ЛІКАРІ ВІД БОГА

Психологи запевняють, що лише 85 відсотків людей займаються справою, до якої  вони  прагнули. Щодо цього в нейрохірурга світового рівня Віктора Щеглова завидна доля. Хоч про якісь послуги з її боку говорити не варто. Адже він ніколи не плив за течією, а радше сам диктував вітру, в який бік хоче повернути життєві вітрила. «Найголовніше в житті — це робота. Вона приносить щастя»,  — за це зізнання лікарю від Бога дуже вдячні пацієнти. А ім’я їм — легіон. Можливо, й тому, попри всі перепони недоброзичливців, йому  вдавалося підкоряти одну за одною професійні вершини, бо дорога до них встелена їхніми молитвами. Загалом 10 тисяч внутрішньосудинних операцій провів Віктор Щеглов на головному та спинному мозку. «Ендоваскулярні втручання — цілеспрямовані, атравматичні, високоефективні, прицільні, тобто найбільш фізіологічні — в  цьому проявляється турбота про хворого», — пояснює хірург. Нині у світі працює 75 ендоваскулярних клінік, і чимало учнів доктора  Щеглова очолюють їх. Та найбільше батькове серце тішить те, що син Дмитро став спадкоємцем його  справи, досконало оволодівши усіма тонкощами професії.

— Вікторе Івановичу, процитую слова вже колишньої вашої пацієнтки, в якої діагностували аневризми судин головного мозку: «Я довго не могла зважитися, куди звернутися за допомогою, адже у виборі не обмежена. Перелопативши купу інформації, з’ясувала: клініка Щеглова найкраща». Яких зусиль коштувало таке визнання?

— Ми були першопрохідцями, а таким у будь-якій справі важко. Нове загалом складно приживається, а тут така революція в нейрохірургії. Адже ендоваскулярна нейрорентгенохірургія  — це операція без скальпеля, та ще й  під місцевим наркозом. Методика проста: через магістральну артерію верхніх або нижніх кінцівок чи сонну артерію вводимо мініатюрний балон-катетер, яким можна досягти  будь-яких ділянок мозку, не торкаючись його, і відновити порушений кровотік. Вона  найменш ризикована для життя хворого: нам вдалося досягти найнижчих показників смертності — менш ніж 1%. Цей метод, до речі, чи не найперспективніший і для інших напрямків медицини: перелік захворювань, де її можна застосовувати, постійно зростає, в тому числі це стосується й онко. Скажімо, ми можемо підвести катетер точно до пухлини і ввести в неї препарат, здатний вбити злоякісні клітини або затримати їх розвиток. Зрозуміло, така простота нелегко дається. Адже треба було створювати методики проведення операцій, інструментарій,  емболізивні речовини.

— Побутує думка, що  нова методика в тому чи тому виді діяльності може  бути досконалою тільки у виконанні автора, бо часто його егоїзм стає на заваді  її всебічному розкриттю. У вас все з точністю до навпаки. Кажуть, ви не даєте спуску своїм молодим колегам, вимагаючи від них філігранної майстерності за операційним столом, спонукаєте їх до подальшого розвитку напрямку.

