У  ніч з 9-го на 10 грудня потужний вибух у п’ятиповерховому бізнес-центрі (за даними правоохоронців, близько кілограма у тротиловому еквіваленті) практично знищив приміщення, яке орендувала волонтерська організація «Сотня Далії Северин». Активісти, котрі збирають в Одесі допомогу для воїнів АТО, змушені тепер шукати новий притулок, розташування якого, за словами Далії Северин, тепер буде засекречене. Правоохоронці кваліфікували цей вибух як теракт. На щастя, обійшлося без людських жертв, однак доведеться визнати: небезпека чигає на наших волонтерів не лише в зоні бойових дій, але й удома. Чи може держава забезпечити їм захист?

Нелегке життя небайдужих

Десь за тиждень до вибуху активісти іншої одеської волонтерської фундації «Небайдужий народ» розповідали, що неодноразово наражалися на вияви неприязні окремих одеситів. «Бувають погрози, бувають звинувачення в тому, що ми «допомагаємо карателям, убивцям», — каже волонтерка Наталя Кручиніна. Але вимога держави акредитувати волонтерські групи і завчасно сповіщати їхні маршрути, на її погляд, містить у собі лише додаткове джерело небезпеки: «Волонтерів часто захоплюють у полон, а в нас далеко не всі патріоти серед тих же чиновників. Я не знаю, до кого потрапить інформація про те, куди і до якого складу ми їдемо». Наталя не підозрює всіх у поголовній зраді, однак вважає, що сумнівних кадрів у силових структурах «достатньо, аби ми не довіряли».

Волонтерки називають, приміром, прізвище комбрига Ліщинського, котрого «проклинають і волонтери, і самі солдати». Співпрацювати у суто «господарчому» руслі з офіційними установами — теж особливого бажання немає. «Є така практика, — продовжує Наталя Кручиніна, — коли щось опиняється на тилових складах, то дуже рідко звідти це щось потрапляє на передову. Вояки розповідають, що стареньке і пошарпане вони отримують. Коли ж надходять речі нові (а у нас є навіть факти), коли з таких баз телефонують до магазинів, що торгують «воєнкою», і пропонують їм кращі речі на продаж».

Крім явного корисливого умислу, дається взнаки і звичайна організаційна безтолковість, коли «на один склад прислали зимову форму з 56 до 58 розміру, на інший — від 46 до 48». Деякі підрозділи отримали одні лише валянки. Такі витівки тиловиків деморалізують військо.

Солдатна захистінароду

«Чим холодніше, тим більше відчувається занепад настрою та сил, — ділиться своїми спостереженнями Вікторія Сибір, котра нещодавно побувала на позиціях військових на сході країни. — Хлопці не здаються, вірять у перемогу, але різниця колосальна, порівняно з тим, як було на початку. Вояки кажуть, що невідомо, як воно все було б, якби вони не відчували шаленої підтримки простих людей». Вікторія розповідає, що їхня відповідь «Служу народу України!» зараз набуває буквального смислу: «Служать вони не командувачам чи іншим посадовцям, а саме людям, які підтримують їх на передовій».

Волонтерки кажуть, що в діяльності «Небайдужого народу» беруть участь люди різного віку і соціального статусу. «Через усі ці події світ перевернувся, — ділиться своїми враженнями волонтерка Ірина Ординська. — Жінки раптом зрозуміли, що чоловік це не якийсь там ледар, що лежить на дивані з банкою пива, а справжній захисник. І чоловіки теж зрозуміли, що жінка не завжди лише вимагає гроші, але й справжня берегиня, готова віддати душу і серце, аби тільки забезпечити захисників необхідним».

Волонтерська доля частіше випадає жінкам, хоча берегині з «Небайдужого народу» кажуть, що й чоловіки їм неабияк допомагають. Зокрема долучаються хлопці з одеської Самооборони — надають супровід, допомагають відвантажувати речі в АТО. Передусім це харчі і одяг. Нині солдати, за їхніми словами, не голодують. І волонтери прагнуть урізноманітнити їхній невибагливий раціон. На ура йдуть домашні консервування та випічка.

Однак більше, ніж їжі, зараз військові потребують теплого одягу. Аби мінімізувати витрати, волонтери практично все шиють самі: «У нас є волонтери, які шиють балаклави, плетуть маскувальні сітки. Флісову термобілизну для нас шиють певні цехи. Так воно виходить вдвічі дешевше, ніж на ринку. Навіть волонтери з інших міст звертаються до нас по цей товар».

Ще більше, ніж теплого одягу, вояки потребують сучасної техніки: «Готові мерзнути, але просять прилади нічного бачення та тепловізори — хоча б по одному на блокпост. Тепер довгі темні ночі, і супротивник може підходити до позицій практично впритул». Утім, таке обладнання волонтерам придбати важко. За їхніми даними, тепловізор коштує щонайменше 2800 євро, прилад нічного бачення від 800 до 1000 доларів. Зараз волонтери сподіваються, що облдержадміністрація зможе надати їм вантажний мікроавтобус — свого власного вони й спочатку не мали, а в зимовий період їздити випадковим транспортом у непевному технічному стані особливо складно.

Як  повертатимуть з війни

Останнім часом означився ще один напрям роботи волонтерів — психологічна реабілітація бійців АТО, повернення їх до нормального мирного життя. Невдовзі, за сприяння тієї ж облдержадміністрації, вони планують прийняти у Лермонтовському санаторії бійця із Маріуполя. У планах — облаштувати казарми, в яких «хлопці могли б проходити хоча б двотижневу адаптацію». Волонтерки кажуть, що дехто з бійців уже нині не уявляє свого життя поза війною. І дуже хочеться, щоб якнайшвидше повернення наших захисників у мирне буття стало єдиним клопотом цих берегинь.