Сумна статистика свідчить, що міни й інші вибухонебезпечні предмети — грізна зброя, яка забрала і скалічила безліч людських життів у всьому світі під час збройних конфліктів і через багато років після їх завершення. Україна, на жаль, — не виняток. Навіть у мирні часи, через майже 70 років після закінчення Великої Вітчизняної війни, натрапити на небезпечну знахідку можна було у лісі, в старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст, наприклад, коли копали котловани для новобудов тощо.

Кілька загиблих щороку — трагічна реальність. Гинули дорослі, намагаючись здати знайдене на металобрухт або прагнучи розібрати прилад, щоб дістати вибухову речовину. Гинули й калічилися діти, які з цікавості гралися небезпечними знахідками чи підкладали боєприпаси в багаття. І якщо вибухові пристрої серійного зразка дорослі можуть розпізнати за зовнішнім виглядом, то саморобні — набагато складніше, отже, вони ще небезпечніші.

— Зрозуміло, що небезпека зросла для України у рази з минулого року, тобто з початком кризи на сході. Саме тому цього року Генеральна Асамблея ООН та ЮНІСЕФ використає 4 квітня, щоб нагадати і застерегти українців від страшних ризиків, які становлять для людей нерозірвані міни. Але, звісно, ми робимо це не лише цього дня. Від початку конфлікту інформаційну кампанію щодо небезпеки мін та вибухових пристроїв уже проведено для 200 тисяч українських дітей і їхніх батьків у 2 тисячах шкіл по всій країні. А до кінця 2015 року кількість поінформованих має збільшитися до 500 тисяч, — розповіла Джованна Барберіс, голова представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Вона пояснила, що 4 квітня проголошено Міжнародним днем просвіти з питань мінної небезпеки тому, що саме цього дня 1999 року ратифіковано договір про заборону виготовлення, зберігання й використання мін, який ратифікували понад три чверті країн, що входять до ООН, зокрема й Україна.

За даними МОН України, з березня 2014 року на Луганщині та Донеччині принаймні 109 дітей було поранено та 42 — загинули від вибухів мін або залишків вибухонебезпечних предметів. І це лише ті дані, які ЮНІСЕФ отримує з територій, що їх контролює українська влада. Там же, де хазяйнують сепаратисти, втрати, на жаль, напевно, набагато більші.

Щоб цьому запобігти, з вересня 2014 року ЮНІСЕФ разом з Міносвіти та Державною службою із надзвичайних ситуацій розпочали інформаційну кампанію через плакати та листівки (див. інфографіку) переважно у школах у всій Україні, щоб інформувати школярів, учителів та батьків. Також інформація поширюється у центрах для вимушених переселенців. Але найперше і найбільше — на Донеччині та Луганщині.

За даними ДСНС, з липня 2014 року на цих територіях було знешкоджено майже 34 тисячі мін та інших вибухових приладів. Проте військове протистояння, яке тривало останні кілька місяців, призвело до того, що такі предмети потрапляли в домівки людей, школи та інші соціально-побутові об’єкти. Отже, родини, які все-таки вирішили повернутися додому, наражаються на серйозну небезпеку.

ФАХІВЦІ ЮНІСЕФ РАДЯТЬ

Якщо ви натрапили на підозрілий пристрій, заборонено:

♦ наближатися до предмета;

♦ пересувати його або брати в руки;

♦ розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

♦ розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

♦ приносити додому, до школи чи в інші місця, де збираються люди.

Замасковані міни часто використовують терористи. Зазвичай це саморобні нестандартні пристрої, які складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці нерідко кладуть їх у портфелі, сумки, банки, пакунки і залишають у людних місцях. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Траплялося, що такі пристрої ховали в авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках. Тому слід пильнувати щодо бездоглядних предметів, залишених у транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі.

Слід звертати увагу на:

♦ припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери яких не знайомі місцевим мешканцям, а також коли автомобіль давно стоїть — у них може бути прихована вибухівка.

♦ звуки, що лунають від підозрілого предмета (цокання, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

♦ джерела живлення на залишеному без догляду механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

♦ наявність розтяжки або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо в приміщенні оголосили евакуацію:

♦ одягніть речі з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від уламків скла);

♦ візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

♦ під час евакуації йдіть маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію;

♦ не намагайтеся на власний розсуд скоротити шлях, адже деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

♦ тримайтеся якнайдалі від обірваних ліній енергопостачання.

Якщо будинок чи квартира опинилися поблизу епіцентру вибуху:

♦обережно обійдіть усі приміщення, перевірте, чи немає витоків води, газу, спалахів тощо. У темряві в жодному разі не запалюйте сірників або свічок — користуйтеся ліхтариком;

♦ негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

♦ з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про місце свого перебування, самопочуття;

♦ перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Якщо ви проходили повз місце, де пролунав вибух, стримуйте свою цікавість і не намагайтеся наблизитися до епіцентру, щоб розгледіти наслідки або допомогти рятувальникам. Найкраще залишити небезпечне місце. Зауважте, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами: через деякий час після вибуху першого може вибухнути другий у розрахунку на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, зокрема представники силових структур, і жертв може бути значно більше.

Дії керівника навчального закладу

Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.

У такому разі слід:

♦ посилити пропускний режим при вході і в’їзді на територію школи, пильнувати системи сигналізації й відеоспостереження;

♦ проводити обходи території й періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв, мін або підозрілих предметів;

♦ організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

Якщо підозрілий предмет виявили вчителі або учні, потрібно негайно повідомити правоохоронців, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи директор школи має дати вказівку співробітникам перебувати на безпечній відстані від знайденого предмета, а якщо потрібно — евакуйовувати людей.

Слід забезпечити можливість безперешкодного під’їзду до місця виявлення підозрілого предмета автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, невідкладної медичної допомоги, служб експлуатації.

Матеріали підготувала Любомира КОВАЛЬ,  «Урядовий кур’єр»