— Якщо людина йде в медицину тільки заробляти гроші, тоді їй  не варто ділитися секретами своєї майстерності. Хоч би як пафосно це звучало, але моя мета —  допомогти людині  повернутися до якісного життя. Насувається, образно кажучи,  дев’ятий вал тяжких і небезпечних судинних захворювань. Скажімо, тільки  ішемія головного мозку щороку наздоганяє 150-200 тисяч українців. Тож навіть нашому працелюбному колективу з ним не впоратися, потрібно готувати армію. Ми це розуміли із самого початку, тож  ділилися своїми досягненнями. До Києва приїздили вчитися понад сотня нейрохірургів, причому чимало з них — світила в цій галузі. Нині я можу з упевненістю сказати, що такого досвіду в лікуванні судинних захворювань нервової системи, який у нас накопичено, немає ніде в світі. Ми стали головною школою підготовки ендоваскулярних нейрорентгенохірургів. А щодо моєї  вимогливості, то це правда. Більше того, непереливки було тим, хто не працював над собою: звільняв, як кажуть, без суду і слідства. Власне,  слідство було: у тренажерній кімнаті центру стоїть система, яка дає мені змогу спостерігати за ходом тренувань хірургів. Кожний їхній рух на тренажері, який ми винайшли, — введення голки в артерію, проходження катетера по ній — мають бути відпрацьовані  до автоматизму. Поки 10 тисяч таких «операцій» вони не зроблять, я їх до хворого не допускаю. Тренуватися треба щоденно. Я так робив, вимагав  цього від свого сина Дмитра (тепер його запрошують робити операції за кордоном), від кожного хірурга. В іншому разі людина може загинути від твоєї безпорадності. Загалом мої лікарі вже в 30 років виконують найскладніші операції: без практики лікар не відбудеться, і я даю змогу молоді реалізуватися. Уявіть, якої майстерності вони набудуть, коли їхні однолітки робитимуть лише перші самостійні кроки. Додайте до цього обов’язкову  наукову роботу —  йдеться про  реальний  внесок кожного з них у розвиток медицини. Скажімо, нині працюємо над розробкою рідкої емболізуючої композиції для запобігання різним артеріовенозним патологічним утворенням, що не має аналогів у світі,  з подальшим її виробництвом в Україні. Спільно з Інститутом металофізики працюємо над відокремлюваними спіралями для оклюзії аневризм. Також практично готова  до виробництва система рефракції тромбів у стадії раннього ішемічного інсульту. Удосконалювати напрямок допомагають і міжнародні конференції, які ми організовуємо на своїй базі. На них звучать не тільки сухі доповіді. Хірурги проводять показові операції, презентують новітні технології. Цього року  провели перший симпозіум за участі  провідних фахівців зі США, Франції, Німеччини, Угорщини тощо. Наступного — вперше в Україні відбудеться вже 9-та конференція MENC, її президентом призначено Дмитра Щеглова. 

— Ваші слова: «Страшно дивитися на людей у білих халатах, які вважають себе лікарями, але ненавидять хворих, і ті це відчувають».  Тим часом  пацієнти центру в  один голос говорять про особливу ауру небайдужості, що панує в клініці. В який спосіб цього можна досягти?

— Усі лікарі поклялися якнайперше дбати про інтереси хворих. Можливо, у виші вони  казали про це щиро, однак  дехто екзамену практикою не витримує. Не приховую, такі були і в нас, адже тестів на чуйність поки що немає. Тож, попри високу  кваліфікацію з кількома десятками лікарів і медсестер, довелося попрощатися через їхню безвідповідальність і байдужість до людей. Тут мене жодним аргументом не спинити. Зате лишилися віддані справі люди, які добре розуміють, що  вдала операція — половина успіху, хворого ще треба виходити.

— Вікторе Івановичу, пройшло чимало років від  вашої першої операції. Напрацьована солідна наукова база, практикою доведено, що нічого кращого в нейрохірургії поки що не вигадали. Чому старе домінує?

— Тут низка причин. На заваді стає економічний стан країни, фінансування медицини. Але чи не найголовніший все-таки людський  чинник.  Багато залежить від керівників галузі, та й медичні установи не хочуть брати на себе зайвий клопіт. Хоч створити такі клініки на базі обласних лікарень не так вже й складно. Адже змогли це зробити за нашої допомоги  дніпропетровці! А ще незрозумілий для мене супротив хірургів, які не хочуть опановувати нове. «Незрозумілий» — м’яке визначення, бо як лікар може задля власного спокою не реагувати на таку статистику: старі методи  спричиняють до 30%  смертей, а навіть вдалі операції нагороджують 25% пацієнтів різними ускладненнями. Загалом ендоваскулярну нейрорентгенотерапію  потрібно відділити від нейрохірургії в окремий напрям, бо вони зовсім різні. Але на півдорозі ми  не зупинимося. Все-таки позитивний поступ триває. Знайшли підтримку  своїм ідеям на кафедрі нейрохірургії   Національної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика і протягом останніх трьох років спільно проводимо курси  спеціалізації з ендоваскулярної нейрохірургії — підготовлено 150 фахівців з усієї країни. Також сприяли створенню ендоваскулярних відділень у Луцьку, Луганську, Херсоні, Львові, Івано-Франківську. За нашою пропозицією всі вони об’єдналися в Українську асоціацію ендоваскулярної нейрорентгенохірургії. Нещодавно провели в Дніпропетровську наукову конференцію, наступного року такі форуми зберемо у Львові та Харкові.

