Криваві бої за Іловайськ тривали з 6 серпня по 3 вересня 2014 року. Під час жахливих протистоянь  18 серпня українські військові й добровольчі батальйони ввійшли в місто і взяли значну його частину під свій контроль. Та на шляху наших патріотів стала регулярна  армія країни-агресора. І 23—24 серпня іловайське угруповання опинилося в оточенні.  29 серпня о 6:00 російський офіцер прибув до Многопілля і повідомив українську сторону, що вихід має відбуватися без зброї. О 8:15 українські військові організованими колонами почали рух з міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Колони розстріляли на марші.

У той період війни на Донбасі внаслідок протистояння із проросійськими бойовиками і російською армією українські війська зазнали величезних втрат, відомості про які досі різняться. Зокрема, за даними Генпрокуратури, оприлюдненими торік, тоді загинуло 366 воїнів, 429 зазнали поранень різного ступеня, зокрема важких. 300 військових потрапили в полон.

Головним винуватцем Іловайської трагедії Генпрокуратура назвала військове командування Росії. Серед інших чинників — дезертирство, розвал армії за часів екс-президента Віктора Януковича й окремі помилки українського військового керівництва. 

Німі свідки трагічних подій... Фото з сайту apostrophe.ua

Версія Генштабу

Повідомлення про блокування сил ЗСУ в Іловайську надсилали в Генштаб ще за п’ять днів до закриття котла. Про це днями у програмі «Грані війни» на ОбозТВ розповів стрілець-санітар батальйону «Донбас» Сергій Міщенко. За його словами, доки в Іловайську дивилися київський парад на День Незалежності, російські війська вже перетинали український кордон.

У понеділок начальник  Генштабу ЗСУ Віктор Муженко на своїй сторінці у Фейсбуці оприлюднив уривки зі свого інтерв’ю для документального фільму про події під Іловайськом 2014 року. У ньому він зокрема каже: «Іловайськ у липні становив ще певний інтерес для нас як велика вузлова станція, і ми його розглядали як один із тактичних епізодів, тактичних завдань, яке вирішувалося в ході всієї операції. Операція мала широкий розмах — більш як 400 км фронту. Іловайськ як населений пункт — це було просто одне з тактичних завдань усієї операції. Якогось стратегічного значення він для нас не мав, особливо в серпні, коли ми контролювали Кутейникове. А Кутейникове надало нам можливість перерізати залізничне сполучення з Росією — гілку, яка йде через Амвросіївку — Кутейникове на Іловайськ, а потім Макіївку і Донецьк. Тобто нам не було потреби вважати Іловайськ стратегічним центром, який необхідно було будь-якою ціною взяти».

Віктор Муженко  висловив припущення про  зацікавленість у штурмі Іловайська певних політиків і бізнесменів.

Учора про трагічну сторінку російсько-української війни йшлося й на прес-конференції «Аналіз бойових дій в районі Іловайська 24—29 серпня 2014 року», в якій узяли участь  представники  Генерального штабу ЗСУ та учасники іловайських подій. 

Зокрема й про те, що під час бойових дій у районі Іловайська 24—29 серпня 2014 року загинуло понад двісті військовослужбовців Російської Федерації.  Про це заявив полковник, начальник управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ Олексій Ноздрачов.

Фото УНІАН

За даними місії ООН

Тим часом Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні закликає активізувати розслідування порушень міжнародного гуманітарного права під час подій поблизу Іловайська у серпні 2014 року. Про це голова місії  Фіона Фрейзер заявила, презентуючи тематичну доповідь в Українському кризовому медіа-центрі.

«Іловайські події відзначилися порушеннями прав людини i міжнародного гуманітарного права, що неодноразово скоювали стосовно цивільних та осіб, позбавлених боєздатності. Зокрема обстріли житлових кварталів, що призвели до жертв серед цивільного населення, убивства, незаконне утримання під вартою, насильницькі зникнення і катування цивільних та інших осіб, захищених нормами міжнародного гуманітарного права», — зазначила Фіона Фрейзер.

Доповідь ґрунтується на понад 80 індивідуальних інтерв’ю з постраждалими і свідками подій, проведеними по обидва боки лінії зіткнення, — цивільними громадянами, українськими військовими і добровольцями, які потрапили в полон до бойовиків, і бойовиків, які потрапили у полон до українських підрозділів. Як зазначається в прес-релізі Українського кризового медіа-центру, в звіті задокументовано порушення за період з 1 по 31 серпня 2014 року.

Із розповідей опитаних задокументували випадки жорстокого поводження з полоненими українськими військовими. Свідки подій розповіли, що полонених розділили на дві групи — кадрових військових і мобілізованих, окремо добровольців. Останніх утримували у гірших умовах і катували. Особливо жорстоко поводилися з добровольцями зі Східної України —Харківської області, Луганщини і Донеччини.

«Ми отримали свідчення про вбивство трьох українських військових уже після того, як вони склали зброю. Це сталося 29 серпня. Є свідчення, що деяких поранених українських вояків було вбито, хоч вони вже не брали участі в бойових діях. Також ми задокументували насильницьке зникнення військового медика, яке, імовірно, стало причиною його смерті», — розповіла Фіона Фрейзер. Щонайменше четверо поранених українських військових померли внаслідок ненадання належної медичної допомоги.

У звіті акцентують на умовах, у яких опинилося цивільне населення міста і околиць внаслідок бойових дій. Із 1800 житлових будинків в Іловайську було зруйновано 600 приватних будинків і пошкоджено 116 багатоповерхівок. Люди три тижні жили без електро- та водопостачання і газу. Лікарня в Іловайську працювала в надзвичайних умовах, з 10 серпня повністю припинила роботу через те, що закінчилися лікарські засоби і не було змоги поповнити запаси.

«Минуло вже чотири роки, але розслідування, які тривають, не охоплюють усього масштабу порушень. Необхідно мобілізувати ресурси національної та міжнародної судової системи для неупередженого, об’єктивного і швидкого розслідування всіх випадків порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права, скоєних усіма сторонами конфлікту. Винних необхідно притягти до відповідальності», — наголосила Фіона Фрейзер.

Час не лікує

Всеукраїнське громадське об’єднання дружин і матерів бійців — учасників АТО  третій рік поспіль збирає на столичній Михайлівській площі акцію «Час не лікує». Учора з нагоди четвертих роковин Іловайської трагедії її  провели за підтримки Християнської служби порятунку. Традиційно до Стіни пам’яті з’їхалися  з усієї України матері та дружини загиблих в Іловайському котлі, щоб ушанувати своїх синів і чоловіків. До них долучилися  небайдужі кияни, представники різних громадських та ветеранських організацій.

Під час цьогорічного врочистого параду на День  Незалежності Хрещатиком пройшли почесним маршем майже 4 тисячі українських воїнів. Їхні батьки з гордістю дивилися на  синів і доньок, які у новеньких одностроях йшли головною вулицею країни. А майже 4 тисячі матерів лише згадували в цей час  обличчя своїх синів. Бо їхні діти вже ніколи не зможуть вийти на земний парад — вони дивляться на нього з небес. 

Станом на 6 червня цього року до  Книги Пам’яті полеглих за Україну у війні з російським агресором внесено імена 3905 загиблих. За два місяці відтоді інформпростір не раз здригався від чергових смертей. 

Молитися за загиблих і пам’ятати кожного — найменше, що можемо для них зробити. Адже якщо пам’ятаємо людей, які загинули там заради того, щоб ми мирно жили тут, ми самі даємо собі шанс на майбутнє.