«Їдеш Донеччиною годину — де ми зараз? На будівельному майданчику! Їдеш три години — де ми? На будмайданчику! Їдеш п’ять — де ми? На будмайданчику! Диханіє спирає…». Аналогії з мріями головного героя п’єси «Сто тисяч» із класики української літератури стосовно нинішньої відбудови зруйнованої гібридною війною інфраструктури прифронтового краю, може, й не зовсім доречні. Та дуже відповідає ситуації заголовок твору. Адже, виявляється, окрім багатьох тисяч гривень на відновлення і будівництво нових об’єктів, не завадить мати ще й компетентних керівників і фахівців, здатних ефективно використовувати їх за призначенням. А іноді від дій деяких із них чогось аж «диханіє спирає», бо є загроза перетворення перспективного будівельного майданчика на банальний довгобуд.
Весна красна планами
«Навесні Донеччина має перетворитися на суцільний будівельний майданчик. Ми маємо для цього фінансовий ресурс, і завдання — його ефективне використання»,— зазначив у лютому 2016 року голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський. А ще повідомив про початок підготовчого етапу напередодні старту цих грандіозних планів: адміністрація протягом двох наступних тижнів розглядатиме пропозиції з міст і районів краю щодо інвестицій у розвиток місцевої інфраструктури. Причому кошти, за його словами, вирішили надавати тим, хто запропонує справді перспективні проекти: заходи з енергоефективності, модернізацію котелень, комплексне оновлення комунальних мереж, ремонт і реконструкцію житлових будинків.
Як уже повідомляла наша газета («Укроремонт» Донеччини», 19 квітня 2016 р.), наприкінці березня колегія Донецької облдержадміністрації затвердила програму соціально-економічного розвитку регіону на 2016 рік. На її реалізацію передбачалося спрямувати 7,8 мільярда гривень. Керівник краю тоді зазначив, що до кінця 2016-го буде профінансовано 635 інфраструктурних об’єктів на суму 3,6 (згодом її збільшили до 4,5) мільярда гривень і не без гордощів наголосив: мовляв, жодна з областей України не має такого солідного бюджету на розвиток інфраструктури. А ще, зважаючи на необхідність відновлення руйнувань, було порушено питання про перерозподіл коштів із тих територій, які тимчасово не контролює українська влада. Народні депутати, а потім глава держави, підтримали закон відповідно до якого Донеччині як субвенцію надали 2,8 мільярда гривень на відновлення і розвиток інфраструктури. А оскільки Донецьк вже два роки перебуває під окупацією проросійських незаконних збройних формувань, з’явилася можливість рівномірно розподілити ці кошти по всій області. Тим більше, що тільки на підконтрольній українській владі території регіону було зруйновано та пошкоджено майже 9 тисяч об’єктів. Отже, взявшись за інфраструктурний напрям, на 2016 рік сформували довжелезний список, куди ввійшов 871 проект у важливих сферах життєдіяльності краю: соціальна сфера (247 проектів), енергоефективність (207), транспорт (155), водопостачання (151), відновлення житла (48), теплопостачання (22) тощо.
Чи не найбільшу увагу в області вирішили приділити подальшому розвитку освіти і медицини. Наприклад, розраховуючи почати масштабні роботи навесні, вже до 1 вересня в області сподівалися відкрити 21 опорну школу. Втім, із різних причин субвенцію з державного бюджету надали області тільки серед літа, тому ці плани довелося істотно відкоригувати — відкриття шкіл було відтерміновано: до 1 вересня 2017 року. Це передусім стосується навчальних закладів у Костянтинівському районі, Дружківці, Билбасівці, Часовому Яру.
Із значним запізненням розпочалися роботи також із відбудови мостів, проте таки вдалося відновити зруйновані війною мости через річки Жеребець та Кальчик. Аби в останні дні 2016-го нарешті здати в експлуатацію мости через річку Торець біля селища Семенівка під Слов’янськом, через Сіверський Донець поблизу селища Закотне, будівельникам довелося працювати у непростих погодних умовах пізньої осені та на початку зими. За кілька днів до Нового року нарешті відновив роботу міст через ріку Суха Плотва біля Сіверська, зруйнований під час бойових дій ще у 2014-му. Під час реконструкції тут встановили нові опори, пішохідні тротуари та огородження, подовжили міст, замінили та відновили асфальтобетонне покриття. Після ремонту, вартість якого становила майже 14 мільйонів гривень, цей об’єкт відповідає новітнім стандартам і може витримувати навантаження до 100 тонн.
Певний обсяг робіт виконали й у сфері охорони здоров’я — відкрили нове відділення кардіології і хірургії у Краматорську та центр первинної медико-санітарної допомоги у Бахмуті, капітально відремонтували ФАП у Зайцевому, відділення медичної допомоги Великоновосілківської лікарні, корпус обласного психоневрологічного диспансеру в Семенівці. Також для лікувальних закладів закупили нове обладнання на суму майже 300 мільйонів гривень та понад 60 автомобілів «Швидкої допомоги».
Під час підготовки до зими відбулися помітні зрушення на об’єктах житлово-комунального господарства Донеччини. До речі, тут взялися реалізувати 164 інфраструктурні проекти на суму 345 тисяч гривень, які передбачають комплексний ремонт житлових будинків з термомодернізацією та їхнім утепленням, реконструкцію інженерних комунікацій, вуличного освітлення, систем водопостачання та водовідведення у Маріуполі, Слов’янську, Краматорську, Бахмуті, Костянтинівці, Новогородівці та інших населених пунктах області.
Не вміють чи не хочуть?