— У країні триває медична реформа. Високоспеціалізована допомога поки що перебуває поза її впливом, адже вважається, що тут у нас справи найкращі. Що скажете з цього приводу?

— Гадаю, що зробити перебудову миттєво, як усі цього хочуть, неможливо. Це справа десятків років. Не варто забувати колишні досягнення. Скажімо, відродити профілактичну медицину. Головною одиницею охорони здоров’я має залишитися обласна лікарня як багатопрофільна лікувальна установа, в її структурі обов’язково має бути ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. Я  починав працювати в Сумській обласній лікарні, де була ідеальна організація роботи. Для мене це був другий інститут. Тут я навчився оперувати, бо поруч були  великі наставники. Загалом  реформи потрібно починати з реорганізації монстрів — науково-дослідних інститутів, в усякому разі в нашій галузі. Вони мають значне фінансування і низький ККД. Майбутнє за маленькими спеціалізованими установами на зразок нашої. У нас трохи більш як 100 фахівців, 60 ліжок, проте ми виконуємо стільки само операцій, як і науковий інститут зі штатом 1500 співробітників. У нас кожний працівник на видноті, і керівник знає, на що він здатний і яка в  нього перспектива.

Наталя БОРОДЮК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ "УК"

Віктор ЩЕГЛОВ. Народився 26 грудня 1938 року в селі Новогригорівка на Херсонщині. Після закінчення Харківського медичного інституту працював у районних, а згодом у Сумській обласній лікарні. Один з основоположників  напрямку «ендоваскулярна  медицина» в світі. Очолює Державну установу «Науково-практичний центр  ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України». Автор понад 100 наукових робіт, 27 патентів на винаходи. Індекс цитування його робіт — 55. Серед численних нагород і звань  (найбільше закордонних) — звання Людини 1996 року в США та Вчений 2000 року в Україні.  Заслужений лікар України, професор.

 

ДОВІДКА "УК"

Ендоваскулярну (внутрішньосудинну) медицину світ визнав визначним досягненням ХХ століття. За нею першість і в нинішньому — ХХІ.   Цереброваскулярні захворювання посідають третє місце  серед основних причин смертності населення — передусім йдеться про крововилив у мозок через розрив судин та інсульт. Найефективнішу боротьбу з цим лихом в Україні розпочав тоді ще молодий нейрохірург Віктор Щеглов. 1974 року він провів одну з перших у світі реконструктивну ендоваскулярну операцію з запобігання інсульту. А після створення ним Науково-практичного центру  ендоваскулярної нейрорентгенохірургії було врятовано тисячі хворих із геморагічними та ішемічними інсультами різної етіології, мішотчастими  аневризмами,  артеріовенозними мальформаціями, каротидно-кавернозними співустями, новоутвореннями головного і спинного мозку. Нині у складі центру працюють  клініки судинних патологій головного та спинного мозку;  онкологічних захворювань центральної нервової системи, ДЦП, епілептичних нападів;  анестезіології; відділення ендоваскулярної офтальмології. За останні 5 років запропоновано 25 нових методів лікування, отримано 12 патентів, подано ще 5 заявок на винахід, надруковано 176 наукових праць, підготовлено 318 доповідей на 104 науково-практичні конференції. У Центрі готують  6 дисертацій.