осередок на заводі «Насосенергомаш», інших підприємствах.
Значний акцент на індивідуальній роботі. Нині в комп’ютерній базі повна і всебічна інформація про 33 тисячі городян, які здають кров та її компоненти.
Регулярно проводимо акції за участю представників тих чи тих колективів, служб, управлінь, відомств тощо. Наприклад, недавно в нас побували митники, працівники юстиції тощо.
Тобто за потреби ми готові поставити донорську кров будь-якої групи, і ще не було жодного випадку і, сподіваюся, не буде, аби не змогли допомогти.
На користь нашої ефективної роботи свідчить і те, що в Сумах немає так званого чорного ринку донорів, хоч в інших містах інколи зринають такі факти.
УК: А чи трапляються форс-мажорні ситуації?
— Так. Буває, що доводиться посеред ночі замовляти таксі, щоб привезти донора із групою крові, потрібною хворому. Інколи впродовж кількох годин закінчуються запаси крові тієї чи тієї групи, а її потребує оперативний пацієнт. Тому максимально передбачаємо будь-які ситуації.
УК: Із якими медичними підрозділами співпрацюєте?
— Компоненти крові відправляємо в усі лікувальні заклади Сумської області, а також у Центральний госпіталь прикордонної служби в Києві та госпіталь у Дніпрі, де лікуються поранені в зоні АТО.
УК: Хто становить основу нинішніх донорів?
— Студенти. Їх понад 50% усієї кількості. Вони мобільні, легкі на підйом і, звісно, розуміють значення цієї благородної справи.
УК: Чи є вузькі місця, які гальмують розвиток донорського руху?
— Якщо на законодавчому державному рівні, то це заборона здавати кров громадянам інших країн. Як на мене, така норма тільки шкодить. У Сумах живе багато іноземців, які готові долучитися до числа донорів. Недавно, наприклад, до центру звернулися 60 студентів, які приїхали до Сум із різних куточків світу. Але довелося відмовляти, бо це не передбачено чинним законодавством.
Рівень медицини запобігає будь-яким мінімальним загрозам, бо маємо на озброєнні найсучасніше обладнання. А чим відрізняється кров, наприклад, поляка, австрійця, угорця, чеха, представників африканського континенту чи арабського світу?
Потреба у крові була, є і залишатиметься. Тим паче нині, коли чимало кадрових донорів вийшли на пенсію, хворіють і не можуть продовжувати благородну місію. Тож їхнє місце мають посісти інші добровольці.
Кожен донор — це справжній герой, бо рятує чиєсь життя. Незалежно від того, як здає кров: з благодійних міркувань чи за гроші.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ПРЯМА МОВА
Оксана СМОЛЬНИКОВА,
заступник голови правління ГО
«Батьки онкохворих дітей-інвалідів»:
— Із Сумським обласним центром служби крові співпрацюємо так, що батьки наших хворих діточок не задіяні у цьому процесі: все напрацьовано і кров завжди є. Трапляється, що терміново потрібен тромбоконцентрат рідкісної групи. Технологія не передбачає його попереднє виготовлення, тому доводиться діяти максимально оперативно. До честі фахівців, із цими завданнями вони успішно справляються. Щиро вдячні колективу центру за неоціненну допомогу нашим дітлахам.
ДОВІДКА «УК»
Сумську обласну станцію переливання крові засновано 1946 року. На початку 2000-х тут уперше в Україні запровадили проведення плазмаферезу у виїзних умовах. Нині всю плазму заморожують у шокових швидкозаморожувачах за температури не вище як –50 градусів, а транспортують спеціальними рефрижераторами з дотриманням вимог холодового ланцюга та санітарно-епідеміологічного режиму.
Усі технологічні процеси комп’ютеризовано, введено штрих-кодування, створено інформаційну базу, завдяки якій є контроль здачі плазми кожним донором.
Служба якості керується національними нормативними документами, вимогами GLP, GMP, ISO-9001.
ДОСЬЄ «УК»
Наталія ТРОФИМЕНКО. Народилася 1969 року в Сумах. Має вищу освіту за спеціальністю «економіст». Працювала на різних економічних та керівних посадах. З вересня 2014-го — директор ТОВ «Сумський обласний центр служби крові».
Ми в Google+