Роботи на анонсованому «будівельному майданчику» тривають, а наприкінці року, що минув, закономірно з’являлися чергові плани щодо відновлення, ремонту та будівництва нових об’єктів. Певна річ, фігурують і нові суми. Немало експертів висловлюють переконання, що на відбудову зруйнованої війною інфраструктури Донбасу потрібно щонайменше 20 мільярдів доларів. Де взяти такі кошти? І як нарешті навчитися оперативно, ефективно і за призначенням їх використовувати? Як засвідчив досвід минулого року, це для керівних донеччан є дуже серйозною проблемою.
Показовий приклад. Державний фонд регіонального розвитку виявив готовність фінансувати втілення в Донецькій області 38 проектів (відновлення доріг та іншої транспортної інфраструктури, газо-, водо- і теплопостачання тощо), на які передбачено 240 мільйонів гривень. В області нерідко небезпідставно нарікають на затримку надходження грошей: на початок листопада із згаданої суми тут реально отримали тільки третину — 83,4 мільйона гривень, а реалізували всього 49 відсотків.
На досить мляве реагування місцевих чиновників на надходження у регіон немалих коштів звернув увагу голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський на виїзній колегії у Маріуполі, емоційно дорікаючи міським головам та керівникам районних держадміністрацій за недбалість у освоєнні грошей на інфраструктурні проекти. «Ви просили грошей, вам їх дали, а ви тепер розпорядитися ними не вмієте! Навіщо вам тоді кошти? Ви не вмієте працювати! Чого вам не вистачає? Чарівного пенделя не вистачає?» — риторично запитав він.
Справді, вже не секрет, що немало проектів з відновлення зруйнованого несподівано загальмувалися не через відсутність коштів, а на етапі підготовки проектно-кошторисної документації та експертної оцінки. А це унеможливлює проведення конкурсів у системі ProZorro та початок роботи. У невизначеному стані частина проектів опинилася через низьку якість самих проектів, які доводиться повертати на доопрацювання. Щоправда, є і позитивні приклади: стовідсоткову готовність проектно-кошторисних документів забезпечили у Бахмуті, Мирнограді, Селідовому та в Мар’їнському районі. Зовсім інша ситуація у Костянтинівському районі, де бракує документації всіх трьох запропонованих проектів. У Краматорську із 32 проектів підготовлено тільки 14, у Великоновосілківському районі два із трьох проектів повернули на доопрацювання.
Які претензії до проектно-кошторисної документації? «Немало проектів, які подають на затвердження, містять дуже багато помилок, тому їх доводиться повертати, — каже директор департаменту капітального будівництва Донецької облдержадміністрації Юрій Винокуров. — Чимало запитань щодо ремонту опорних шкіл виникає через неузгодженість дій замовника проекту в особі місцевої влади, проектантів і замовника робіт — департаменту капітального будівництва. Такі проблеми виникли й у Сіверській та Гришинській опорних школах, а в Мангушському районі — єдиному в області — досі немає проекту ремонтних робіт в опорній школі».
Не можуть чи не хочуть? На це запитання на правах анонімності «УК» відповів місцевий активіст, у якого складаються непрості стосунки з місцевою владою. Його думка збігається із твердженнями, які нерідко доводиться чути в різних куточках Донеччини. «На посадах керівників міст і районів досі перебувають ті персони, за якими давно в’язниці тужать через їхній сепаратизм та розпалювання міжнаціональної ворожнечі у 2014 році, — переконаний він. Тоді вони вели відверто антиукраїнську діяльність, а тепер це роблять приховано, бо тільки імітують діяльність на керівних посадах, нишком діючи за принципом «чим гірше, тим краще». В їхні плани не входять розвиток і позитивні зміни у містах чи районах на території, яку контролює українська влада. Навпаки, вони свідомо саботують усі перспективні проекти, аби вкотре скомпрометувати Україну в очах земляків по той бік лінії розмежування, які уважно спостерігають за нами».
Звичайно, це твердження аж ніяк не претендує на істину в останній інстанції, але кадрова проблема залишається дуже болючою для прифронтової Донеччини. Як доводить практика, окрім тих, хто «не хоче», у керівних кріслах відсиджуються й немало тих, хто елементарно не готовий вирішувати важливі питання. Принаймні одна з причин того, що будівельний майданчик може перетворитися на довгобуд, — це людський чинник.
ПРЯМА МОВА
Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ,
голова Донецької облдержадміністрації,
керівник обласної військово-цивільної адміністрації:
— У 2017 році у нас величезна програма. Ми маємо відремонтувати 47 мостів: 30 за кошти загальнодержавного бюджету і 17 муніципальних коштом обласного та міських бюджетів. Дуже важливо залучити підрядників, які б працювали чесно і якісно, як на мосту через річку Суха Плотва біля Сіверська.
Чесні будуть отримувати нові підряди, а ті, хто порушує терміни виконання робіт, найімовірніше, відповідатимуть згідно із законом.
А ТИМ ЧАСОМ
Перевірять, як використано кошти
Урядом прийнято рішення про створення міжвідомчої комісії з питань проведення аналізу ефективності та цільового використання коштів спеціального фонду обласних бюджетів Донецької та Луганської областей в розмірі 3,8 мільярда гривень. Вони були направлені в ці області для відновлення фізичної та соціальної інфраструктури після прийняття змін до Бюджетного кодексу у червні минулого року. Вказані кошти надані Донецькій та Луганській військово-цивільним адміністраціям за рахунок залишків коштів місцевих бюджетів населених пунктів, де органи держаної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.
До складу міжвідомчої комісії, яка впродовж січня 2017 року перевірить використання бюджетних фінансових надходжень, входять представники Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, Мінрегіону, Мінфіну, Держказначейства та Держаудитслужби.
Ми в Google+