ПЛАНИ

27 лютого після трьох місяців простою  Херсонський машинобудівний завод  таки відновить роботу

Таке непросте рішення, зважаючи на спроби рейдерського захоплення підприємства і брак підтримки державою вітчизняного комбайнобудування, було прийняте інвесторами.

Амбітні плани

— У заводу з’явився портфель замовлень —  20 комбайнів. Головне тепер, щоб нам не заважали здійснити задумане, — розповідає голова правління ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» Олександр Олійник. — Адже  ми вирішили ризикнути, ставлячи перед собою амбітні плани, —  скласти за цей рік не менше 200 комбайнів «Скіф». Очевидно, більшість із них підуть на експорт, зважаючи на політику держави у галузі  сільгоспмашинобудування. Упевнений, що за кордоном, зокрема під час агровиставки у Москві, «Скіф» знайде своїх покупців і для ХМЗ відкриються нові перспективи. Аби плани стали реальністю, також треба, щоб Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) повернула нам 31 млн грн — борг за взяті у 2011 році комбайни, як зробила це стосовно білоруського виробника.

Українська техніка не така погана, як її часом малюють у вітчизняних ЗМІ, додає Олександр Олійник. Якби вона була неякісна, її не купували б аграрії 44 країн світу — Росії, Польщі, Болгарії, Німеччини, Франції, Нідерландів, Південної Америки… Просто сьогодні західні виробники роблять усе, аби вибити землю з-під ніг у нашого виробника, і у них є на це ресурси. Вони добре розуміють: якщо завоюють ринок України — то це назавжди. Думають про перспективу свою і держав, які представляють, тоді як деяким представникам української влади приватно-комерційні інтереси так затуманили очі, що вони забули про свої обов’язки — захист інтересів національного товаровиробника, держави.

Замість того, щоб бути зацікавленим у виробництві свого зернозбирального комбайна, наша держава орієнтується на імпорт. Наприклад, у 2008 р. в Україну з-за кордону ввезено сільгосптехніки майже на $2,5 млрд, що у 17,6 раза більше, ніж у 2000 р. ($141,8 млн), тоді як власне виробництво зросло лише в 3,6 раза. І зважаючи на нещодавнє повідомлення на сайті Мінагропроду про підписання ДПЗКУ і Клаасом меморандуму щодо спільного збирання 400 зернозбиральних комбайнів «TUCANO 440» у 2012 році та брак реакції влади щодо захисту національного виробника, цьогоріч ситуація з імпортом буде ще катастрофічнішою, прогнозує голова правління ТОВ НВП «ХМЗ».

— Ми писали, — продовжує Олександр Анатолійович, — заяви у правоохоронні органи, в яких указували, що на імпорті певні структури «наварюють» до 50% від вартості комбайнів. Нам відповідають: у цих діях  нема складу злочину. А хіба це не злочин — перекачувати бюджетні кошти, гроші нашої держави на підтримку економіки інших країн? Хіба імпорт стабілізує економіку держави, зміцнює її національну безпеку, створює нові робочі місця?!

Головне,  щоб не заважали працювати

Хтось настільки зацікавлений у тому, щоб заводу не стало, що не зважає на численні звернення колективу заводу, народних депутатів та на два листи, під якими одночасно підписалось одразу три екс-президенти України — Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко з проханням до нинішнього гаранта Конституції  Віктора Януковича розібратись у ситуації, що склалася на ХМЗ, і провести незалежне розслідування, і навіть на доручення Президента (від 30.12.2011 р. №63497/1/1-11), підсумовує голова правління ТОВ НВП «ХМЗ».

За останнім, як уже писав «УК» на початку місяця, була створена відповідна міжвідомча комісія, яка 23 січня мала б звітувати з означених питань. «Результатів перевірок ніхто не знає, і робота в цьому напрямку навряд чи велась, — констатує директор ТОВ НВП «ХМЗ» Віктор Слободянюк. — Одному Богу відомо, як проводилося  розслідування, де і як збиралися члени комісії, до яких висновків вони дійшли. Адже представників заводу до участі в ній не допустили, на завод комісія жодного разу не з’явилась, ніяких документів із заводу не вилучала і не вивчала, повідомлень у ЗМІ про результати досліджень теж немає». 

У відповідь на байдужість і словоблуддя заводчани підготували обласній владі подарунок — «болти заводу Петровського». Аби вручити їх, запросили обласних чиновників на робітничі збори. Та так і не дочекались голови облдержадміністрації, що входить до складу міжвідомчої комісії, і не почули нічого нового від його представників, через яких і передали презент керівнику області.

— Цікаво, що влада намагалася зірвати збори, — припускає  В.Слободянюк. — Гроші, заплачені за оренду аудиторії, нам за годину вже повертали. Відверто кажучи, ми вже не знаємо, кому вірити і на що сподіватись у країні, де кажуть одне, а роблять інше, де легше працювати не національному, а зарубіжному виробнику. Саме тому вирішили більш упевнено виходити на зовнішні ринки, підсумував  В. Слободянюк. Головне, щоб не заважали.