Так повелося, що нам завжди чогось не вистачає і завжди чогось забагато. Чого бракує, кожен скаже, а в надлишку — відходи життєдіяльності людини, зокрема сміття. І його так багато, що воно почало блукати територією країни. Якби в робота поцікавитися доцільністю того, чому у вересні цього року львівські тверді побутові відходи опинилися в Миколаєві, то в його прагматичному мисленні сталося б коротке замикання. І очманів би він надовго, бо після Миколаєва воно зненацька з’явилося на Вінниччині, а нещодавно, як повідомляли ЗМІ, на трасі біля Києва перекинулася вантажівка з нібито безгоспними твердими побутовими відходами і так упала ниць, що і не зрозуміло: мав водій документи на перевезення вантажу чи вони стали сміттям? А якби робот все-таки прийшов до тями, то, напевне, українською мовою сказав би: «Якщо самі не можете дати раду, то віддайте його за кордон». Хто візьме? Непридатні отрутохімікати залюбки брали.

Свого часу небезпечний спадок від колишнього СРСР (не придатні до використання пестициди та інші отрутохімікати, які зберігали на складах господарств, а також у спеціальних могильниках) мали переробити без шкоди для довкілля і людей на одному з вітчизняних заводів. Але тамтешнє населення запротестувало. Тоді один з вишів розробив пересувну установку, яка давала б змогу під час знешкодження вилучити з непотребу корисні речовини і зробити це без образ. Відходи повезли за кордон. Упродовж кількох років їх вивозили у розвинені країни Європи, ніби не ми бідні, а вони. Цікаво, що там ніхто не протестував, навпаки: маючи сучасні технології, на нашій безпорадності вони заробили неабиякі гроші.

Тож стежку за кордон протоптано. Варто гукнути — і потяги підуть на Захід. Та комусь ніби шкода розстатися із «запахами Вітчизни». А може, громадська думка ще не визріла?

У жовтні цього року великовагові автомобілі із львівським сміттям прибули вночі, як зайди, на звалище міста Погребище, що на Вінниччині. Частина фур, порушуючи законодавство, самовільно розвантажилася, проте решту встигли заблокувати місцеві активісти. Доки вирішували, що і до чого, за теплої погоди з фур оте все почало текти. ЗМІ повідомляли, що на одне авто сміття назад закинули, але з людьми не розрахувалися, і його знову висипали. Зрештою фури, яким не дали скинути сміття, поїхали геть, ніби нічого і не було. А з Вінницького обласного фонду охорони навколишнього природного середовища було надано круглу суму на рекультивацію на погребищенському звалищі привізного сміття, як після стихійного лиха.

Річ не в тім, чому вінничани мають платити за львів’ян (земля в нас одна — українська), а в тім, що підприємці-перевізники ніби із власної ініціативи здійснюють мандрівки зі сміттям. Але ж навіть першо?класник скаже, що вони не рушать із місця, якщо їм не вигідно. То хто платить і навіщо?

Може, у такий спосіб реалізують бізнес-проект, де перша частина має назву «Подорожуємо зі сміттям Україною», а друга — «Ідемо зі сміттям у Європу». У будь-якому разі це гроші. І ніж витрачати їх на мандри, краще навіть у складчину побудувати завод з переробітку сміття.

«Для нас цей форум — можливість поділитися досвідом щодо дуже важливих речей: чистого повітря, чистої води, як поводитися з різними типами відходів, як можемо перетворити їх на ресурси, а не на проблеми. Тепер у Швеції 0,75% відходів ідуть на сміттєзвалища, решту переробляють в енергію, матеріали. Склалася ситуація, що нам доводиться імпортувати відходи, тому що ми побудували заводи для виробництва з них енергії й нам бракує ресурсів», — сказав під час нещодавнього енергетичного форуму у Вінниці один із представників Швеції. До речі, вінницьке комунальне підприємство «ЕкоВін» у 2008 році уклало угоду з одним німецьким підприємством про санацію полігона твердих побутових відходів у селі Стадниця, що неподалік міста. Німецькі фахівці провели дослідження, встановили газове обладнання тощо. Як повідомляють на офіційному сайті міської ради, цієї осені зібране у місті листя доставляють на полігон і там його (разом з іншим органічним) переробляють на газ, з якого отримують електроенергію і за зеленим тарифом продають підприємству «Вінницяобленерго».